«Рецепти» з блокнота диверсанта. Викрито балканську мережу підготовки підривників і шпигунів у тренувальних таборах: у ній є й «російський слід»

Нові подробиці про тренувальні табори на Балканах опублікувала розслідувальна платформа BIRN (Balkan Investigative Reporting Network). А в Кишиневі якраз оголошено вироки п’ятьом громадянам Молдови у справі про табори диверсійної підготовки, де цих людей, за даними слідства, навчали роботі з бойовими дронами, розвідці дипломатичних об’єктів та елементам диверсійної тактики.

Олена Готко отримала чотири роки та один місяць тюремного ув’язнення, Людмила Костенко — чотири роки, Володимир Харчевников — 5 років та 4 місяці. Усі троє перебувають у бігах і на оголошення вироку в лютому до суду не з’явилися. Іон Чириту та Микита Сиренко отримали в березні умовні терміни ув’язнення на 3 та 3,5 роки.

Але завдяки журналістським розслідуванням сьогодні стає остаточно зрозуміло, що йшлося не про поодинокі випадки, а про повторювану схему підготовки. Розслідування BIRN, дозволяє досить детально реконструювати цю схему та зрозуміти, яку роль у ній відігравали Балкани, зазначає видання “Нова газета”.

Розвідка посольств: Сараєво, Загреб, Белград

З липня до початку вересня 2024 року через табір у Боснії та Герцеговині пройшло щонайменше три групи — від п’яти до 12 осіб у кожній. Молдовський прокурор Думітру Штефирца пояснив BIRN маршрут переправлення: учасники прибували до Боснії через Румунію та Сербію.

У вироку зазначено, що тренувальний табір розташовувався неподалік від села Гламочані, за 18 кілометрів від Баня-Луки, адміністративного центру сербської частини Боснії та Герцеговини — Республіки Сербської. Перед початком тренувань усі їхні учасники були зобов’язані здати телефони та паспорти. У навчальному таборі людей навчали прориву поліцейських кордонів, а також керуванню дронами з метою скидання вибухових пристроїв. За словами одного з «командос», що не пройшли підготовку, це були бойові дрони вартістю від трьох до п’яти тисяч євро.

Учасників табору використовували для збору розвідувальних даних, причому цілком конкретних.

Скріншот із відео

Згідно з матеріалами молдавського суду, інструктори з позивними «Григоре» та «Александру» відправляли групи до Баня-Луки для практичних занять: «курсанти» мали нанести на карту адміністративні та урядові будівлі й визначити можливі точки запуску дронів. Їм видавали телефони з додатком для завантаження координат.

Інструктори діяли виключно під псевдонімами. У судових справах згадується щонайменше п’ять таких: Григоре, Александру, Олександр, Госа та Бата. Справжні особи жодного з них не встановлено.

Потім, згадує один із учасників тренувань, їм давали такі інструкції: «Ви двоє їдете до Боснії, щоб сфотографувати посольство США з усіх боків, але так, щоб вас не виявили; ви двоє — до Хорватії і фотографуєте російське та молдавське посольства». Або: «Вирушайте до Белграда, щоб сфотографувати посольство Чехії». Чому саме ці посольства, слідство публічно не пояснює.

Студентам обіцяли солідні гроші: згідно з матеріалами BIRN, за 10 днів тренувань платили від 450 до 800 євро. Розрахунок здійснювався у криптовалюті.

Рецепти підривника

Головне документальне свідчення в новому розслідуванні BIRN — фотографії сторінок рукописного блокнота російською мовою, виявленого під час арешту трьох засуджених: Готка, Костенка та Харчевникова.

У блокноті містилися інструкції з підготовки операторів дронів та диверсійної діяльності. В одному з розділів під назвою «Рецепти» описувалися способи приготування запалювальних сумішей, а також містилося застереження: «Будь готовий до того, що все піде не так».

Олена Готко та Володимир Харчевников у суді. Скріншот із відео. Скріншот із відео

Окрім блокнота, Костенко, Готко та Харчевников отримали окремий методичний посібник під назвою «Російська кухня: азбука домашнього тероризму» — об’ємну працю російською мовою з інструкціями щодо виготовлення вибухових речовин та отрут із легально придбаних компонентів. Ця книга, за даними BIRN, у РФ заборонена.

Зміна декорацій

Табір зрештою було перенесено з Боснії до Сербії; причина цього стала відома з показань: хтось із учасників попередньої групи повідомив владі про місцезнаходження табору. Інструктори відреагували оперативно — змінили місце дислокації.

На відеозаписах з дрона, які BIRN отримав від джерела, наближеного до слідства, у кадр потрапляють Олена Готко та Володимир Харчевников, і це відбувається на території об’єкта в селі Раденка, у східній частині Сербії. Сербська поліція обшукала цей об’єкт у жовтні 2024 року і знайшла там обладнання, яке використовували учні табору. Під час затримання в їхній машині виявили частини дронів, окуляри віртуальної реальності та пристрої радіоуправління, а також сербську та боснійську валюту. Шість чорних предметів були описані в судових документах як «одноразові пристрої для скидання гранат з повітря».

Тіньова збірка

Мірчо Ангелова. Скріншот із відео. Скріншот із відео

Серед інструкторів особливо виділяється постать болгарського громадянина Мірчо Ангелова. Ця людина, як встановили молдавські спецслужби, була «одним із іноземних громадян, які брали участь у роботі навчальних таборів у Боснії та Герцеговині й Сербії». Зокрема, він забезпечував учнів їжею. У жовтні 2025 року цей персонаж був засуджений паризьким судом до трьох років позбавлення волі у так званій справі червоних рук (акція з нанесенням відбитків замазаних червоною фарбою долонь на стіні Музею Голокосту), однак уникнув покарання.

