Харківська медична наука стане бізнесом академіків Біловола та Лазоришинця

На початку війни Харків став містом-героєм, а десь у її середині має можливість стати містом, звідки почалося знищення української медичної науки.

Йдеться про проєкт об’єднання дев’ятьох харківських наукових медичних інститутів Національної академії медичних наук України. Іншими словами, мова про те, що контролювати та розпоряджатися нерухомістю, землею інститутів, їхніми кадрами і фінансуванням буде лише одна людина, яка й очолить це об’єднання.

Конкретно мова про:

Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України»;

Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України»;

Інститут неврології, психіатрії і наркології НАМН України»;

Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України»;

Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор’єва НАМН України»;

Інститут дерматології та венерології НАМН України»;

Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України»;

Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України»;

Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України».

Судячи з «гастролей» члена президії академії Олександра Біловола по цих інститутах наприкінці 2024 року, контролюватиме ресурси всіх дев’ятьох інститутів буде саме він. А підтримка з боку новообраного Президента академії Василя Лазоришинця додає серйозності словам і діям Біловола. Тут варто також згадати спільне номенклатурно-бізнесове минуле.

Наприклад, епідемію свинячого грипу у 2009 році. Лазоришинець тоді був першим заступником міністра охорони здоров’я. А Біловол займав посаду першого заступника міністра охорони здоров’я - головного державного санітарного лікаря України. Саме він контролював боротьбу з епідемією, саме його турботами держава безглуздо витратила 33,5 мільйони гривень на закупівлю препарату «Таміфлю» і ще сотню мільйонів на кисневі концентратори та інше медичне обладнання.

Охоронці здоров’я тоді наганяли паніку – за їхніми розрахунками захворілих повинно бути 700 тисяч. Але в реальності захворіли 30 людей. Всі витрати у перерахунку на одного хворого склали майже по чотири з половиною мільйона. Тобто оті 30 щасливчиків отримали супермегалюксове лікування? Ні. Медичне обладнання просто зникло – у період епідемії COVID-19 його довелося купувати наново. А «Таміфлю» з’явився у комерційному продажу. Тут варто згадати, що у 1997 – 2000 роках Біловол керував Державною акціонерною компанією «Ліки України». Отже ті зв’язки стали у пригоді й посада заступника міністра теж.

Спільний бізнес Біловола та Лазоришинця продовжився. двоє засновниць, одна з них – Тетяна Біловол, дружина Олександра Біловола, інша – її подруга Валентина Келеберда створили ТОВ «Базісспецсервіс». Фірма відома тим, що постачала Укрзалізниці запчастини за завищеними цінами. Але більш цікаво те, що за адресою цієї фірми також знаходилося українсько-угорське підприємство «Бакмед».

При чому, обидві фірми були пов’язані ще й спільним, одним і тим же телефоном. А вже «Бакмед» займалася фармацевтичним бізнесом і практично монополізувала в Україні ринок перитонального діалізу – процедури очищення крові від шкідливих домішок. І це сталося за активної допомоги тодішнього в.о. міністра охорони здоров’я Василя Лазоришинця. За його керівництва МОЗ «Бакмед» постійно вигравала державні тендери на постачання медичного обладнання та препаратів для діалізу. А інші фірми, які теж пропонували аналогічні товари – не вигравали, хоч як би не намагалися.

До того ж, за спільної праці у МОЗ Біловол разом із Лазоришинцем змогли поставити на коліна кілька фармацевтичних бізнесів, з яких Біловол мав долю – просто тому що Біловол. І з цієї «десятини» щось відкатував Лазоришинцю, бо без нього не став би академіком, та ще й членом президії НАМН України.