Як Україні швидко завершити війну на своїх умовах: п'ять ударів, які Москва відчує найболючіше

У ніч на 7 жовтня, у день народження Володимира Путіна, Росія вкотре вдарила по українській енергетиці. Подарунок традиційний для Кремля: ракети й дрони.

За даними Повітряних сил , окупанти випустили 48 крилатих ракет, балістику, протикорабельні ракети та 130 ударних дронів. Збито або подавлено 161 ціль, але влучання зафіксовано на 18 локаціях. «Укренерго» повідомило про нові знеструмлення в п’яти областях: Полтавській, Чернігівській, Харківській, Вінницькій і Херсонській. Є й загиблі у Києві, Кременчуці, Прилуках і Олександрії: за словами Зеленського, уже одинадцятеро: п’ятеро у Прилуках, де ракета зруйнувала під’їзд п’ятиповерхівки, та по двоє у Києві, Кременчуці й Олександрії. Сам він називає цю ніч одним із «найбільш підлих» ударів і говорить про 70 ракет, багато з яких балістика.

Відповідь прозвучала того ж дня. Зеленський заявив , що за добу війська вразили чотири цілі: два нафтові об’єкти й полігон у Пермському, Самарському та Астраханському регіонах, а ще «є і відповідь у Чорному морі». Конкретні об’єкти в цій цитаті не названі.

Це триває майже п’ять років. За підрахунками аналітиків DiXi Group , за чотири роки великої війни було щонайменше 64 масованих атаки на енергосистему: близько 12,7 тисячі ударних дронів і 2,9 тисячі ракет. «Укренерго» рахує понад 900 атак лише на свої підстанції. Міністр енергетики Денис Шмигаль каже, що знищено або пошкоджено понад 80% генерації.

Минула зима була найважчою. Наступна обіцяє бути іншою, але не легшою. За даними NYT, Шмигаль показував документ, який подав як перехоплений російський план : після електростанцій черга дійде до насосних станцій і очисних споруд. Автентичність папірця публічно не підтверджена. Але й Інститут вивчення війни прогнозує, що взимку 2026/27 Росія значно посилить удари.

Тим часом гроші на цю війну в Кремля поки є. Порти працюють, танки на фронті не зупиняються, а військова машина, яка щойно відсвяткувала день народження свого головного замовника, отримує достатньо нафтодоларів, щоб воювати далі.

Звідси запитання, яке дедалі частіше ставлять уголос: чи може Україна відповісти так, щоб це справді зупинило війну?

Відповідь цієї статті така: Україна вже пробує. Але дозами. А тут потрібен не разовий удар, а ритм.

П’ять цілей. Розглянемо їх по черзі.

Цей рецепт у різних варіаціях ходить українським інтернетом. Ми перевірили кожний пункт: що це, де це і чи вже хтось туди літав.

1. «Ямальський хрест»: газова голка Кощія

Біля Надима в Ямало-Ненецькому окрузі сходяться газопроводи з найбільших родовищ Росії. В українській публіцистиці їх налічують 17, а саму точку називають голкою Кощія. Сам округ дає близько 90% російського газу , пише американське енергетичне відомство EIA. Скільки саме газу проходить через сам вузол, незалежно ніхто не виміряв. Військові називають 70–85%, але це оцінка.

Що вже було: 9 вересня дрони FP-1 вперше долетіли до Ямалу й уразили завод підготовки конденсату в Новому Уренгої , приблизно за 2,8 тисячі кілометрів від кордону. Сам «хрест» Україна не атакувала: він у 100–120 кілометрах від цього заводу.

Завод, за даними United24, розрахований приблизно на 19,5 мільйона тонн сировини на рік, і став найвіддаленішою від кордону ціллю за всю повномасштабну війну.

2. Самара: де народжується Urals

ЛВДС «Самара» біля Просвєта — 71 резервуар на понад 1,6 млн кубометрів нафти , до яких сходяться чотири магістральні нафтопроводи. Тут змішують високо- і низькосірчисту нафту в експортний сорт Urals. За заявою Генштабу, на Urals припадає до 50% російського нафтового експорту. Саме тут цей сорт і народжується.

Що вже було: 21 квітня СБУ пошкодила п’ять резервуарів. На початку жовтня удар повторили: Генштаб повідомляє про 14 пошкоджених резервуарів . Вузол живий.

