Чому попри реформу медицини українці досі платять за те, на що мають право згідно з законом

Сім років тому наприкінці березня було створено Національну службу здоров’я України. Сьогодні у більшості вже на слуху абревіатури НСЗУ, ЕСОЗ, словосполучення «Програма медичних гарантій» і «Доступні ліки».

Але 2018-го поява нової інституції наробила багато галасу та спричинила чимало тривог як у лікарів, так і в пацієнтів, зазначає видання ZN.ua. За сім років організація змінила п’ятьох очільників, троє з яких були тимчасовими, хоч і на досить тривалий строк. Ми пам’ятаємо скандали, якими супроводжувалися спроби провести конкурси на посаду; критику, несприйняття та намагання відкотити реформу.

«Диво та перемога, що інституція продовжує існувати і я більше не чую скепсису щодо її доцільності та ролі, — каже колишня виконувачка обов’язків очільника НСЗУ (з грудня 2019-го до серпня 2020-го), а нині виконавча директорка БО «100% Життя» Оксана Войналович (Мовчан). — Особливо в контексті всіх жахливих потрясінь. Особливо, коли зникають і з’являються нові міністерства та відомства. Отже, ідея була правильною та вчасною.

Чого немає? Розвитку дизайну Програми медичних гарантій (ПМГ), контрольних, моніторингових, статистичних механізмів. Це безпосередньо зменшує потенційний вплив реформи та відомства. Як приклад я б навела історію з приєднанням національних лікарень до єдиного медичного простору та відповідним оновленням стратегій контрактування та структури ПМГ.

Але зараз війна, і я далека від намагань звинувачувати уряд у відсутності прогресу реформи, бо розумію, яким обмеженим ресурсом вони тримають «небо».