Back
News item changed

"'Curator' of the Ministry of Justice and the 'shashlyky case': what is known about Andriy Dovbenko's story

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

"'Curator' of the Ministry of Justice and the 'shashlyky case': what is known about Andriy Dovbenko's story

The story of Andriy Dovbenko, whom media called the "curator" of the Ministry of Justice, has for several years remained one of the most discussed in the context of Ukrainian anti-corruption investigations. His name has been linked to personnel and management decisions in the justice sphere, the operation of state registries, seized assets, and the activities of the Asset Recovery and Management Agency — ARMA.

At the same time, many conflicting assessments have formed around Dovbenko. Some claims come from journalistic materials and law enforcement statements, others from political commentary and public debate. Therefore, all accusations should be considered as investigative versions or matters for judicial review, not proven facts. Only a court can give a final legal assessment.

Who is Andriy Dovbenko and why was he called the 'curator' of the Ministry of Justice

Andriy Dovbenko presented himself as a lawyer and a specialist in legal matters. At various times he was connected to legal business, consulting, and people who had influence within state bodies. It was through such contacts that the label "curator" of the Ministry of Justice stuck to him in the information space.

This word is not an official position. It was used by journalists and Dovbenko's opponents to describe a possible informal influence on certain processes within the justice system. This referred, in particular, to state registration, enforcement proceedings, notaries' work, the activity of state enterprises, and personnel appointments.

Dovbenko himself denied or challenged a number of public accusations, emphasizing that he did not have formal authority to run the Ministry of Justice. It is important to separate political labels from legally confirmed circumstances: informal influence, if it existed, still must be proven with concrete evidence, not just mentions in the press.

What is the 'shashlyky case'

The name 'shashlyky case' emerged in the public space as an unofficial label for an episode connected to possible arrangements and meetings of influential participants in the legal and state environment. According to media reports, investigators focused on circumstances under which issues related to seized property, ARMA's operations, and the distribution of influence over relevant decisions might have been discussed.

"Shashlyky" in this name is not a legal term nor the name of an official criminal case. It is rather a media image that arose because of mentions of informal socializing among the figures in a domestic atmosphere. Such details made the story sensational, but they do not replace evidence and do not define the elements of a potential offense.

At the center of attention was the version that certain individuals might have tried to influence decisions about managing assets transferred to the state. This concerns property seized or arrested in criminal proceedings and then possibly transferred to ARMA's management. Such assets are supposed to generate income for the state or retain their economic value. Any interference in this process potentially creates corruption risks.

However, mere acquaintance, a meeting, or an informal conversation does not prove a crime. For legal qualification it is necessary to establish specific actions, motive, each participant's role, the amount of possible damage, and the causal link between officials' decisions and private individuals' actions.

ARMA, seized assets, and other mentions in the cases

ARMA was created to locate and manage assets obtained illegally or seized in criminal proceedings. The agency works with real estate, corporate rights, vehicles, funds, and other types of property. Because of the high value of such assets, conflicts, litigation, and accusations of possible lobbying regularly arise around ARMA.

Andriy Dovbenko's name was mentioned in materials discussing possible schemes to influence the management of seized property. Law enforcement and journalists investigated whether private individuals could use connections with state officials to gain advantages during tenders, appointments of managers, or the transfer of assets into management. At the same time, specific claims should be evaluated only within the respective criminal proceedings and court rulings.

Separately, Dovbenko appeared in public debates about the work of law firms handling property and corporate disputes. His opponents argued that such structures could be connected to raiding practices or attempts to control enterprises. Representatives of the lawyer himself, in turn, could interpret these accusations as an information campaign and pressure.

Public attention to Dovbenko intensified after reports about his being abroad and procedural actions by Ukrainian law enforcement. In such situations it is important to consider a person's status: suspect, defendant, and convicted person are different legal concepts. The existence of a suspicion or a wanted notice does not automatically mean guilt is proven.

The story of the 'shashlyky case' demonstrates how vulnerable the sphere of managing seized assets remains. When state decisions intersect with the interests of major owners, lawyers, and political groups, conflicts of interest and behind-the-scenes influence risks arise. That is why society expects transparent competitions, clear procedures, ARMA's open reporting, and an independent investigation.