Такі вузли вразливі не лише в Самарі. 23 лютого дрони вдарили по станції «Калейкіно» в Татарстані, приблизно за 1 200 кілометрів від кордону. За даними Reuters, «Транснефть» скоротила прийом нафти на 250 тисяч барелів на добу. А мережа «Транснефть-Приволга» з 34 станцій, за підрахунками автора колонки в NV, перекачує понад 140 мільйонів тонн на рік, тобто третину всієї нафти, яку видобуває Росія.

3. Підстанції: у Росії теж є «Укренерго»

Україна вже била по російських енерговузлах. Восени 2025-го за 15 днів було 15 ударів по енергооб’єктах Росії : підстанція «Владимирская» 750 кВ двічі, «Арзамасская» 500 кВ, де знищено трансформатори. За оцінкою видання «Мілітарний», російська система втратила до 4% генерації.

Влітку це виглядало так. 4 липня, за повідомленнями місцевих телеграм-каналів і російських медіа, які переказує «Главком», Бєлгород після ударів по Мічурінській ТЕЦ, ТЕЦ «Луч» і підстанціях опинився в повному блекауті , з перебоями води. Офіційних деталей немає.

Чому це болить, ми знаємо на власному досвіді. Трансформаторів у світі небагато, їх довго виробляти й вони дорогі. Той, хто биє системно, створює дефіцит обладнання. Це й підводить до пункту п’ятого.

4. Аеропорти: мільйони людей на підлозі

План «Килим» — це закрите небо. За п’ять місяців 2025-го російські аеропорти зупинялись не менше 217 разів, у Москві — 101. 18 червня 2026-го під час масованої атаки дронів зупинили всі головні аеропорти столиці, затримали сотні рейсів. За три літні місяці 2026-го фіксували 2 182 закриття.

Що це означає для людей, видно з цифр. За вихідні 5–6 липня 2025-го Росавіація зафіксувала 485 скасованих рейсів і близько 1 900 затриманих. 94 тисячі людей довелося селити в готелях, а збитки авіакомпаній російські експерти оцінили приблизно в 20 мільярдів рублів за два дні. А 18 червня 2026-го одна атака на Москву влучила одразу в обидва місця: Московський НПЗ у Капотні горів, а в чотирьох аеропортах скасували або затримали 527 рейсів . Мер Собянін відзвітував про 194 збиті дрони, а СБУ підтвердила участь у ударі по НПЗ.

Європейські перевізники не літають до Росії вже з 2022 року. Перевізники з інших країн літають: Emirates, наприклад, возить пасажирів до Москви й, коли столицю закривають, сідає на запасні аеродроми. Зате кожне закриття неба — це люди в терміналах, втрачені години та відчуття, що війна добралася до московського пасажира.

5. НЛМК: сталь, без якої немає трансформаторів

Новолипецький металургійний комбінат у Липецьку виробляє принаймні 18% всієї російської сталі. А ще компанія сама заявляє про 99% російського ринку трансформаторної й динамної сталі . Тобто підстанції ремонтуватимуть значно довше, якщо цей завод не зможе швидко давати сталь для трансформаторів.

Що вже було: удари в лютому 2024-го і березні 2025-го, а біля комбінату і ТЕЦ-2 21 липня 2026-го спалахнула пожежа на 2 500 квадратних метрів. Офіційно, що саме вразили, не підтверджено. Про зупинку випуску трансформаторної сталі повідомлень немає.

Разом це не п’ять окремих ударів, а одна система. Газ і нафта дають гроші, підстанції й сталь — стійкість, небо — відчуття війни в тилу.

Що вже вдарили, а що ще ні

Три цілі з п’яти Україна вже била, до четвертої дотягнулася на сотню кілометрів, п’ята — побічний ефект інших ударів.

ЦільЩо вже булоЧого ще не булоЯмальський хрест9 вересня: завод конденсату в Новому Уренгої (FP-1)Удару по самому вузлуСамара (Urals)Квітень і початок жовтня: пошкоджені резервуариПідтвердженої довгої зупинки прокачуванняПідстанціїОсінь 2025: 15 ударів за 15 днівПублічно підтвердженого дефіциту трансформаторівАеропортиЗакриття неба під час атак: 2 182 за літо 2026Постійного, а не епізодичного закриттяНЛМКЛютий 2024, березень 2025; пожежа біля комбінату 21 липня 2026Підтвердженої зупинки трансформаторної сталі

Що вже працює: порожні заправки й ставка 14%

Нафтопереробка — єдине місце, де українські удари вже дали вимірюваний результат, і цифри тут вражають навіть без епітетів.

