Back
News item changed

Tentacles of the Kremlin: how Russia interferes in its neighbors' elections and what Ukraine should prepare for

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Two weeks before Armenia's parliamentary elections, Rospotrebnadzor suddenly found that the mineral water "Jermuk," as well as Armenian wines and brandies, did not meet Russian standards. Around the same time Reuters reported a Kremlin plan to spend about 50 million dollars to bring 100 thousand Armenian voters from Russia to vote against Prime Minister Nikol Pashinyan.

That did not stop Pashinyan: his party won by more than a twofold margin. However, Armenia is just one example. Russia used similar tactics in Georgia and Moldova, and the conditions for them are always the same: many political projects built around individual personalities instead of genuine parties, and the role of geopolitics in campaigns that crowds out all other issues. Read more in an exclusive column for 24 Channel.

This was discussed last week in Yerevan at a workshop of the German Council on Foreign Relations (DGAP) and the Democracy Development Foundation (DDF), where the Chesno Movement presented its own research.

The poverty of political choice

It may seem that Armenian voters had plenty to choose from. In June 2026, parliamentary elections featured the ruling "Civil Contract," several opposition blocs and parties. Yet only three forces passed into parliament, each of which is the project of a single surname.

"Civil Contract" is Prime Minister Nikol Pashinyan's party. "Strong Armenia" is a bloc that formed around Russian-Armenian billionaire Samvel Karapetyan, who was arrested in the summer of 2025 on "public calls to seize power." The "Hayastan" bloc is the project of former president Robert Kocharyan, who governed the country until 2008.

According to official CEC results, "Civil Contract" received 49,7% of the vote, "Strong Armenia" 23,3%, and "Hayastan" 9,9%. Pashinyan retained a majority (64 seats out of 105), but did not secure a two-thirds constitutional majority.

The Chesno Movement, together with analytics firm Spectra Data, analyzed more than 425 thousand posts from nearly 200 Armenian Telegram channels over the six months before the elections.

A large portion of the "public opinion" was inorganic. One in every seven posts turned out to be a verbatim copy published simultaneously on several channels—often within minutes of each other. The language used was closely tied to the topics of the posts. Almost always Russian was used for international politics, the war in Ukraine, the "threat of the West" and the benefits of friendship with Moscow. Direct attacks on Pashinyan, however, were published primarily in Armenian.

When they couldn't damage the prime minister's ratings, the focus shifted to the legitimacy of the elections themselves. On election day the number of coordinated posts quadrupled—to about 3,5 thousand identical posts per day. Dozens of channels synchronously published a "parallel count" that allegedly showed the opposition winning.

Separately, pro-Russian channels promoted the "Georgian model": supposedly Georgia, by rejecting "Brussels' advice," saved its economy.

Georgia and Moldova: two scenarios

In October 2024 the Georgian Dream party received 54% of the vote—contrary to independent exit polls that predicted a victory for the pro-Western opposition. Then-president Salome Zourabichvili said that recognizing these results would mean recognizing Russian interference. A month later Prime Minister Irakli Kobakhidze announced the suspension of EU accession talks until the end of 2028.

Moldova showed the opposite example. In the September 2025 parliamentary elections the pro-European PAS party won 50,2% of the vote and retained a majority—55 seats out of 101. And this despite unprecedented levels of interference.

According to Moldovan police, via Russia's Promsvyazbank tens of millions of dollars reached more than 138 thousand people—about 10% of the active electorate. On election day government sites suffered a massive cyberattack, and several political forces linked to fugitive oligarch Ilan Shor were removed from the race over suspicions of illegal financing.

But it's still too early to celebrate. The pro-Russian "Patriotic Block" received over 24% of the vote, and PAS's lead proved minimal. What will happen in the next elections remains an open question.

And what about Ukraine?