Михайло Потепкін. Скріншот із відео

У молдавському списку з 13 організаторів та інструкторів фігурують й інші імена. Михайло Потепкін перебуває під санкціями ЄС, США та Великої Британії за ймовірні зв’язки з групою Вагнера. Зв’язавшись із Потепкіним через мережу «ВКонтакте», журналісти отримали підтвердження того, що він є саме тією людиною зі списку. Інший фігурант — Костянтин Голоскоков; ще у 2009 році він розповідав Financial Times про свою участь у кібератаці на Естонію, що відбулася двома роками раніше.

Балканські журналісти називають росіянина Костянтина Голоскокова (у минулому — бригадира прокремлівського руху «Наші») одним із «координаторів»-вербувальників. Скріншот із відео

Служба безпеки Молдови назвала Потепкіна та Голоскокова координаторами тренувальних таборів. Серед ймовірних інструкторів був також Андрій Беккер, який 23 серпня 2024 року в’їхав до Боснії та заснував IT-компанію під назвою AE 777. Ще одним фігурантом є Олександр Волхонський, відомий також під прізвищем Сотов , якого журналісти пов’язують з операціями «Вагнера» у Центральноафриканській Республіці.

Загальний портрет осіб, причетних до операції, є показовим: колишні вагнерівці, неонацисти, організатори провокацій у Парижі, ветерани кібервійни.

Серед тих, кого балканські журналісти називають інструкторами тренувальних таборів, фігурують учасники ПВК «Вагнер» і — якийсь Олександр Волхонський. Це ім’я собі обрав Олександр Сотов (на фото), резидент і «інструктор» структур, пов’язаних з ПВК «Вагнер» у ЦАР у 2018 році. Сотова-Волхонського вважають причетним до вбивства в республіці знімальної групи журналістів: Орхана Джемаля, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченка 30 липня 2018 року

Гавань саботажу

Вибір Республіки Сербської, а потім Сербії як місць для таборів — це не випадковість і не прорахунок.

Російські спецслужби, пише defence24.com (один із найвпливовіших у Центральній Європі порталів, що спеціалізується на військовій тематиці, геополітиці та оборонній промисловості), тісно співпрацюють із сербською спецслужбою BIA на основі так званого принципу open-book, тобто режиму максимальної прозорості. Ця співпраця включає обмін інформацією, проведення спільних операцій, а також цілеспрямовану підтримку місцевих діячів, які прагнуть приєднатися до районів, що перебувають під контролем сербів. Підтримка таких політиків, як Мілорад Додік (під час описуваних подій — президент Республіки Сербської, а зараз її неформальний лідер), підживлює подібні анексіоністські прагнення в Боснії та Герцеговині, часто ставлячи державу на межу внутрішнього конфлікту і поступово підриваючи Дейтонську угоду.

Ідеальне місце для підготовки диверсантів.

«Сербський світ» та його ідеологічна «матір» — «русський світ» — не потребують армій для перемоги, зазначає портал VoxEurop. Вони процвітають на ґрунті мовчання, втоми та ілюзії, що світ може вижити й без справедливості.

Висновок однозначний: гібридна війна починається з невіри і закінчується розпадом».

Американська пауза та європейський вакуум

Історія балканських таборів формально стосується 2024 року. Спроби використати їх та інші елементи плану з метою зірвати переобрання Майї Санду на посаду президента Молдови зрештою провалилися, але ситуація відтоді лише ускладнилася.

У жовтні 2025 року Вашингтон скасував санкції проти Мілорада Додіка в обмін на його згоду залишити посаду президента Республіки Сербської та скасувати низку сепаратистських законів. У соціальних мережах на його підтримку висловлювався колишній радник президента США з національної безпеки Майкл Флінн: в одному з постів він закликав «підтримати Додіка в боротьбі з глобалістами». Серед тих, хто працював на Додіка, були колишній адвокат президента США Руді Джуліані та також колишній губернатор штату Іллінойс Род Благоєвич, який відбував тюремний термін за звинуваченням у корупції, поки Трамп не пом’якшив йому покарання у 2020 році.

Скріншот із відео

Боснійсько-канадський політолог Ясмін Муянович, який спеціалізується на Західних Балканах, скептично оцінив угоду щодо «помилування» Додіка: «Не можу собі уявити, що американці не прорахували наслідки. Але вони явно вирішили, що те, що вони отримали натомість, є достатньо важливим, щоб закрити на це очі».

Проблема в тому, що ніхто до кінця не пояснив, що саме було отримано натомість. І саме таке мовчання сьогодні впливає на політичну реальність регіону. Для Вашингтона це, судячи з усього, була тактична угода: деескалація тут і зараз, зняття напруги навколо інституційної кризи в Боснії та Герцеговині, можливо — тимчасова стабілізація перед більш широкими зовнішньополітичними акціями.

Для Європи це вакуум. Брюссель, як і раніше, заявляє про прихильність територіальній цілісності Боснії та Герцеговини, але не пропонує механізмів, які за жорсткістю та ефективністю можна було б порівняти з американськими санкціями. У результаті простір між формальними заявами ЄС і ситуативними рішеннями США заповнюється тими ж акторами, що фігурували в історії з таборами: неформальними мережами, посередниками та гравцями з власним порядком денним.

І якщо Муянович має рацію, якщо американці справді «щось отримали», то питання про те, що саме відбувається на периферії цієї угоди, залишається невирішеним.