У червні переробка нафти в Росії впала до 3,8 млн барелів на добу. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, це найнижчий рівень за понад 20 років і приблизно на 30% менше, ніж роком раніше. Бензину виробляють на 20% менше, ніж у 2025-му, дизеля майже на 30%. За перші вісім місяців 2026-го по російському НПЗ влучали в середньому раз на три дні.

Джерела по-різному рахують удари: за підрахунками, які наводить «Главком», було 47 за п’ять з половиною місяців проти 82 за весь 2025 рік , МЕА дає іншу статистику. Напрямок один: ударів побільшало.

Москва відповідає заборонами. Експорт бензину заборонили в квітні, реактивного пального вперше в історії в середині червня, дизеля теж вперше з 8 липня. До кінця червня дефіцит пального був у 92% російських регіонів, у двох третинах ввели обмеження продажу.

Про дизель окремо. Фронту його, схоже, не бракує, бо Росія просто перестала його продавати за кордон. Танки їдуть, але платить за це не армія, а експортна виручка.

Удари вже відчуває й макроекономіка. 11 вересня Банк Росії залишив ключову ставку на рівні 14% , інфляція на 7 вересня становила 6,3%, а подорожчання пального банк прямо назвав одним із чинників.

Тож питання вже не «чи працює». Питання: чому те саме не роблять із вузлами, які годують цю машину?

Де обіцяна ракета

Є ракета, про яку в Україні питають частіше, ніж про всі п’ять цілей разом. Це FP-9, балістична ракета компанії Fire Point. За заявленими характеристиками макета , який показали в квітні в Польщі, вона летить приблизно на 850 кілометрів і несе 800 кілограмів вибухівки. Саме їй, за словами компанії, належить дістати до Москви.

Але дедлайни пливуть. 3 червня засновник Fire Point Денис Штілерман в інтерв’ю NV казав, що перший удар по Москві можливий «влітку або максимум на початку осені», а для ракети є «все, окрім двигуна». 8 липня в розмові з LIGA.net він повторив: «Я думаю, що восени ми будемо вже випробовувати наші ракети на Росії». Першою ціллю назвав Москву. А наприкінці вересня співзасновниця Ірина Терех пояснила блогеру Андрію Федоріву , що розробку планують завершити «до кінця осені», але «завершальна стадія — це ще серія випробувань». Літо стало осінню, а удар по Москві перетворився на серію випробувань.

Тим часом деладі частіше звучить питання про гроші. Журналісти нагадують , що Fire Point отримала 107,4 мільярда гривень із бюджету на дрони й ракетну зброю. Терех оприлюднила погрози, які їй надходять у соцмережах через затримку балістики. А наприкінці вересня вона презентувала жартівливу ініціативу MILFtech для жінок в інженерії, і голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін, за повідомленням 24 Каналу , назвав її «щонайменше дуже невдалим жартом».

До компанії є й питання щодо походження. За розслідуванням NYT , на початку повномасштабної війни Fire Point була кастинговим агентством для кіно й телебачення, а бізнесмен Тимур Міндіч, давній партнер Володимира Зеленського по телестудії, міг бути її прихованим співвласником. У компанії відповідають, що він намагався купити частку, але йому відмовили. Сам Штілерман на слуханнях тимчасової слідчої комісії розповідав , що Міндіч хотів 50% акцій: спершу за близько 100 мільйонів доларів, у підсумку за приблизно мільярд, і що угоди не було. Остаточних висновків про провину компанії ми не знайшли, тож це питання для слідчих, а не вирок.

Справедливості ради, Fire Point не лише обіцяє. Її дрони FP-1, як ми вже писали, долетіли до Ямалу.

Є й інша частина історії. Україна не починала з нуля. Оперативно-тактичний комплекс «Сапсан» розробляли ще з 2000-х у дніпровських КБ «Південне» і на «Південмаші». Заявлена дальність до 500 кілометрів , експортну версію фінансувала Саудівська Аравія, а у 2021-му міністр Андрій Таран казав про готовність проєкту понад 80%. «Нептун» потопив крейсер «Москва» у 2022-му, а його наземний «Довгий» варіант уже б’є вглиб Росії. Той самий «Південмаш» колись виробляв ракети Р-36М2, які на Заході прозвали «Сатаною».

Тож питання не в тому, чи вміє Україна робити балістику. Вона вміла давно. Питання в тому, чому за сім років ці напрацювання не стали ракетою, що долітає до Москви, і чому надія тепер на молоду приватну компанію, яка дедлайн за дедлайном їх зсуває. Відповіді поки немає.