Under martial law in Ukraine, elections are not held. But that does not mean politicians are not preparing for them. In just the first half of 2026, Ukrainian pages on Facebook and Instagram spent over 430 thousand dollars—almost 20 million hryvnias—on political and social advertising.

Among those advertising are politicians with openly pro-Russian pasts. For example, MP Oleksandr Feldman, a former member of the banned OPZZh faction, spent nearly a quarter of a million hryvnias on Meta advertising in six months, mostly on posts in Russian. The NGO "Peace. Development. Stability." promotes Yuri Boyko's video appeals in Russian about the "lawlessness of the TSK" and the need to end the war as soon as possible.

The Chesno Movement appealed to the language ombudsperson, and it worked. In September Olena Ivanovska fined Feldman and the head of the NGO "Peace. Development. Stability." 5100 hryvnias each. Although the amount is symbolic, this is the first known precedent of the state reacting to Russian-language political advertising.

At the same time, attention should be paid to the themes of Ukrainian politicians' advertising. Top advertisers, such as Poltava's first deputy mayor Valeriy Parkhomenko, talk about shelters, roads, transport and community clean-up days in courtyards.

Even pro-Russian politicians appeal to poverty, bread prices and mobilization rather than to "friendship with Moscow." Geopolitics in Ukrainian politicians' advertising has become more of an exception. Former environment minister Ihor Shevchenko pushes some arguments against Ukraine's EU accession, but he remains more of a marginal figure.

The reason is simple: there is a consensus in Ukrainian society about a European course. According to the Razumkov Center, in February 2026, 83% of Ukrainians supported EU accession, while only 11% were opposed.

That is why future elections in Ukraine will likely look different from those in Armenia or Georgia. The question "West or Russia" is already closed for the majority of voters because of the Russian invasion; therefore, competition will shift to domestic politics: the economy, reconstruction, reintegration of veterans, and corruption.

However, Russia should not be underestimated. Even if elections take place after martial law ends, the Kremlin will certainly not stop its hybrid war. For now, Russia's efforts are directed at elections in EU countries.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

За два тижні до парламентських виборів у Вірменії Роспотребнадзор раптом виявив, що мінеральна вода "Джермук", а також вірменські вина й коньяки не відповідають російським вимогам. Приблизно тоді ж Reuters повідомив про план Кремля витратити близько 50 мільйонів доларів, щоб привезти з Росії до 100 тисяч вірменських виборців – голосувати проти прем'єра Нікола Пашиняна.

Пашиняну це не завадило: його партія перемогла з відривом більш ніж удвічі. Проте Вірменія – лише один із прикладів. Схожі тактики Росія застосовувала в Грузії та Молдові, і ґрунт для них щоразу однаковий: багато політичних проєктів конкретних політиків замість справжніх партій, а також роль геополітики в кампанії, яка витісняє з порядку денного все інше. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Про це, зокрема, йшлося минулого тижня в Єревані на воркшопі Німецької ради із зовнішньої політики (DGAP) та Фонду розвитку демократії (DDF), де Рух ЧЕСНО представив власні дослідження.

Бідність політичного вибору

Може здатися, що виборці у Вірменії мали з кого обирати. У червні 2026 року на виборах до парламенту змагалися владний "Громадянський договір", кілька опозиційних блоків і партій. Проте до парламенту пройшли три сили, кожна з яких є проєктом одного прізвища.

"Громадянський договір" – це партія прем'єра Нікола Пашиняна . "Сильна Вірменія" – блок, що виник навколо російсько-вірменського мільярдера Самвела Карапетяна, якого влітку 2025 року заарештували за "публічні заклики до захоплення влади". Блок "Айастан" – це проєкт експрезидента Роберта Кочаряна, який керував країною до 2008 року.

За офіційними результатами ЦВК, "Громадянський договір" отримав 49,7% голосів, "Сильна Вірменія" – 23,3%, "Айастан" – 9,9%. Пашинян зберіг більшість (64 мандати зі 105), проте конституційну більшість у дві третини не здобув.

