Юридична кухня Гааги в умовах турбулентного 2026 року: від зустрічі Путіна з Трампом до розслідування атак на українську енергетику

Міжнародний кримінальний суд видав уже шість ордерів на арешт російських посадовців за воєнні злочини та злочини проти людяності — в тому числі й на Володимира Путіна. Зараз суд продовжує слідчі дії — попри складнощі в самому суді: від санкцій США до розслідування проти прокурора МКС Каріма Хана. Суд має офіс в Україні, також сюди регулярно приїздять його працівники з Гааги. Серед них і заступник прокурора Міжнародного кримінального суду Каріма Хана й тимчасовий виконувач його обов’язків Маме Мандіає Ніанг. Він приїхав до України вперше.

Про те, яке значення мають ордери на арешт росіян зараз, а також подальші справи МКС про злочини Росії, зокрема атаки на енергетичну інфраструктуру України взимку, читайте в ексклюзивному інтервʼю Маме Мандіає Ніанга для Суспільного .

У грудні минулого року ви наголошували , що ордери МКС на арешт очільника Кремля Путіна і його соратників , яких підозрюють у скоєнні в Україні воєнних злочинів, залишаться дійсними навіть у випадку, якщо в результаті мирних переговорів буде схвалено загальну амністію. Для призупинення ордерів потрібна резолюція Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Але враховуючи, що Росія — постійний член Радбезу, а США нині більш лояльні до Москви, цей сценарій виглядає цілком імовірним. Чи це не так?

У відповідь я можу надати вам правову основу, яка керує нашими діями. Хоч би що ми робили, ми робимо це відповідно до Римського статуту МКС. А він чітко дає зрозуміти, що місця для амністії немає. Коли мова йде про тип злочину, який ми розслідуємо і за який переслідуємо, статус глави держави не має значення. Це один аспект.

Так, ми чули, що під час переговорів обговорювали ідею надати амністію. Але Римський статут не дозволяє накладати амністію на те, що ми робимо. При цьому стаття 16 Статуту надає Радбезу повноваження призупиняти [дію наших рішень] на період до року, який можна продовжувати.

Те, про що ви кажете — це демонстрація сили, політичний вимір. Ми не маємо над ним контролю.

Також варто зрозуміти, що Рада Безпеки ООН отримала цю владу з дуже конкретних причин. Коли вона її використовує, це стосується Розділу 7 Статуту ООН — тобто підтримки чи відновлення миру.

Коли мир було порушено й Рада Безпеки хоче його відновити, вона може з цих міркувань ухвалювати рішення, обов’язкові для виконання майже всіма членами ООН, включно з Міжнародним кримінальним судом.

Росія — серед постійних членів Радбезу ООН, тому мені складно уявити сценарій, за яким вона долучиться до цього сьомого розділу.

Я повністю розумію, що ви маєте на увазі, але Росія в Радбезі не одна. Там 15 членів, тож цей сценарій лише один із варіантів.

Ми тут — щоб виконати наш мандат справедливості. Ми й самі стикаємося з багатьма викликами , але все одно робимо цю справу. Коли я приїхав в Україну, побачив, що попри інтенсивність конфлікту та всі виклики перед людьми складова справедливості залишається дуже сильною.

Маме Мандіає Ніанг під час інтервʼю. Суспільне Новини/Олександр Магула

Давайте розглянемо вже видані ордери на арешт. Спершу правозахисники та політичні лідери зазначали, що ордери, видані щодо Путіна та Марії Львової-Бєлової, ефективні — адже Путін став більш ізольованим лідером. Він не може так багато подорожувати. Втім, за останній рік ситуація змінилася. Він уже зустрічався з Трампом на американській землі. Видається, що це питання ізоляції вже не настільки актуальне.

Так, мандат Міжнародного кримінального суду не дає можливості змусити правоохоронні органи поїхати й заарештувати відповідних людей. Але щонайменше ці люди озираються, не можуть подорожувати, куди їм заманеться, або є дуже обережними. Так, це не зовсім те, що вас задовольнить. Але все ж це показує, що ордер на арешт, який ми видаємо — не просто папірець.

Наступний крок, який полягає у співпраці та ефективному арешті людей, вже є обов’язком саме держав. Геополітика світу часом призводить до того, що вони не роблять цього негайно.

Зустріч Дональда Трампа з Володимиром Путіним в Анкориджі 15 серпня 2025 року. На території Сполучених Штатів Путіну не загрожувало затримання за ордером Міжнародного кримінального суду на арешт, оскільки США не є стороною МКС. Getty Images/AFP/Andrew Caballero-Reynolds

Коли йдеться про воєнний конфлікт, що триває, такі ордери також можуть сприяти стримуванню, запобіганню іншим злочинам. Чи бачите ви, що ці ордери на арешт якимось чином впливають на ситуацію в Україні?

