Як давати в борг так, щоб він не перетворився на подарунок

Спочатку ти позичаєш людині гроші, бо боїшся, що відмова може зіпсувати ваші стосунки, а потім не можеш їх повернути без того, щоб цих стосунків таки не зіпсувати. Причому здебільшого каменями спотикання стають не якісь величезні позики, що оформлюються договорами, а доволі скромні суми та усні домовленості без складання будь-яких документів. То як же оформити позику так, щоб вона не перетворилася на подарунок? Пояснювали як уникнути втрати грошей у виданні ZN.UA.

Жодних усних домовленостей

Одразу головне правило — потрібна письмова форма договору позики. Так, закон дозволяє вчиняти позику усно, але якщо позичальником є фізична особа і сума позики не перевищує 170 грн (десять неоподатковуваних мінімумів). В інших випадках позика має оформлюватися у письмовій або прирівняній до неї електронній формі.

Крім того, письмова форма має і практичну цінність — у випадку спорів чи суперечок щодо повернення позики цей документ стане в пригоді для підтвердження факту передачі грошей і обов’язку іншої сторони їх повернути. Ще однією істотною особливістю письмової форми є можливість установити в договорі додаткові умови, наприклад, строки і порядок повернення грошей, нарахування відсотків тощо, і, головне, довести наявність відповідних умов.

Інколи на додачу до письмової форми позики сторони домовляються про її нотаріальне посвідчення . За загальним правилом, присутність нотаріуса при вчиненні позики не вимагається, проте сторони можуть залучити нотаріуса для «надійності».

Насправді нотаріальне посвідчення не надає якоїсь додаткової сили договору, проте воно все ж має певні переваги: при посвідченні правочину нотаріус засвідчує підписи осіб, а також наявність у них дійсної волі на укладення відповідного договору, що звузить можливості оспорити дійсність договору. Разом з тим, якщо позика забезпечується іпотекою (заставою нерухомого майна), то в такому разі до нотаріуса все-таки доведеться звернутися, адже для договору іпотеки встановлено обов’язкову нотаріальну форму.

Як оформити письмові домовленості

Насправді обов’язкових вимог не так багато, а тому сторони мають доволі широку свободу щодо змісту договору позики, а також його форми. Наприклад, допускається оформлення позики як окремим документом (договором, угодою тощо), так і розпискою, в якій буде зазначено ключові умови. У певних випадках про укладення договору позики можуть свідчити навіть банківські перекази, в яких у призначенні платежу міститься вказівка на те, що це позика.

Власне, істотними умовами позики є розмір грошової суми , що передається, а також вказівка про те, що ця сума передається у позику , тобто на зворотній основі, і підлягає поверненню. Також текст договору чи розписки має містити відомості про сторони, особливо про позичальника , достатні для того, щоб його можна було однозначно ідентифікувати. Тобто, крім імені, прізвища, по батькові, доцільно вказувати паспортні дані, ідентифікаційний код, зареєстроване місце проживання чи перебування тощо.

Слід пам’ятати і загальні вимоги до оформлення договору: у ньому мають бути зазначені дата та місце складання, а підписи сторін повинні бути безпосередньо після тексту.

Важливим моментом є передача грошових коштів від позикодавця до позичальника , саме із цією подією закон пов’язує момент укладення договору. Інакше кажучи, за відсутності підтвердження передачі коштів договір позики вважається неукладеним.

Підтвердження передачі коштів може здійснюватися у кількох формах. Найпоширеніша така — договір позики або розписка містить зазначення, що кошти були передані позичальнику та отримані ним на момент складання відповідного документа. Така опція зручна тим, що договір позики є одночасно і розпискою про передачу коштів. Або можна скласти лише розписку, і в такому разі розписка одночасно відіграє роль договору позики.

Якщо ж у договорі позики відсутнє зазначення факту передачі грошей, тоді при переданні грошових коштів необхідно буде додатково скласти розписку. Втім, якщо позика надається у безготівковій формі, то в такому разі розписка необов’язкова, оскільки факт передачі коштів буде підтверджено платіжним дорученням.

Слід наголосити, що відсутність документального підтвердження передавання грошей у позику з високою ймовірністю може призвести до неможливості для позикодавця повернути передані кошти , якщо позичальник відмовиться від добровільного виконання договору. На жаль, на практиці все ж трапляються ситуації, коли у позичальника або взагалі відсутні документи про надання коштів у позику, або такі документи мають певні недоліки. Це не обов’язково означає, що для позикодавця все втрачено, проте завжди потребує докладання додаткових зусиль у спробах повернути кошти від недобросовісного позичальника.

Як повернути гроші

І, власне, напевне, найголовніше запитання: що робити, якщо позикодавець правильно оформив передання позики у борг, але позичальник відмовляється повертати гроші добровільно?

Наразі основним способом захисту в таких випадках для позикодавця є звернення до суду із позовом про стягнення боргу.

Загалом право на судовий захист гарантується, проте слід пам’ятати про певні обмеження. Зокрема, у період воєнного стану діють обмеження щодо нарахування штрафних санкцій за банківськими кредитами, а також можливе застосування мораторію на звернення стягнення на заставлене майно. Разом з тим у цілому відсутні обмеження щодо стягнення боргу за позиками, наданими фізичними особами.

Форма позовної заяви є вільною, але певні вимоги висуваються як до оформлення, так і до змісту. У позовній заяві слід викласти обставини спору та вимоги до позичальника, а також додати до позову докази існування заборгованості: копію договору позики, розписки, банківські доручення про перерахування коштів боржнику тощо. За подання позову сплачується судовий збір.

Залежно від того, хто є сторонами позики, позов має подаватися до різних судів: до місцевого загального суду, якщо хоча б однією із сторін позики є фізична особа, що не провадить господарської діяльності; до господарського, якщо всі сторони позики є суб’єктами господарської діяльності (наприклад, юридичні особи, фізичні особи-підприємці).

Брати участь у судовому розгляді можна самостійно, але доволі часто звертаються по допомогу до адвоката, який представлятиме особу у судовому процесі та діятиме від її імені. Адвокат також може допомогти підготувати позовну заяву, зібрати додаткові докази, а також здійснити інші дії з метою забезпечити якомога повніший захист прав клієнта.

Примусове стягнення

Після отримання судового рішення про стягнення боргу настає останній етап — примусове виконання цього рішення. Воно здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу.

Кредитор подає такий виконавчий документ разом із заявою про його примусове виконання до виконавця. При цьому зазвичай у кредитора є вибір, до кого звертатися — до Державної виконавчої служби або до приватного виконавця .

Після відкриття виконавчого провадження виконавець здійснює розшук майна боржника та після виявлення такого майна накладає на нього стягнення. Це може відбуватися шляхом списання коштів із банківських рахунків боржника, продажу належного боржнику майна з аукціону або у певних випадках відрахуванням із заробітної плати або інших доходів боржника. Стягнуті з боржника кошти перераховуються кредитору-стягувачу.

Підсумовуючи, позичальнику слід проявляти обачність при наданні коштів у борг і належно оформлювати позику. Своєю чергою правильно складений договір позики та розписка є запорукою можливості в майбутньому повернути кошти від недобросовісного позичальника.