Які кандидати на наступні президентські вибори в Україні будуть у бюлетені?

В Україні то розпалювалася, то зменшувалася дискусія про те, якою буде українська перемога і якою буде повоєнна відбудова, зокрема і у політичному просторі. Цей процес неможливий без виборів глави держави. Ми хочемо аргументувати, чому Володимир Зеленський, незважаючи на багато негативних моментів в своїй політичній кар'єрі, об’єктивно має найбільші шанси переобратися на другий термін.

Тим часом його головні опоненти виконають технічну роль, створивши ілюзію політичної боротьби. Такий розвиток подій, на наш погляд, є абсолютно очікуваним. Тож переходимо до основної п'ятірки кандидатів, які будуть представлені в бюлетені.Володимир ЗеленськийЧинний глава держави вже готується до переобрання, на нашу думку, як самовисуванець. Цей намір вже проявляється в зачистці електорального і медійного поля від опонентів. Ми не поділяємо того припущення, що В.Залужний є головним опонентом нинішнього Президента України. Переконані, що а ні ексголовком ЗСУ, нині посол у Великій Британії, а ні чинний глава ОП Кирило Буданов, або колишній міністр цифрової трансформації і ексглава Міноборони Михайло Федоров, не є опонентами В.Зеленського.Звичайно, такі корупційні скандали, як «Міндіч Гейт» або «Форрест Гамп», де фігурує найближче оточення Президента України, серйозно вдарило по репутації Володимира Зеленського. Але тактичні відставки Сергія Шефіра і Ірини Мудрої, через резонанс в ЗМІ зробили свою справу: згладили кути непорозуміння між населенням і владою, але залишили осад.Другий, але дуже негативним для України козирем ОП став телемарафон «Єдині новини», який є елементом медійного контролю над каналами 1+1, ICTV, Україна, Інтер, які перебувають під тимчасовим контролем держави. Він спрямований на обмеження інформаційної присутності головних політичних опонентів, перш за все Петра Порошенка, який є фактичним власником «5 каналу» і «Прямого», а також екснардепа Костянтином Жеваго, чий син Іван є власником 77,5 відсотків каналу «Еспресо». Мета марафону - медійно заглушити опонентів перед наступними виборами. Обставини «великої війни» змусили В. Зеленського змінитися, бо він не може ігнорувати позицію національних медіа.Нагадаємо, що політичними прорахунками рясніє ще довоєнна історія президентства В. Зеленського. Мова йде про розведення військ в селищі Золоте Луганської області, де Президент публічно посварився з військовими полку «АЗОВ», наївно вірячи в переконання, що треба «просто перестати стріляти». Ігнорування викликів до пандемії Covid-19, скандал з найманцями ПВК «Вагнер», неоднозначне сприйняття програми «Велике будівництво», яка передбачала відновлення мережі автомобільних шляхів. Невдала спроба врятувати рейтинг провладної партії, який стрімко падав. А найжахливішим провалом стала підготовка до повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Наслідками не підготовки до агресії Владіміра Путіна стала втрата 18 відсотків української території.Переобратися В. Зеленському може допомогти вдала інформаційна компанія, яка буде спрямована на залишки проукраїнського електорату всередині «СН». Також на користь В. Зеленського грає його активність на міжнародній арені, тут він перехопив ініціативу у свого попередника Петра Порошенка. Додатково його козирем буде перекладання своїх невдач у внутрішній політиці на обставини війни, а саме обстріли енергетичної і цивільної інфраструктури України, концентрації на плануванні успішних військових операцій на фронті російсько-української війни, а також збереження підтримки міжнародних партнерів. Локально може розраховувати на голоси виборців Півночі, Центру і частково Заходу України. Тим самим він перетягне на свою сторону виборця Петра Порошенка, під якого успішно мімікрував.Петро ПорошенкоПопередник В. Зеленського спробує взяти реванш як висуванець «Європейської солідарності». Перевагами Петра Порошенка будуть успіхи на міжнародній арені, змін в силовому блоці, а також культурно-релігійному житті. Це допомогло йому частково мобілізувати виборців, які в минулому голосували за партії як «Народний Рух України», «Наша Україна», або «Народний Фронт». Маємо зрозуміти, що президентська кампанія під гаслом «Армія, мова, віра» була спрямована на головного опонента П. Порошенко, яким був не В. Зеленський, а лідер головної націоналістичної партії, ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Політехнологічно в 2019 році П. Порошенко знищив націоналістів. П. Порошенко має сталий електорат, який впевнено тримає його на плаву в межах 8-10 відсотків. Зокрема, його результати будуть залежати від роботи виборчого штабу, активізації виборців на Заході і Центрі України. Але не менш важливим буде чинник внутрішньопартійної єдності серед партійців «Європейської солідарності». Партія П. Порошенка має достатню кількість скандалів серед рядових партійців. Зокрема, маємо згадати нещодавню заяву нардепа Олексія Гончаренка. Він публічно заявив, що необхідно домовлятися про мир з Російською Федерацією. Аргументував це тим, що Україна втрачає економіку, населення і фінанси. Але, ексрегіонал О. Гончаренко підтвердив статус консерви Російської ФСБ. Він повторив наративи Кремля, наголосивши, що необхідно говорити про нейтралітет України, ігнорувати мовні питання, а також дозволити вірянам ходити до РПЦ. Цю думку розкритикував його колега по фракції Володимир Вятрович. Солідарну позицію поділяє також його колега по фракції Микола Княжицький, який перебуває в конфлікті з О. Гончаренко Станом на сьогодні О.Гончаренко виключений з фракції «Євро Солідарності» в парламенті.Юлія Тимошенко