Людська поведінка іноді набагато складніша й люди можуть продовжувати робити те ж, що призвело до початкового ордера на арешт. Чи є це підставою для зневіри? Моя відповідь – ні. Я вважаю, що якщо злочини продовжуватимуться, ми продовжуватимемо їх документувати, збирати докази, і в якийсь момент справедливість таки відбудеться у суді.

Це складно передбачити. Буквально минулого тижня я був у суді, де на лаві підсудних був колишній президент. Цей президент протягом тривалого часу поводився надзвичайно зухвало, насміхався з суду, ображав його.

Ви говорите про Родріго Дутерте?

Так, Дутерте. Тож я скажу одну річ, яка, мені здається, може бути актуальною всюди. У всьому світі правосуддя іноді може здаватися безсилим, але не варто надто захоплюватися цим відчуттям. Пільги [щодо політиків] можуть послабитися, усе може швидко змінитися. І те, що колись вважалося немислимим або нездійсненним, стане можливим.

Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан із своїм заступником, прокурором Маме Мандіає Ніангом очікують на колишнього президента Філіппін Родріго Дутерте. Гаага, Нідерланди, 14 березня 2025 року. AP/Peter Dejong

Експрезидент Філіппін Родріго Дутерте на екрані в залі Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі, Нідерланди, 14 березня 2025 року. AP/Peter Dejong

Я глибоко ціную вашу роботу і справді певна, що вона важлива. Але я також можу зрозуміти тих, хто, особливо перебуваючи в Україні, дуже засмучені цією ситуацією. Наприклад, уже були ордери на арешт за напади на цивільну інфраструктуру для російського військового керівництва. Але ось українці щойно пережили надзвичайно сувору зиму, й ці напади продовжувалися. Тож історія повторюється.

Кожен злочин, що триває, породжує відчуття безкарності. Це не є чимось унікальним для України. Так, важко бути терплячим, особливо коли ви страждаєте. А іноді навіть складно сказати людям: “Потерпіть, справедливість прийде”. Та якщо ви бачили, як це було у світі — найвпливовіші люди опинялися на лаві підсудних. Хіба що до цього вони не вчинили самогубство чи ставалось щось інше подібне. Ніхто не може залишатися при владі вічно, особливо скоївши злочини. Але, звісно, зараз ми живемо у світі негайності: чого б ми не хотіли, ми хочемо цього просто зараз.

На жаль, усе це працює не так. Іноді існує розрив між скоєнням злочину та днем, коли людей притягають до відповідальності. І важко передбачити, скільки це триватиме. Деякі наші справи стосуються подій, які сталися 14 років тому. Тобто цих людей заарештували аж 14 років потому. Торік я з членами команди рахував середній час, який минає між ордером на арешт та його виконанням. Вийшло п’ять чи сім років.

У перспективі, це більш-менш оптимістичний сценарій, я б сказала.

Так. Колесо правосуддя буває повільним, особливо щодо наших очікувань. Люди можуть опинитися в становищі, коли їх нелегко негайно притягнути до відповідальності. Але тоді давайте просто зробимо те, що від нас вимагається. Підготуємо нашу справу, задокументуємо злочини, збережемо докази, знаючи, що колись настане день, коли справедливість переможе.

Чи будуть частиною справ у МКС нещодавні масовані атаки на українську енергетичну інфраструктуру? Чи збираєте ви зараз ці докази?

Так, звісно. Спершу нашим найпоширенішим напрямком розслідування були депортації дітей. Другим — бомбардування критичної інфраструктури. Зараз відбуваються постійні окремі інциденти й ми продовжуємо фіксувати їх та розслідувати. Також ми маємо інший напрямок розслідування — щодо злочинів, скоєних, зокрема, в місцях позбавлення волі й на окупованій території.

Енергетик на території ТЕЦ у нерозголошеному місці в Україні, пошкодженої численними російськими ракетними ударами, 21 січня 2026 року. REUTERS/Roman Baluk

Поки зарано говорити, чи можемо ми чекати на нові ордери на арешт у цих справах?

Наша комунікація зараз значно обмеженіша через зміну нашого регулювання, яке не дозволяє нам навіть говорити про намір подати ордер на арешт. Але ми продовжуємо наше оцінювання [скоєних злочинів]. І з часом, якщо ми відчуємо, що маємо ордер на арешт, який вимагає повідомлення [цього суспільству] — ми можемо звернутися до суддів і попросити дозволу поділитися ним.