Рух ЧЕСНО разом з аналітичною компанією Spectra Data проаналізував понад 425 тисяч повідомлень із майже 200 вірменських Telegram-каналів за пів року перед виборами.

Значна частина "громадської думки" була неорганічною. Кожне сьоме повідомлення виявилося дослівною копією, опублікованою одночасно на кількох каналах – часто з різницею в лічені хвилини. Мова виявилася тісно пов'язаною з тематикою дописів. Майже завжди російською писали про міжнародну політику, війну в Україні, "загрозу Заходу" та вигоди від дружби з Москвою. Натомість прямі атаки на Пашиняна публікувалися переважно вірменською.

Коли не вдалося нашкодити рейтингу прем'єра, фокус змістився на легітимність самих виборів. У день голосування кількість скоординованих повідомлень зросла вчетверо – до близько 3,5 тисячі однакових дописів на добу. Десятки каналів синхронно публікували "паралельний підрахунок" із нібито перемогою опозиції.

Окремо проросійські канали просували "грузинську модель": мовляв, Грузія, відмовившись від "порад Брюсселя", врятувала економіку.

Грузія і Молдова: два сценарії

У жовтні 2024 року партія "Грузинська мрія" отримала 54% голосів – всупереч незалежним екзитполам, які прогнозували перемогу прозахідної опозиції. Тодішня президентка Саломе Зурабішвілі заявила, що визнання цих результатів означатиме визнання російського втручання. А вже за місяць прем'єр Іраклій Кобахідзе оголосив про призупинення переговорів щодо вступу до ЄС до кінця 2028 року.

Молдова продемонструвала протилежний приклад. На парламентських виборах у вересні 2025 року проєвропейська партія PAS здобула 50,2% голосів і зберегла більшість – 55 мандатів зі 101. І це попри те, що масштаби втручання були безпрецедентними.

За даними молдовської поліції, через російський "Промсвязьбанк" десятки мільйонів доларів отримали понад 138 тисяч людей – близько 10% активного електорату. У день виборів державні сайти зазнали масованої кібератаки, а кілька політсил, пов'язаних із утікачем-олігархом Іланом Шором, зняли з перегонів через підозри в незаконному фінансуванні.

Проте й тут радіти зарано. Проросійський "Патріотичний блок" отримав понад 24% голосів, а перевага PAS виявилася мінімальною. Як буде на наступних виборах – питання відкрите.

А що в Україні?

В Україні під час воєнного стану вибори не проводяться. Проте це не означає, що політики не готуються до них. Лише за перше півріччя 2026 року українські сторінки у Facebook та Instagram витратили понад 430 тисяч доларів, тобто майже 20 мільйонів гривень, на політичну й соціальну рекламу.

Серед тих, хто рекламується, є й політики з відверто проросійським минулим. Так, нардеп Олександр Фельдман, колишній член фракції забороненої ОПЗЖ, за пів року витратив на рекламу в Meta майже чверть мільйона гривень, переважно на дописи російською мовою. Громадська організація "Мир. Розвиток. Стабільність" російською просуває відеозвернення Юрія Бойка про "беспредел ТЦК" і необхідність якнайшвидше завершити війну.

Рух ЧЕСНО звернувся до мовної омбудсменки, і це спрацювало. У вересні Олена Івановська оштрафувала Фельдмана та керівника ГО "Мир. Розвиток. Стабільність" на 5100 гривень кожного. Хоч і сума символічна, це перший відомий прецедент, коли держава відреагувала на російськомовну політичну рекламу.

Водночас варто зосередити увагу й на тематиці реклами українських політиків. Лідери за рекламними бюджетами, як-от перший заступник міського голови Полтави Валерій Пархоменко, розповідають про укриття, дороги, транспорт і толоки у дворах.

