Як геноцид, вчинений радянською владою, змінив Україну

У 1932-му мета росіян була такою ж, як і в 1917-му чи століття перед тим: розширювати імперію, захоплювати нові території. І взагалі, здійснити “світову революцію”.

Для цього була потрібна могутня армія, багато зброї та військової техніки й маса дешевої робочої сили – щоб прогодувати військо, добувати сировину, працювати на заводах та будівництві стратегічних залізниць та каналів. Україна була надважливою у цих масштабних планах. До Голодомору УСРР мала певну автономію в економіці, освіті, культурі, готувалася формувати власні збройні сили. Але до невпізнання змінилася в час геноциду, нагадує видання "Локальна історія".

“Проблема” на кордонах

У серпні 1932-го Йосиф Сталін відчув, що може “втратити Україну”, і написав про це партійному діячу Лазарю Кагановичу. Біда була в тому, що райкоми компартії в УСРР один за одним висловлювалися проти надмірних планів хлібозаготівель. Сталін вимагав надзусиль, аби зміцнити цю “стратегічну територію”, передовсім на західних кордонах, та перетворити її на “справжню фортецю СРСР”.

За два роки до цього військовий теоретик, колишній генерал-майор царської армії Олександр Свєчін на замовлення Генштабу дослідив, які регіони є найменш лояльними до радянської влади та можуть “створити проблеми” в разі війни. Це виявилися Україна і Північний Кавказ. Історик Станіслав Кульчицький зазначає, що фізичне нищення голодом українських селян здійснили, щоб запобігти масовим повстанням під гаслами відродження Української Народної Республіки.

Як наголошував один з авторів терміну “геноцид” Рафаель Лемкін, руйнування української державності відбувалося через геноцид із чотирма складовими: нищення інтелігенції – мозку нації, ліквідація української Церкви, Голодомор українського селянства – носія культури й мови, заселення українських теренів представниками інших етносів.