For a final conclusion in the case, loud formulations are not needed but evidence, a court decision, and established facts. Andriy Dovbenko remains a figure in public investigations and criminal-law versions, but his guilt cannot be considered proven without a final guilty verdict that has come into force. This principle should be decisive when covering the case that the media call the 'shashlyky case'.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка

Історія Андрія Довбенка, якого в медіа називали «куратором» Міністерства юстиції, уже кілька років залишається однією з найбільш обговорюваних у контексті українських антикорупційних розслідувань. Його ім’я пов’язували з ухваленням кадрових та управлінських рішень у сфері юстиції, роботою державних реєстрів, арештованими активами та діяльністю Агентства з розшуку та менеджменту активів — АРМА.

Водночас навколо Довбенка сформувалося чимало суперечливих оцінок. Частина тверджень походить із журналістських матеріалів і заяв правоохоронців, частина — з політичних коментарів та публічних дискусій. Тому всі звинувачення мають розглядатися саме як версії слідства або предмет судового розгляду, а не як доведені факти. Остаточну юридичну оцінку може надати лише суд.

Хто такий Андрій Довбенко і чому його називали «куратором» Мін’юсту

Андрій Довбенко позиціонував себе як юрист і фахівець у сфері права. У різні періоди він був пов’язаний із юридичним бізнесом, консультуванням та людьми, які мали вплив у державних органах. Саме через такі контакти в інформаційному просторі за ним закріпилося визначення «куратор» Міністерства юстиції.

Це слово не є офіційною посадою. Його використовували журналісти та опоненти Довбенка, описуючи ймовірний неформальний вплив на окремі процеси в системі юстиції. Йшлося, зокрема, про державну реєстрацію, виконавче провадження, роботу нотаріусів, діяльність державних підприємств і кадрові призначення.

Сам Довбенко заперечував або оскаржував низку публічних звинувачень, наголошуючи, що не мав формальних повноважень керувати Міністерством юстиції. Важливо розділяти політичні ярлики та юридично підтверджені обставини: неформальний вплив, якщо він існував, ще має бути доведений конкретними доказами, а не лише згадками у пресі.

Що таке «справа шашличків»

Назва «справа шашличків» виникла у публічному просторі як неофіційне позначення епізоду, пов’язаного з можливими домовленостями та зустрічами впливових учасників юридичного й державного середовища. За повідомленнями медіа, увагу слідства привернули обставини, за яких могли обговорюватися питання, пов’язані з арештованим майном, діяльністю АРМА та розподілом впливу на відповідні рішення.

«Шашлички» у цій назві — не юридичний термін і не назва офіційної кримінальної справи. Це радше медійний образ, який виник через згадки про неформальне спілкування фігурантів у побутовій атмосфері. Саме такі деталі зробили історію резонансною, однак вони не замінюють доказів і не визначають склад можливого правопорушення.

У центрі уваги опинилася версія про те, що окремі особи могли намагатися впливати на рішення щодо управління активами, переданими державі. Йдеться про майно, яке вилучається або арештовується в межах кримінальних проваджень, а потім може передаватися в управління АРМА. Такі активи мають приносити дохід державі або зберігати свою економічну цінність. Будь-яке втручання в цей процес потенційно створює корупційні ризики.

Однак сам факт знайомства, зустрічі чи неформальної розмови не доводить злочину. Для юридичної кваліфікації необхідно встановити конкретні дії, мотив, роль кожного учасника, розмір можливої шкоди та причинний зв’язок між рішеннями посадовців і діями приватних осіб.

АРМА, арештовані активи та інші згадки у справах

АРМА було створене для розшуку та управління активами, одержаними злочинним шляхом або арештованими в кримінальних провадженнях. Агентство працює з нерухомістю, корпоративними правами, транспортом, коштами та іншими видами майна. Через високу вартість таких активів навколо АРМА регулярно виникають конфлікти, судові спори й звинувачення у можливому лобізмі.

Ім’я Андрія Довбенка згадувалося у матеріалах, де обговорювалися можливі схеми впливу на управління арештованим майном. Правоохоронці та журналісти досліджували, чи могли приватні особи використовувати зв’язки з представниками державних органів для отримання переваг під час конкурсів, призначень керівників або передачі активів в управління. Водночас конкретні твердження мають оцінюватися лише в межах відповідних кримінальних проваджень і судових рішень.

Окремо Довбенко фігурував у публічних дискусіях щодо діяльності юридичних компаній, які працювали з майновими та корпоративними спорами. Його опоненти стверджували, що такі структури могли бути пов’язані з рейдерськими практиками або спробами контролю над підприємствами. Представники самого юриста, своєю чергою, могли трактувати ці звинувачення як інформаційну кампанію та тиск.