Навіть проросійські політики апелюють до зубожіння, цін на хліб і мобілізації, а не до "дружби з Москвою". Геополітика в рекламі українських політиків стала радше винятком. Так, ексміністр екології Ігор Шевченко просуває окремі тези проти вступу України до ЄС, проте він залишається скоріше маргінальною фігурою.

Причина цього проста: в українському суспільстві є консенсус щодо європейського курсу. За даними Центру Разумкова, у лютому 2026 року вступ до ЄС підтримували 83% українців, проти – лише 11%.

Саме тому майбутні вибори в Україні, ймовірно, матимуть інший вигляд, ніж у Вірменії чи Грузії. Питання "Захід чи Росія" для більшості виборців уже закрите через російське вторгнення, а отже, конкуренція зміститься до внутрішньої політики: економіки, відбудови, повернення ветеранів, корупції.

Проте недооцінювати Росію не варто. Навіть якщо вибори відбудуться після завершення воєнного стану, Кремль точно не зупинить свою гібридну війну. А поки що зусилля Росії спрямовані на вибори в країнах ЄС.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Channel 24.

За два тижні до парламентських виборів у Вірменії Роспотребнадзор раптом виявив, що мінеральна вода "Джермук", а також вірменські вина й коньяки не відповідають російським вимогам.

Приблизно тоді ж Reuters повідомив про план Кремля витратити близько 50 мільйонів доларів, щоб привезти з Росії до 100 тисяч вірменських виборців – голосувати проти прем'єра Нікола Пашиняна.

Пашиняну це не завадило: його партія перемогла з відривом більш ніж удвічі.

Проте Вірменія – лише один із прикладів.

Схожі тактики Росія застосовувала в Грузії та Молдові, і ґрунт для них щоразу однаковий: багато політичних проєктів конкретних політиків замість справжніх партій, а також роль геополітики в кампанії, яка витісняє з порядку денного все інше.

Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Про це, зокрема, йшлося минулого тижня в Єревані на воркшопі Німецької ради із зовнішньої політики (DGAP) та Фонду розвитку демократії (DDF), де Рух ЧЕСНО представив власні дослідження.

Бідність політичного вибору

Може здатися, що виборці у Вірменії мали з кого обирати.

У червні 2026 року на виборах до парламенту змагалися владний "Громадянський договір", кілька опозиційних блоків і партій.

Проте до парламенту пройшли три сили, кожна з яких є проєктом одного прізвища.

"Громадянський договір" – це партія прем'єра Нікола Пашиняна . "Сильна Вірменія" – блок, що виник навколо російсько-вірменського мільярдера Самвела Карапетяна, якого влітку 2025 року заарештували за "публічні заклики до захоплення влади".

Блок "Айастан" – це проєкт експрезидента Роберта Кочаряна, який керував країною до 2008 року.

За офіційними результатами ЦВК, "Громадянський договір" отримав 49,7% голосів, "Сильна Вірменія" – 23,3%, "Айастан" – 9,9%.

Пашинян зберіг більшість (64 мандати зі 105), проте конституційну більшість у дві третини не здобув.

Рух ЧЕСНО разом з аналітичною компанією Spectra Data проаналізував понад 425 тисяч повідомлень із майже 200 вірменських Telegram-каналів за пів року перед виборами.

Значна частина "громадської думки" була неорганічною.

Кожне сьоме повідомлення виявилося дослівною копією, опублікованою одночасно на кількох каналах – часто з різницею в лічені хвилини.

Мова виявилася тісно пов'язаною з тематикою дописів.

Майже завжди російською писали про міжнародну політику, війну в Україні, "загрозу Заходу" та вигоди від дружби з Москвою.

Натомість прямі атаки на Пашиняна публікувалися переважно вірменською.

Коли не вдалося нашкодити рейтингу прем'єра, фокус змістився на легітимність самих виборів.

У день голосування кількість скоординованих повідомлень зросла вчетверо – до близько 3,5 тисячі однакових дописів на добу.