Чому не більше: ракет бракує, а друзів треба берегти

Головна причина — арифметика. Те, що летить далеко й несе справді важку боєголовку, виробляють не так швидко, як хочеться.

Ракета «Фламінго» (FP-5) летить на 3 тисячі кілометрів і несе 1 150 кілограмів вибухівки, а коштує близько $500 тисяч , пише The Economist. Це вчетверо дешевше за Tomahawk. Але Fire Point обіцяла вийти на сім ракет на добу, а гендиректорка компанії Ірина Терех визнає, що на цей темп поки не вийшли. Раніше виробництво ще й зупинялося через затримку європейського кредиту на 90 мільярдів євро. Легші дрони FP-1 і FP-2, за словами Терех, роблять сотнями на день, і саме ними б’ють по слабко захищених НПЗ. На підході балістична FP-7, яка вже проходить військові випробування.

Друга причина — наше власне небо. Постачання ракет для ППО від партнерів у першому півріччі скоротилося втричі, каже Зеленський. Кожен ресурс доводиться ділити між захистом своєї енергетики й ударами по чужій.

Третя причина — друзі. Україна б’є по танкерах, і це вже не «порожні, щоб нікого не образити». За даними військових, з 6 липня атаковано 205 танкерів , деякі з нафтою. Після ударів по кораблях біля терміналу КТК Казахстан засудив атаки, а консорціум зупиняв завантаження. Дрон уже атакував танкер із приблизно 140 тисячами тонн російської нафти, за 15 морських миль від Босфору.

А 6 жовтня біля Сочі загорівся нафтовий танкер . Мер федеральної території «Сіріус» Дмитро Плішкін підтвердив займання, закрив пляжі й попросив мешканців не відчиняти вікон через дим. Російські телеграм-канали, зокрема «Сочі-радар», пишуть, що судно атакував безекіпажний катер, але офіційної причини того дня не назвали. Наступного дня Зеленський згадав «відповідь у Чорному морі», хоча танкер прямо не назвав. Видання «Агентство» припускає, що горить Aframax RIO із українських санкційних списків. Ціна кампанії рахується не лише в ракетах, а й у дипломатії та екології: після квітневих ударів по Туапсе там випадав нафтовий дощ.

Гонка, у якої немає запасного часу

Американський аналітичний центр CSIS у липні описав війну так: це «гонка двох виснажувальних теорій перемоги» . Україна душить доходи Росії ударами по НПЗ, терміналах і танкерах та розраховує розколоти еліту. Росія відповідає масованими залпами по інфраструктурі, щоб вичерпати нашу протиповітряну оборону. Головна змінна, на думку авторів, балістика: за наявними оцінками, у 2026 році перехоплюють лише 10,2% балістичних ракет. Чия стратегія зламається першою, той і диктуватиме умови миру, імовірно, протягом пів року.

Є й тверезий голос. Річард Конноллі з британського RUSI у січні написав , що війни рідко припиняють через те, що вони стали дорогими. Економічний тиск працює лише тоді, коли запускає одне з трьох: обвал бойової спроможності, розкол правлячої коаліції або дестабілізацію режиму. Поки що, за його оцінкою, військовий сектор Росії захищений, еліти прив’язані до режиму, а раптового шоку немає.

Конноллі правий принаймні в одному: окремий удар Кремль переживе. Саме тому мова про систему, а не про влучання. Питання не в тому, чи болить один завод. Питання в тому, чи переживе Москва ритм, у якому гроші, мережа й небо слабшають одночасно.

А поки наближається зима. Шмигаль прямо каже : «Зараз мета Росії — знищити наше водопостачання». І додає, що для стійкості енергетики до зими Україні потрібно ще 500 мільйонів євро. Це й є ціна часу: ми воюємо проти годинника.

Ритм замість удару

Росія п’ятий рік методично вимикає нам світло. Вона не поспішає, не вагається й не питає дозволу в союзників.

Ми вже довели, що вміємо відповідати: Самара, Липецьк, десятки НПЗ, дрони над Ямалом за 2,8 тисячі кілометрів. Тепер потрібен темп. Не один гучний удар, а серія, після якої Москва перестане вважати час своїм союзником.

Для цього потрібні три речі: ракети, яких має стати більше, небо, яке збереже нашу мережу, і друзі, яких не можна втратити заради однієї вдалої ночі.

Росія вже платить за цю війну порожніми заправками й ставкою 14%. Питання в тому, чи розрахується вона ще й газом, нафтою та небом, і чи встигнемо ми до того, як вона знову вимкне нам світло.

Годинник цокає в обох.