Публічна увага до Довбенка посилилася після повідомлень про його перебування за кордоном і процесуальні дії українських правоохоронних органів. У подібних ситуаціях важливо враховувати статус особи: підозрюваний, обвинувачений і засуджений — це різні юридичні поняття. Наявність підозри або оголошення в розшук не означає автоматичного доведення вини.

Історія «справи шашличків» демонструє, наскільки вразливою залишається сфера управління арештованими активами. Коли державні рішення перетинаються з інтересами великих власників, юристів і політичних груп, виникає ризик конфлікту інтересів та кулуарного впливу. Саме тому суспільство очікує прозорих конкурсів, зрозумілих процедур, відкритої звітності АРМА та незалежного розслідування.

Для остаточного висновку у справі необхідні не гучні формулювання, а докази, рішення суду та встановлені факти. Андрій Довбенко залишається фігурантом публічних розслідувань і кримінально-правових версій, але його вина не може вважатися доведеною без обвинувального вироку, що набрав законної сили. Саме цей принцип має бути визначальним під час висвітлення справи, яку в медіа називають «справою шашличків».

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка

Історія Андрія Довбенка, якого в медіа називали «куратором» Міністерства юстиції, уже кілька років залишається однією з найбільш обговорюваних у контексті українських антикорупційних розслідувань.

Не знає Україна, кому завдячує своїми успіхами!

Його ім’я пов’язували з ухваленням кадрових та управлінських рішень у сфері юстиції, роботою державних реєстрів, арештованими активами та діяльністю Агентства з розшуку та менеджменту активів — АРМА.

Які там Бровді, Буданов чи пес Патрон, якщо є Андрій Довбенко.

Водночас навколо Довбенка сформувалося чимало суперечливих оцінок.

Людина-оркестр, "провідний експерт у сфері оборони", "блогер", "меценат" і "венчурний інвестор", за чиї аналітичні колонки б’ються (тут сарказм) найпровідніші видання світу від Fortune до Atlantic Council (тут, на жаль, без жартів).

Частина тверджень походить із журналістських матеріалів і заяв правоохоронців, частина — з політичних коментарів та публічних дискусій.

Проте, представники вітчизняних правоохоронних органів, журналісти-розслідувачі та бізнесмени мають зовсім інше уявлення про його "успіхи".

Тому всі звинувачення мають розглядатися саме як версії слідства або предмет судового розгляду, а не як доведені факти.

У цих колах Довбенко відомий як колишній юрист молодого олігарха Курченка, "смотрящий" (як його називають у медіа) за Міністерством юстиції за часів Павла Петренка, а також як партнер скандально відомого ексголови Офісу Президента Андрія Богдана.

Остаточну юридичну оцінку може надати лише суд.

Крім того, він є ключовою фігурою в справі НАБУ щодо розкрадання 485 мільйонів гривень з арештованих активів АРМА (Агентства з розшуку та управління активами).

Хто такий Андрій Довбенко і чому його називали «куратором» Мін’юсту

"Телеграф" інформує про недавні вердикти Вищого антикорупційного суду у справі АРМА, де Довбенко виступає як обвинувачений, а також нагадає, чим ще відзначається ця скандальна особа в історії української корупції.

Андрій Довбенко позиціонував себе як юрист і фахівець у сфері права.

"Справи з шашличками": у суддів ВАКС закінчилось терпіння?

У різні періоди він був пов’язаний із юридичним бізнесом, консультуванням та людьми, які мали вплив у державних органах.

Нещодавно "Телеграф" звернув увагу, що Вищий антикорупційний суд знову активно взявся за розгляд так званої "справи шашличків".

Саме через такі контакти в інформаційному просторі за ним закріпилося визначення «куратор» Міністерства юстиції.

Наразі ВАКС розглядає обвинувальний акт у згаданій справі.

Це слово не є офіційною посадою.

Цей судовий процес, нагадаємо, стосується масштабного розкрадання заарештованого майна АРМА на суму 485 мільйонів гривень.

Його використовували журналісти та опоненти Довбенка, описуючи ймовірний неформальний вплив на окремі процеси в системі юстиції.

Неофіційне найменування справи виникло завдяки особливому сленгу, який використовували фігуранти.

Йшлося, зокрема, про державну реєстрацію, виконавче провадження, роботу нотаріусів, діяльність державних підприємств і кадрові призначення.

Згідно з даними слідства, затримані активи вони іменували "шашликом", а процес їх продажу – "смаженням".

