Back
Хвилі повідомлень про псевдомінування в Україні є елементом гібридного тиску, розповів в ефірі Українського Радіо генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014-2015 роки) Віктор Ягун, коментуючи інформацію Нацполіції про 1200 анонімних повідомлень про замінування будівель, які надходили 30 березня.
Такі хвилі повідомлень про псевдомінування є психологічним тиском на тил, але можуть мати й цілком реальні завдання: перевантажити систему безпеки, протестувати алгоритм реагування служб, створити атмосферу постійної тривоги. При цьому менше, ніж за добу, вирахували дівчину, яка з Харкова дзвонила по вибуху у Львові. Вона намагалася приховати свій дзвінок, але її затримали. “Все можна вирахувати досить швидко” – резюмує генерал.
Перевантаження правоохоронної системи чи підготовка до терактів?
Пане Вікторе, ми можна серію замінувань вважати однією з наймасштабніших за час повномасштабного вторгнення? Адже йдеться про понад 1200 повідомлень. І яка реальна мета цих повідомлень про замінування?
Я не буду казати про статистику, але масові хвилі псевдомінувань ніколи не є жартом в класичному розумінні. У сучасній війні це стандартний інструмент гібридного тиску, який має декілька паралельних цілей. Якщо дивитися, то такі кампанії майже завжди мають оперативно-психологічний характер, а не просто якісь хуліганські цілі.
А реальні цілі можуть бути різними, їх можна перерахувати.
По-перше, це перевантаження системи безпеки держави, коли одночасно надходять сотні або й тисячі повідомлень. Поліція, рятувальними, служби вибухотехніки змушені реагувати на кожен такий сигнал і це розпорошує ресурси, знижує швидкість реагування на реальні загрози. Йдеться про виснаження системи. Фактично це аналог перевантаження протиповітряної оборони, тільки у внутрішній безпеці.
Друге — це тестування алгоритму реагування. Такі атаки часто використовуються як розвідка: як швидко евакуюють людей, які служби приїжджають першими, які маршрути перекриваються, скільки часу займає перевірка, де є слабкі місця в координації. Це може бути підготовкою для якогось, наприклад, терористичного акту, як був у Львові.
Третє — це створення атмосфери постійної тривоги. Це чисто психологічна операція, коли завдання — формувати відчуття нестабільності навіть у тилу, коли суспільство постійно живе у режимі “може щось вибухнути”. Це впливає на економічну активність і роботу установ, освітній процес, психологічну стійкість населення. Це те, що в доктринах РФ ще з радянських часів називається “психологічне виснаження тилу”.
Також не варто забувати й четверте — економічний ефект. Кожна евакуація – це зупинка роботи банків, ТРЦ, підприємств, держустанов, логістики. Якщо помножити це на сотні обʼєктів, виникають реальні економічні збитки без жодного удару ракет.
Також є декілька моментів, на які ми, може, й не звертаємо увагу. Це інформаційний ефект. Масовість таких повідомлень створює новинний фон. Прикриття інших операцій: іноді такі хвилі використовуються як димова завіса.
Перевірка каналів комунікації держави: апротивник дивиться, як влада комунікує з населенням, чи не виникає паніка, чи є довіра до офіційної інформації. Ну, і спроба посіяти недовіру до державних інституцій. Якщо люди починають думати, що держава не контролює ситуацію, то це вже частина стратегічної мети противника.
Віктор Ягун. Фото: facebook
Є ще таке поняття, як залучення виконавців через дистанційні канали. Часто такі повідомлення відправляються через VPN, через анонімні поштові сервіси, телеграм, коли не можна вирахувати, хто за цим всім стоїть. А виконавці іноді знаходяться і всередині країни, завербовані дистанційно за гроші або через шантаж, або в інших регіонах.
Й останнє — це звичайна перевірка реакції суспільства, наскільки люди звикають до тривог. Це дуже небезпечний момент, адже ми всі бачимо, як ми всі просто часто ігноруємо такі попередження і залишаємося на місці.