Десятки каналів синхронно публікували "паралельний підрахунок" із нібито перемогою опозиції.

Окремо проросійські канали просували "грузинську модель": мовляв, Грузія, відмовившись від "порад Брюсселя", врятувала економіку.

Грузія і Молдова: два сценарії

У жовтні 2024 року партія "Грузинська мрія" отримала 54% голосів – всупереч незалежним екзитполам, які прогнозували перемогу прозахідної опозиції.

Тодішня президентка Саломе Зурабішвілі заявила, що визнання цих результатів означатиме визнання російського втручання.

А вже за місяць прем'єр Іраклій Кобахідзе оголосив про призупинення переговорів щодо вступу до ЄС до кінця 2028 року.

Молдова продемонструвала протилежний приклад.

На парламентських виборах у вересні 2025 року проєвропейська партія PAS здобула 50,2% голосів і зберегла більшість – 55 мандатів зі 101.

І це попри те, що масштаби втручання були безпрецедентними.

За даними молдовської поліції, через російський "Промсвязьбанк" десятки мільйонів доларів отримали понад 138 тисяч людей – близько 10% активного електорату.

У день виборів державні сайти зазнали масованої кібератаки, а кілька політсил, пов'язаних із утікачем-олігархом Іланом Шором, зняли з перегонів через підозри в незаконному фінансуванні.

У день виборів державні сайти зазнали масованої кібератаки, а кілька політсил, пов'язаних з утікачем-олігархом Іланом Шором, зняли з перегонів через підозри в незаконному фінансуванні.

Проте й тут радіти зарано.

Проросійський "Патріотичний блок" отримав понад 24% голосів, а перевага PAS виявилася мінімальною.

Як буде на наступних виборах – питання відкрите.

А що в Україні?

В Україні під час воєнного стану вибори не проводяться.

Проте це не означає, що політики не готуються до них.

Лише за перше півріччя 2026 року українські сторінки у Facebook та Instagram витратили понад 430 тисяч доларів, тобто майже 20 мільйонів гривень, на політичну й соціальну рекламу.

Серед тих, хто рекламується, є й політики з відверто проросійським минулим.

Так, нардеп Олександр Фельдман, колишній член фракції забороненої ОПЗЖ, за пів року витратив на рекламу в Meta майже чверть мільйона гривень, переважно на дописи російською мовою.

Громадська організація "Мир.

Розвиток.

Стабільність" російською просуває відеозвернення Юрія Бойка про "беспредел ТЦК" і необхідність якнайшвидше завершити війну.

Рух ЧЕСНО звернувся до мовної омбудсменки, і це спрацювало.

У вересні Олена Івановська оштрафувала Фельдмана та керівника ГО "Мир.

Розвиток.

Стабільність" на 5100 гривень кожного.

Хоч і сума символічна, це перший відомий прецедент, коли держава відреагувала на російськомовну політичну рекламу.

Хоч сума й символічна, це перший відомий прецедент, коли держава відреагувала на російськомовну політичну рекламу.

Водночас варто зосередити увагу й на тематиці реклами українських політиків.

Лідери за рекламними бюджетами, як-от перший заступник міського голови Полтави Валерій Пархоменко, розповідають про укриття, дороги, транспорт і толоки у дворах.

Навіть проросійські політики апелюють до зубожіння, цін на хліб і мобілізації, а не до "дружби з Москвою".

Геополітика в рекламі українських політиків стала радше винятком.

Так, ексміністр екології Ігор Шевченко просуває окремі тези проти вступу України до ЄС, проте він залишається скоріше маргінальною фігурою.

Так, ексміністр екології Ігор Шевченко просуває окремі тези проти вступу України до ЄС, проте він залишається радше маргінальною фігурою.

Причина цього проста: в українському суспільстві є консенсус щодо європейського курсу.