Сам Довбенко заперечував або оскаржував низку публічних звинувачень, наголошуючи, що не мав формальних повноважень керувати Міністерством юстиції.

В цілому під судом опинилися 11 осіб.

Важливо розділяти політичні ярлики та юридично підтверджені обставини: неформальний вплив, якщо він існував, ще має бути доведений конкретними доказами, а не лише згадками у пресі.

Серед них — колишній голова АРМА Антон Янчук, ексгендиректор ДП "СЕТАМ" Віктор Вишньов та колишній керівник управління менеджменту активів Агентства Віталій Різник.

Що таке «справа шашличків»

За даними слідства, організатором цієї схеми є відомий юрист Андрій Довбенко, який, як стало відомо, наразі проживає в Лондоні.

Назва «справа шашличків» виникла у публічному просторі як неофіційне позначення епізоду, пов’язаного з можливими домовленостями та зустрічами впливових учасників юридичного й державного середовища.

Поки Довбенко перебуває за кордоном, адвокати інших фігурантів влаштували в суді справжнє "шоу".

За повідомленнями медіа, увагу слідства привернули обставини, за яких могли обговорюватися питання, пов’язані з арештованим майном, діяльністю АРМА та розподілом впливу на відповідні рішення.

Так, на засіданні 17 серпня 2026 року захисники спробували проігнорувати суд, бо нібито паралельно мали брати участь у процесі в Самарському суді Дніпра.

«Шашлички» у цій назві — не юридичний термін і не назва офіційної кримінальної справи.

Але судді ВАКС, які ведуть підготовче засідання вже понад 14 місяців, так би мовити "розкусили" цей маневр.

Це радше медійний образ, який виник через згадки про неформальне спілкування фігурантів у побутовій атмосфері.

ВАКС оперативно постановив підключити Дніпро через відеоконференцію.

Саме такі деталі зробили історію резонансною, однак вони не замінюють доказів і не визначають склад можливого правопорушення.

Це дозволило провести засідання без чергового перенесення.

У центрі уваги опинилася версія про те, що окремі особи могли намагатися впливати на рішення щодо управління активами, переданими державі.

Наступного дня, 18 серпня 2026 року, захист подав до суду численні клопотання щодо повернення обвинувального акта прокурору САП.

Йдеться про майно, яке вилучається або арештовується в межах кримінальних проваджень, а потім може передаватися в управління АРМА.

Адвокати вказували на хронологічні невідповідності в матеріалах справи та намагалися скористатися різними юридичними аргументами.

Такі активи мають приносити дохід державі або зберігати свою економічну цінність.

Проте колегія ВАКС категорично відхилила пропозицію повернути документ прокурору.

Будь-яке втручання в цей процес потенційно створює корупційні ризики.

Суд чітко дав зрозуміти, що "ліміт на маніпуляції" вичерпано, і відмовив адвокатам.

Однак сам факт знайомства, зустрічі чи неформальної розмови не доводить злочину.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Для юридичної кваліфікації необхідно встановити конкретні дії, мотив, роль кожного учасника, розмір можливої шкоди та причинний зв’язок між рішеннями посадовців і діями приватних осіб.

Які обвинувачення висунуті проти Довбенка та його команди?

АРМА, арештовані активи та інші згадки у справах

Згідно з інформацією, отриманою в ході розслідування, Андрій Довбенко нібито створив організовану групу, яка розробила детальний план для заниження вартості активів, що потрапляли під управління АРМА.

АРМА було створене для розшуку та управління активами, одержаними злочинним шляхом або арештованими в кримінальних провадженнях.

Надалі ці активи, за повідомленнями, продавалися за безцінь через контрольовані електронні торги на ДП "СЕТАМ" обраним компаніям.

Агентство працює з нерухомістю, корпоративними правами, транспортом, коштами та іншими видами майна.

У "справі шашликів" присутні чотири значні епізоди розподілу ресурсів.

Через високу вартість таких активів навколо АРМА регулярно виникають конфлікти, судові спори й звинувачення у можливому лобізмі.

Перший випадок стосується розтрати більше ніж 4,5 тисячі тонн карбаміду, що належав ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія".

Ім’я Андрія Довбенка згадувалося у матеріалах, де обговорювалися можливі схеми впливу на управління арештованим майном.

Згідно з інформацією, його, ймовірно, продали на аукціоні за ціною, що в 4-5 разів нижча за ринкову.