Ми знаємо, що люди стурбовані [щодо результатів нашої роботи]. І ви можете уявити, як ми пнемося зі шкіри, щоб виконати якусь роботу для світу, а потім нас запитують: “Чим ви там займаєтеся? Ми нічого не бачимо”. Це може бути неприємно навіть для нас.

Та часом конфіденційність необхідна — наприклад, для гарантії ефективності. Щоб забезпечити арешт людини, ми часом можемо захотіти зберегти цей намір у таємниці. Також важливий аспект — захист свідків. Часом деяких свідків чи людей, які ризикнули поговорити з нами, можуть викрити. І ми ретельно зважуємо це перед тим, як публічно оголосити [про ордер на арешт для когось].

Зараз світ стежить за ситуацією довкола Ірану та більшою війною на Близькому Сході. Ми розуміємо, що Іран певним чином є стороною російсько-української війни, адже він постачає зброю, яка допомагає Росії атакувати, зокрема, українську інфраструктуру. Тож чи може участь Ірану бути також частиною цих справ щодо Росії в МКС?

Думаю, може. Якщо є факти постачання [зброї] чи будь-якої іншої співучасті, то ми маємо розкрити докази цього. Тож це не завжди підлягає комунікації. Але, думаю, ми точно можемо розглянути [питання причетності Ірану до війни].

Учора ви зустрічалися з Іриною Мудрою з Офісу президента. Коли вона підсумовувала цю зустріч, згадала, що найважливіші злочини, жертвою яких Україна зараз є і хотіла б бачити предметом розслідування МКС, пов’язані, наприклад, із розстрілами військовополонених та екоцидом. У цих справах ордерів на арешт поки немає. Що ви можете сказати з цього приводу?

Війна в Україні триває й породжує безліч злочинів. МКС зазвичай зосереджується на найбільш показових злочинах. У випадку російсько-української війни ми говоримо про три основні злочини і про те, хто до них причетний. Не обов’язково зосереджуючись на злочинцях середнього чи нижчого рівня.

Злочини, що стосуються дітей, можуть бути одним із пріоритетних напрямків для нас. Ми також розробили нову політику щодо використання інформаційних технологій — наприклад, кіберзлочинів. Зараз розглядаємо все це. Що ж до злочинів, повʼязаних із довкіллям, від використання терміну “екоцид” ми утримуємось.

Так, його ще не доведено.

Так, це масштабніше, й визначитися щодо нього треба буде вже після нашого розслідування.

Важливо також зберегти наш процес розслідування в керованому обсязі. Люди хочуть, щоб ми розслідували все й водночас прагнуть якнайшвидше побачити результати.

Маме Мандіає Ніанг під час інтервʼю. Суспільне Новини/Олександр Магула

Як ви вже згадували, МКС не може розглядати всі справи. Це цілком зрозуміло. Але зараз, коли мова йде про сотні тисяч воєнних злочинів, можливості української прокуратури також дуже обмежені. Що ви думаєте про пріоритезацію справ, про підхід, за яким Україна їх розслідує?

Гадаю, це неминуче. Коли ви маєте справу з такою масовістю злочинів — на жаль, я не знаю жодної судової системи, яка б могла розглянути всі можливі справи. Яка реакція в такій ситуації була б найбільш адекватною? Думаю, одна з відповідей — це визначення пріоритетності. Ви маєте побачити, що є найбільш ілюстративним для цієї злочинності та які найадекватніші способи реагування на неї. Якщо ви випрацюєте ці реакції, люди зможуть відчути, що справедливість здійснюється.

Щодо Офісу генерального прокурора — я мав зустріч із його представниками сьогодні. Для мене це була можливість висловити їм свою вдячність і засвідчити, як сильно ми цінуємо рівень співпраці, який вони нам забезпечують.

В нас були найрізноманітніші запити — будь-що, що можна уявити, в будь-яких обсягах і будь-якої складності. І наш офіс тут, і ті, хто приїздить із Гааги,— постійно співпрацюють з ОГП.

Ми бачимо, що Україна також робить кроки назустріч МКС. Наприклад, торік ратифікувала Римський статут. Чи було це корисним у плані ефективності розслідувань?

Безумовно. Україна зараз є повноправним членом МКС, і я думаю, що це був дуже важливий крок для підтвердження не лише нашої юрисдикції, а й членства в цій спільноті. МКС – це система правосуддя, ми всі прагнемо бачити її універсальною. На ділі ми й так співпрацювали. Але тепер у вас є присутність і голос за столом переговорів. Я думаю, що це важливий крок у багатьох аспектах.