За даними Центру Разумкова, у лютому 2026 року вступ до ЄС підтримували 83% українців, проти – лише 11%.

Саме тому майбутні вибори в Україні, ймовірно, матимуть інший вигляд, ніж у Вірменії чи Грузії.

Питання "Захід чи Росія" для більшості виборців уже закрите через російське вторгнення, а отже, конкуренція зміститься до внутрішньої політики: економіки, відбудови, повернення ветеранів, корупції.

Проте недооцінювати Росію не варто.

Навіть якщо вибори відбудуться після завершення воєнного стану, Кремль точно не зупинить свою гібридну війну.

А поки що зусилля Росії спрямовані на вибори в країнах ЄС.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Channel 24.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Channel 24.

За два тижні до парламентських виборів у Вірменії Роспотребнадзор раптом виявив, що мінеральна вода "Джермук", а також вірменські вина й коньяки не відповідають російським вимогам.

Приблизно тоді ж Reuters повідомив про план Кремля витратити близько 50 мільйонів доларів, щоб привезти з Росії до 100 тисяч вірменських виборців – голосувати проти прем'єра Нікола Пашиняна.

Пашиняну це не завадило: його партія перемогла з відривом більш ніж удвічі.

Проте Вірменія – лише один із прикладів.

Схожі тактики Росія застосовувала в Грузії та Молдові, і ґрунт для них щоразу однаковий: багато політичних проєктів конкретних політиків замість справжніх партій, а також роль геополітики в кампанії, яка витісняє з порядку денного все інше.

Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Про це, зокрема, йшлося минулого тижня в Єревані на воркшопі Німецької ради із зовнішньої політики (DGAP) та Фонду розвитку демократії (DDF), де Рух ЧЕСНО представив власні дослідження.

Бідність політичного вибору

Може здатися, що виборці у Вірменії мали з кого обирати.

У червні 2026 року на виборах до парламенту змагалися владний "Громадянський договір", кілька опозиційних блоків і партій.

Проте до парламенту пройшли три сили, кожна з яких є проєктом одного прізвища.

"Громадянський договір" – це партія прем'єра Нікола Пашиняна . "Сильна Вірменія" – блок, що виник навколо російсько-вірменського мільярдера Самвела Карапетяна, якого влітку 2025 року заарештували за "публічні заклики до захоплення влади".

Блок "Айастан" – це проєкт експрезидента Роберта Кочаряна, який керував країною до 2008 року.

За офіційними результатами ЦВК, "Громадянський договір" отримав 49,7% голосів, "Сильна Вірменія" – 23,3%, "Айастан" – 9,9%.

Пашинян зберіг більшість (64 мандати зі 105), проте конституційну більшість у дві третини не здобув.

Рух ЧЕСНО разом з аналітичною компанією Spectra Data проаналізував понад 425 тисяч повідомлень із майже 200 вірменських Telegram-каналів за пів року перед виборами.

Значна частина "громадської думки" була неорганічною.

Кожне сьоме повідомлення виявилося дослівною копією, опублікованою одночасно на кількох каналах – часто з різницею в лічені хвилини.

Мова виявилася тісно пов'язаною з тематикою дописів.

Майже завжди російською писали про міжнародну політику, війну в Україні, "загрозу Заходу" та вигоди від дружби з Москвою.

Натомість прямі атаки на Пашиняна публікувалися переважно вірменською.

Коли не вдалося нашкодити рейтингу прем'єра, фокус змістився на легітимність самих виборів.

У день голосування кількість скоординованих повідомлень зросла вчетверо – до близько 3,5 тисячі однакових дописів на добу.

Десятки каналів синхронно публікували "паралельний підрахунок" із нібито перемогою опозиції.

Окремо проросійські канали просували "грузинську модель": мовляв, Грузія, відмовившись від "порад Брюсселя", врятувала економіку.