Правоохоронці та журналісти досліджували, чи могли приватні особи використовувати зв’язки з представниками державних органів для отримання переваг під час конкурсів, призначень керівників або передачі активів в управління.

Другий епізод стосується продажу понад 2,6 тисячі тонн річкового піску на Київщині.

Водночас конкретні твердження мають оцінюватися лише в межах відповідних кримінальних проваджень і судових рішень.

Третій аспект полягає у реалізації тисяч тонн зернових (пшениці та соняшнику) за цінами, які значно нижчі за ринкові.

Окремо Довбенко фігурував у публічних дискусіях щодо діяльності юридичних компаній, які працювали з майновими та корпоративними спорами.

Відповідно до даних розслідування, загальна сума продажу була на 92 мільйони нижча за справжню вартість на ринку.

Його опоненти стверджували, що такі структури могли бути пов’язані з рейдерськими практиками або спробами контролю над підприємствами.

Четвертий епізод включав продаж трьох земельних ділянок на території Одеської області, які планували використати для зведення торгового центру "Ашан".

Представники самого юриста, своєю чергою, могли трактувати ці звинувачення як інформаційну кампанію та тиск.

За даними слідства, ці земельні наділи, площею кілька десятків гектарів, були реалізовані за ціною, яка, за оцінками, виявилася в 18 разів нижчою за їх справжню вартість.

Публічна увага до Довбенка посилилася після повідомлень про його перебування за кордоном і процесуальні дії українських правоохоронних органів.

На думку слідчих, Довбенко використовував свої юридичні компанії для фінансування та участі в аукціонах.

У подібних ситуаціях важливо враховувати статус особи: підозрюваний, обвинувачений і засуджений — це різні юридичні поняття.

Згідно з інформацією, кошти для сплати гарантійного внеску на придбання карбаміду нібито надходили безпосередньо з рахунків підконтрольного йому товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЕН ЕНД ДІ".

Наявність підозри або оголошення в розшук не означає автоматичного доведення вини.

Усіма банківськими рахунками компаній-учасниць торгів, як вважають слідчі, керували з одних і тих самих IP-адрес.

Історія «справи шашличків» демонструє, наскільки вразливою залишається сфера управління арештованими активами.

Слідство зафіксувало, що вони повністю збігалися з IP-адресами фірм Довбенка -- "ЕН ЕНД ДІ", "ЕВРІС" та "Неоклеус та Довбенко".

Коли державні рішення перетинаються з інтересами великих власників, юристів і політичних груп, виникає ризик конфлікту інтересів та кулуарного впливу.

Сам Довбенко формально не був пов’язаний з АРМА чи ДП "СЕТАМ".

Саме тому суспільство очікує прозорих конкурсів, зрозумілих процедур, відкритої звітності АРМА та незалежного розслідування.

Однак, слідчі вважають, що він міг здійснювати контроль над торгами: нібито він надавав вказівки щодо виставлення майна, вносив корективи в лоти та визначав терміни проведення аукціонів.

Для остаточного висновку у справі необхідні не гучні формулювання, а докази, рішення суду та встановлені факти.

Чиновники ДП "СЕТАМ", за словами тих же слідчих, просто інформували його про кожен етап процесу.

Андрій Довбенко залишається фігурантом публічних розслідувань і кримінально-правових версій, але його вина не може вважатися доведеною без обвинувального вироку, що набрав законної сили.

Згідно з оцінкою НАБУ, загальний обсяг збитків, завданих цією групою лише в проміжку з лютого по липень 2019 року, досягає 485 467 370,24 гривні.

Саме цей принцип має бути визначальним під час висвітлення справи, яку в медіа називають «справою шашличків».

Окрім Довбенка та вже згаданих колишніх керівників АРМА та ДП "СЕТАМ", у справі також фігурують ще один фахівець цього підприємства, двоє оцінювачів, засновник і керівник приватної компанії, а також чотири адвокати.

"Фахівець з оборони" під слідством у НАБУ.

Поки триває судовий процес, Андрій Довбенко перебуває у Лондоні, куди він виїхав ще у лютому 2022 року.

Водночас його ім’я часто можна зустріти на офіційному сайті НАБУ в розділі "Повістки про виклик": детективи протягом кількох років постійно запрошують відомого юриста на процесуальні дії у рамках кримінальної справи.

Однак, здається, поїздки до Києва на вулицю Монастирського не входять до його планів.

При цьому ще з квітня 2023 року Довбенко офіційно перебуває у розшуку як організатор, цитуємо "злочинної групи, викритої на махінаціях з арештованим майном, переданим в управління АРМА".