Хвилі псевдомінувань збігаються із загостренням на фронті або з політичними подіями
Пане Вікторе, ви сказали, що такі повідомлення можуть бути підготовкою до ще серйозніших дій. Наскільки складно розрізнити, чи це психологічний тиск чи реальна підготовка?
Дуже важко, але саме такі хвилі, як правило, збігаються з загостренням на фронті або з політичними подіями — міжнародними переговорами, ударами по РФ, як ми зараз бачимо. Їм терміново потрібна якась відповідь і вони не можуть підготуватися, тому запускають таку хвилю мінувань, щоб хоча би якось роздратувати нас або показати, що в нас всередині безлад.
У 2014 році, коли ми зіткнулися з масовими ситуаціями, коли почали масово дзвонити, це була більше ініціатива територій, які РФ взяла під контроль. Йдеться про так звані “ЛНР/ДНР”, звідки йшли дзвінки і ми, зрозуміло, не могли вийти на виконавців, тому що вони знаходилися за межами нашої досяжності. Але тоді обговорювалася така ситуація і був взятий за приклад грузинський досвід, з яким вони зіткнулися в 2008 році, або естонський досвід 2000-х років, коли в них була ситуація з так званим перенесенням памʼятника радянському солдату в Таллінні.
Тоді так само йшли масові дзвінки і було прийняте рішення не виїжджати на кожен виклик, а створити спеціальний центр по визначенню, наскільки це може бути правдою. Цей центр приймав рішення, чи варто виїжджати, чи йде просто масова атака, псевдомінування. Але тоді ми вирішили не йти на таке.
Ми не можемо собі цього дозволити…
Так, це дуже велика відповідальність. В них не було прямого зіткнення з ворогом і вони не були в ситуації, коли справді можна очікувати якусь диверсію. В нас і тоді, і зараз зовсім інша безпекова ситуація.
“Усе можна вирахувати досить швидко”
А щодо відстеження джерел цих дзвінків, як це відбувається?
По-перше, такі дзвінки, якщо вони йдуть на систему правоохоронних органів чи гарячі лінії, записуються та фіксуються. Коли стає зрозумілим, що це псевдомінування, то приймається рішення про їхнє вивчення, звідки вони йдуть, по яких каналах, з якою частотою.
Проводиться аналіз голосів, адже навіть за певними акцентами можна зрозуміти, хто за цим стоїть. Навіть акценти російської мови в людей з різних регіонів дозволяє ідентифікувати цей дзвінок. Все вивчається, перевіряється, в тому числі і технічними засобами і, як правило, якщо це в Україні, то дуже швидко вираховується.
Як приклад, подивіться, менше, ніж за добу, вирахували дівчину, яка з Харкова дзвонила по вибуху, який відбувся у Львові. Дуже швидко ідентифікували, звідки вона дзвонила, незважаючи на те, що вона намагалася приховати свій дзвінок. Її вирахували і затримали. І це саме той випадок, коли це відбувається на підконтрольній нам території і все можна вирахувати досить швидко.
А як відповідні служби отримують такі повідомлення? На пошту чи це звичайні дзвінки? І яка робота відбувається опісля такої хвилі псевдомінувань?
Йде аналіз, що саме псевдомінували: які обʼєкти, чому саме ці обʼєкти вибрані, за яким принципом, де вони знаходяться. Зрозуміло, що якщо є можливість ідентифікувати, звідки йдуть дзвінки, то ідентифікується, чи це з одного джерела, чи з різних. Ці джерела беруться на контроль і в разі поступлення таких дзвінків в майбутньому, вони беруться під особливий контроль. Якщо це декілька разів, то ми все одно виїжджаємо, але передбачаємо, що це псевдомінування.
Document: PDF proof of the original version of the news item "Аналог перевантаження ППО у внутрішній безпеці або навіщо ворог масово «мінує» Україну". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: CRIMINAL UKRAINE.