Ветеран української політики і «жертва чотирьох пачок доларів» Юлія Тимошенко. Вона й надалі послуговуватиметься соціально-економічною тематикою з помірним правим ухилом, на якій вона десятиліттями тримає своїх виборців. Більшість з них належать до поважної вікової категорії 60+ і є надзвичайно консервативними.Дмитро РазумковБалотуватиметься від «Розумної політики» і стане головним опонентом Ю.Тимошенко і В. Зеленського. Хоча дехто вважає П. Порошенка головним конкурентом діючого Президента. Колишній спікер ВРУ і головний політтехнолог теперішнього глави держави може розраховувати на частину виборців «СН» і ВО «Батьківщина», а також «ЄС». Можливо, до нього приєднаються виборці заборонених проросійських сил. Д. Разумков є вихідцем з «Партії регіонів». Також співпрацював з лідером «Сильної України» Сергієм Тігіпком. Ймовірно, був членом «СУ». Він є дуже прагматичним політиком, який може побудувати чудову виборчу кампанію. Також наголошуємо, що він вдало підлаштується під настрої населення.Юрій БойкоЯк це дивно не звучить, але чиновник режиму Віктора Януковича, ексрегіонал, лідер заборонених партій «Опозиційний блок» і ОПЗЖ/ПЗЖМ частково займе нішу Ю. Тимошенко і Д. Разумкова, спекулюючи на соціально-економічних питаннях, зокрема на проблемах житлово-комунального господарства. Ю. Бойко є перевіреним проросійським кадром для спецслужб РФ, які очевидно тримають його в своїй орбіті на короткому повідку. Він обережно і непомітно проштовхуватиме наративи про недоречність дерусифікації, насильну українізацію, засуджуватиме спроби заборонити членам просросійських партій займатися політичною діяльністю, а також виступатиме за перемир’я з Росією. Це очевидно, бо незважаючи на заборону більшості проросійських сил їх виборець залишився. Його (виборця) дуже важко ідентифікувати, бо він фантом, якого складно мобілізувати на партійну роботу, але можливо заманити на виборчу дільницю. Там він голосує за Ю. Бойка і його оточення. Останній може розраховувати на голоси виборців Півдня, Сходу, а також Півночі України. Маємо також наголосити, що нині Схід – це Харківська область, окрім повністю зруйнованого російською армією Вовчанська. Луганська область перебуває під окупацією армії РФ, а на Півночі Донецької області на десятиліття в контрольованих українською владою містах залишаться воєнні адміністрації. Чому серед кандидатів не буде представників сил оборони? Виборці очікують побачити серед кандидатів бойових офіцерів на кшталт командира 3-го армійського корпусу Сухопутних сил Збройних сил України Андрія Білецького, або командувача сил безпілотних систем ЗСУ Роберта Бровді, на позивний «Мадяр». Ці люди мають повне і абсолютне право на балотування, бо у важкий для України стали на захист територіальної цілісності і суверенітету нашої держави. Заслужили авторитет українського народу захистивши Україну від російської агресії.Але, враховуючи невизначеність у часі завершення «великої війни», необхідність в підготовці особового складу для ротацій мобілізованих, а також впровадження і розвиток нових технологій змусить половину військовиків сил оборони залишитися їх складовими, навіть після завершення гарячої фази війни. На жаль, такі висновки маємо зробити щодо цієї ситуації: наступні вибори глави держави носитимуть передбачуваний характер. Ми опинемося в замкненому колі з п'ятьма кандидатами. Нас чекатиме другий термін зі старим/новим Президентом В. Зеленським.Електоральне поле для цих виборів вже розчищене для В. Зеленського. Він вже розуміє, що сильних опонентів в нього немає, а українські виборці будуть змушені ситуативно обрати його на другий термін. Подібний прецедент вже був восени 1999 року, коли Леонід Кучма в другому турі переміг тепер державного зрадника і головного комуніста Петра Симоненка.