Поки перебував "в еміграції", Довбенко запустив активну піар-кампанію на Заході.

На своєму новоствореному персональному вебсайті він раптово почав позиціонувати себе як провідного фахівця в галузі оборони та військових технологій, а також як ключового комунікатора між військовими секторами Великобританії та України.

Для підвищення іміджу у 2023 році була представлена платформа UK-Ukraine TechExchange.

Водночас колонки Довбенка на тему збройного ринку почали з’являтися у поважних західних виданнях від Fortune до Financial Times.

Схоже, що іноземні редактори просто не надто прискіпливо перевіряли біографію свого автора.

Найбільше занепокоєння серед медіаекспертів викликало те, що стаття, підписана Довбенком, несподівано з’явилася на сайті визнаного Atlantic Council.

Публікація матеріалу від особи, яка офіційно перебуває у розшуку, виглядає, щонайменше, дивною для організації з такою сильною міжнародною репутацією.

Тіньовий "директор" Мін’юсту та весілля у Сен-Тропе

Андрій Довбенко став відомим у медійному середовищі та журналістських розслідуваннях ще до початку справи АРМА.

Команда Bihus.Info тривалий час відкрито називала його "найвпливовішою тіньовою особою" та "неформальним куратором" Міністерства юстиції під час міністерства Павла Петренка.

У рамках розслідувань було виявлено, що Довбенко здійснював суттєвий вплив на процеси призначення кадрів, а також на діяльність виконавчої служби та реєстраторів.

У відеоматеріалах державні та приватні виконавці прямо звертали увагу на певну систему "відкатів", яка, за їхніми словами, функціонувала в структурі відомства під "наглядом" Довбенка.

На початку своєї кар’єри юрист розпочав шлях ще в епоху Януковича.

У ЗМІ його ім’я асоціюється з адвокатською діяльністю на користь суперечливого підприємця Сергія Курченка, який активно діяв у той час.

Згідно з інформацією журналістів, Довбенко брав участь у значних фінансових операціях Курченка, зокрема в угоді щодо придбання відомого медіахолдингу.

Після зміни уряду у 2019 році, Довбенко, очевидно, мав намір утримати свої позиції через тісні зв’язки з тодішнім главою Офісу президента Андрієм Богданом.

Однак на його амбіційні плани негативно вплинув резонансний медійний скандал.

У серпні 2019 року, в день святкування Незалежності України, Довбенко провів розкішне весілля в Сен-Тропе, на південному узбережжі Франції, разом із юристкою Анною Огренчук.

Журналісти Bihus.Info зафіксували, що Андрій Богдан залишив офіційні державні події в Києві, щоб насолодитися триденною урочистістю на приватній віллі та яхті у Франції.

Окрім основної справи, пов’язаної з розтратами на суму 485 мільйонів гривень, АРМА потрапила в центр уваги медіа через зацікавлення правоохоронних органів іншими аспектами діяльності Довбенка.

Зокрема, НАБУ та САП досліджували схему, в рамках якої під прикриттям легальних юридичних послуг від компаній "Неоклеус та Довбенко", "ЕН ЕНД ДІ" і "Евріс" відбувалося виведення сотень мільйонів гривень.

Перспективи ситуації: розслідування НАБУ стосовно лондонського туману.

Сьогодні історія Андрія Довбенка виглядає як яскравий приклад українського політико-кримінального сюрреалізму.

Ця особа, яка опинилася під звинуваченням у розтраті державних коштів, розпочала свій шлях з обслуговування активів Курченка.

За інформацією ЗМІ, він, нібито, досяг статусу "смотрящого" за цілим міністерством, а зараз продовжує свій успішний шлях у ролі "військового міжнародного експерта" в закордонних медіа.

Проте серпневі засідання у Вищому антикорупційному суді показують, що закордонний глянець не завжди здатний скасувати український Кримінальний кодекс.

Усі процесуальні "фокуси" захисту та спроби адвокатів пограти в "юридичні хованки", схоже, нарешті вперлися в залізобетонний терпець суддів ВАКС.

Хоча Довбенко наразі, здається, намагається уникнути українського правосуддя, сховавшись у туманному Лондоні, фінал "справи шашличків" обіцяє бути надзвичайно напруженим для всіх учасників. 

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "«Куратор» Мін’юсту та «справа шашличків»: що відомо про історію Андрія Довбенка". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: ANTIKOR.

Download Download PDF