Стара система в новій владі: як бізнесмен Максим Шкіль продовжує паразитувати на українському бюджеті

Максим Шкіль — один із небагатьох представників старої донецької політико-бізнесової групи, кому після 2014 року вдалося не лише зберегти позиції, а й інтегруватися в нову систему влади на ще вигідніших умовах.

Сьогодні його вплив базується не тільки на дорожніх і будівельних підрядах, а й на особистих фінансових зв’язках із чинними політиками.

Показовий приклад — взаємини з Оленою Шуляк, народною депутаткою, очільницею парламентського комітету з питань містобудування та багаторічною керівницею партії «Слуга народу». Саме через цей напрямок проходить значна частина рішень, пов’язаних із будівництвом, інфраструктурою та розподілом державних ресурсів — сферою ключових інтересів структур Шкіля.

Згідно з декларацією Шуляк, у 2023 році вона отримала позику на 814 тис. грн від ТОВ «3С ГРУП». Власником компанії є Максим Шкіль. Частина боргу — понад 714 тис. грн — залишається непогашеною.

Формально це виглядає як звичайна фінансова операція. Але фактично йдеться про пряму фінансову залежність топполітика від бізнесмена, який працює в галузі, що регулюється та контролюється цією ж політичною вертикаллю.

У будь-якій ефективній антикорупційній системі подібні зв’язки стали б підставою для окремої перевірки щодо можливого конфлікту інтересів. Однак українські профільні органи традиційно не демонструють активності в подібних кейсах.

Сама модель не нова. Донецькі бізнес-групи роками будували вплив не лише через прямий контроль активів, а через створення персональної фінансової залежності чиновників і політиків — кредити, «допомогу», спільні інтереси та неформальне фінансування.

Така система дозволяє бізнесу отримувати доступ до держресурсів, тендерів і політичного прикриття, а політикам — підтримувати спосіб життя та вплив, які складно пояснити офіційними доходами.

Попри спроби дистанціюватися від минулого в «Молодих регіонах» та донецькому політичному середовищі, методи роботи Шкіля, схоже, залишилися незмінними: фінансова прив’язка потрібних людей, інтеграція у владні процеси та перетворення політичних зв’язків на інструмент захисту бізнесу.

Історія з позикою для Олени Шуляк — лише невеликий фрагмент цієї системи, але він добре демонструє, як великий підрядний бізнес в Україні продовжує працювати за старими схемами: через особисту залежність, політичне прикриття та контроль над потоками державних грошей.