Грузія і Молдова: два сценарії

У жовтні 2024 року партія "Грузинська мрія" отримала 54% голосів – всупереч незалежним екзитполам, які прогнозували перемогу прозахідної опозиції.

Тодішня президентка Саломе Зурабішвілі заявила, що визнання цих результатів означатиме визнання російського втручання.

А вже за місяць прем'єр Іраклій Кобахідзе оголосив про призупинення переговорів щодо вступу до ЄС до кінця 2028 року.

Молдова продемонструвала протилежний приклад.

На парламентських виборах у вересні 2025 року проєвропейська партія PAS здобула 50,2% голосів і зберегла більшість – 55 мандатів зі 101.

І це попри те, що масштаби втручання були безпрецедентними.

За даними молдовської поліції, через російський "Промсвязьбанк" десятки мільйонів доларів отримали понад 138 тисяч людей – близько 10% активного електорату.

У день виборів державні сайти зазнали масованої кібератаки, а кілька політсил, пов'язаних з утікачем-олігархом Іланом Шором, зняли з перегонів через підозри в незаконному фінансуванні.

Проте й тут радіти зарано.

Проросійський "Патріотичний блок" отримав понад 24% голосів, а перевага PAS виявилася мінімальною.

Як буде на наступних виборах – питання відкрите.

А що в Україні?

В Україні під час воєнного стану вибори не проводяться.

Проте це не означає, що політики не готуються до них.

Лише за перше півріччя 2026 року українські сторінки у Facebook та Instagram витратили понад 430 тисяч доларів, тобто майже 20 мільйонів гривень, на політичну й соціальну рекламу.

Серед тих, хто рекламується, є й політики з відверто проросійським минулим.

Так, нардеп Олександр Фельдман, колишній член фракції забороненої ОПЗЖ, за пів року витратив на рекламу в Meta майже чверть мільйона гривень, переважно на дописи російською мовою.

Громадська організація "Мир.

Розвиток.

Стабільність" російською просуває відеозвернення Юрія Бойка про "беспредел ТЦК" і необхідність якнайшвидше завершити війну.

Рух ЧЕСНО звернувся до мовної омбудсменки, і це спрацювало.

У вересні Олена Івановська оштрафувала Фельдмана та керівника ГО "Мир.

Розвиток.

Стабільність" на 5100 гривень кожного.

Хоч сума й символічна, це перший відомий прецедент, коли держава відреагувала на російськомовну політичну рекламу.

Водночас варто зосередити увагу й на тематиці реклами українських політиків.

Лідери за рекламними бюджетами, як-от перший заступник міського голови Полтави Валерій Пархоменко, розповідають про укриття, дороги, транспорт і толоки у дворах.

Навіть проросійські політики апелюють до зубожіння, цін на хліб і мобілізації, а не до "дружби з Москвою".

Геополітика в рекламі українських політиків стала радше винятком.

Так, ексміністр екології Ігор Шевченко просуває окремі тези проти вступу України до ЄС, проте він залишається радше маргінальною фігурою.

Причина цього проста: в українському суспільстві є консенсус щодо європейського курсу.

За даними Центру Разумкова, у лютому 2026 року вступ до ЄС підтримували 83% українців, проти – лише 11%.

Саме тому майбутні вибори в Україні, ймовірно, матимуть інший вигляд, ніж у Вірменії чи Грузії.

Питання "Захід чи Росія" для більшості виборців уже закрите через російське вторгнення, а отже, конкуренція зміститься до внутрішньої політики: економіки, відбудови, повернення ветеранів, корупції.

Проте недооцінювати Росію не варто.

Навіть якщо вибори відбудуться після завершення воєнного стану, Кремль точно не зупинить свою гібридну війну.

А поки що зусилля Росії спрямовані на вибори в країнах ЄС.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Channel 24.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Щупальця Кремля: як Росія втручається у вибори сусідніх країн і до чого готуватися Україні". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: Channel 24.

Download Download PDF