Back
News item changed

Geostrategy of Cultural Sovereignty: Oleg Mandzyuk on the Code of National Security

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Oleg Mandzyuk links the preservation of cultural heritage to state sovereignty and calls for strengthening its protection at the level of national security

The protection of cultural heritage, preservation of national identity, and effective protection of copyright should be considered components of Ukraine’s national security. This is emphasized by Doctor of Law Oleg Mandzyuk in his article dedicated to the work of Ivan Marchuk, the issue of creating a museum for the artist, and the legal mechanisms for protecting his legacy.

According to the expert, in the context of a full-scale war the cultural sphere remains one of the directions of resistance to Russia. This concerns not only the physical destruction of cultural and scientific sites, but also the preservation of historical memory and the distinctiveness of Ukrainian society.

Ivan Marchuk as a symbol of cultural identity

Oleg Mandzyuk pays particular attention to Ivan Marchuk’s life path, viewing it as an example of commitment to national culture:

"True patriotism is measured by concessions: when in the 90-s Ivan Marchuk lived for nearly 10 years in the United States and had the opportunity to become a U.S. citizen, he categorically refused it... He preserved his own creativity and also secured himself for us and our descendants."

According to the expert, this example raises the broader question of the role of personal choice in preserving national heritage. In this context, Marchuk’s work appears not only as an artistic achievement but also as part of the cultural memory that the state must preserve for future generations.

Mandzyuk also draws attention to the artist’s characteristic technique—plentanism—which is considered a special way of making sense of reality and the national experience:

"The prophecy and depth of the Master’s work is not mere magic. It constitutes a unique way of thinking and foreseeing the future. The Maestro’s plaits are like hidden threads of being, and Marchuk’s plentanism is the nation’s code."

Thus the author links Marchuk’s artistic legacy with the broader issue of Ukraine’s cultural resilience. In his view, the artist’s works allow for reflection on historical events, social upheavals, and the challenges the country has faced.

Ivan Marchuk Museum: a question that remains open

Another issue raised in the article is the creation of an Ivan Marchuk museum. According to Mandzyuk, the idea of such a space has been discussed for about twenty years, but it has still not been fully realized.

"I note that we have been hearing about the Ivan Marchuk Museum for about twenty years. Even during Viktor Yushchenko’s presidency this idea was 'almost' implemented... My personal feeling is that I would not like, perhaps, a foreign country to create this Museum faster than the authorities of our native state."

The expert believes that implementing such a project should become one of the practical steps of state policy in the cultural sphere. This concerns not only creating an exhibition space, but also systemic security, research, and popularization of the artist’s work.

This issue takes on special significance given the artist’s age and the need to ensure proper preservation of his legacy. Therefore, the discussion about the museum goes beyond a cultural project and concerns the state’s responsibility for preserving national patrimony.

Copyright and legal protection of cultural heritage

An important part of the article is the legal aspect of the situation around Ivan Marchuk’s work. Oleg Mandzyuk draws attention to the dispute over the licensing agreement of 2020 year and the need for proper protection of the artist’s copyrights.

"Lawyers and attorneys representing Ivan Marchuk’s interests also claim that the Licensing Agreement of 2020 year is onerous and void... and the protection of Ukraine’s cultural status must be ensured at the level of national security."

The author notes that the protection of cultural patrimony should not be limited to a private-law dispute. In his view, the effectiveness of copyright protection mechanisms directly affects the state’s ability to defend national cultural values.

The article also mentions the conclusion of the Lviv Scientific Research Institute of Forensic Examinations dated 7 August 2026 year, which, according to the author’s cited data, concerns the authenticity of signatures. These circumstances require evaluation within the framework of the relevant legal procedures, and conclusions about possible violations should be based on case materials and decisions of competent authorities.

Mandzyuk links this situation to the greater responsibility of the state for compliance with intellectual property legislation. In particular, he emphasizes the importance of an appropriate response by law enforcement agencies and the judicial system.

Cultural security in wartime

A separate fragment of the article is devoted to Lana Barnar and her activities in the field of documentary film. Oleg Mandzyuk expresses doubts about the director’s professional background and raises the question of possible ties with Russia.

"I particularly emphasize the figure of Lana Barnar... who presents herself as a documentary film director. There is a high probability that she has connections with the aggressor state... The goal is to hinder the popularization of the Ukrainian people’s cultural heritage... These actions encroach on the politics of national memory."

The expert calls for the circumstances he considers suspicious to receive proper legal evaluation, in particular by the Security Service of Ukraine. At the same time, claims about possible ties with the aggressor state require independent confirmation and cannot be regarded as established facts without appropriate evidence.

In this context, the author raises the broader question of protecting the cultural sphere from possible external influence. According to his logic, state policy should encompass not only the physical preservation of monuments and works of art, but also the protection of copyrights, accurate presentation of Ukrainian history, and support for national memory.

Cultural sovereignty as a component of state policy

In his article Oleg Mandzyuk consistently states that cultural sovereignty is an integral part of state sovereignty. He views the protection of national art, preservation of historical memory, and ensuring copyrights as tasks that require systematic participation of state institutions.

The issues raised by the expert concern not only Ivan Marchuk’s legacy. They also bring to the fore a discussion about the effectiveness of Ukrainian cultural policy, legal protection mechanisms for artists, and the state’s ability to counter threats on the cultural front.

In the conditions of a full-scale war these questions gain particular weight. Preserving cultural identity requires not only public support but concrete measures—from protection of intellectual property to implementation of projects for safeguarding national heritage.

We reported: Legendary Ukrainian animator Yevhen Syvokin has passed away: the creator who shaped a generation of artists

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Геостратегія культурного суверенітету: Олег Мандзюк – про код національної безпеки". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: StopKor.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Геостратегія культурного суверенітету: Олег Мандзюк – про код національної безпеки". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: StopKor.

Олег Мандзюк пов'язує збереження культурної спадщини з державним суверенітетом та закликає посилити її захист на рівні національної безпеки

Захист культурної спадщини, збереження національної ідентичності та ефективний захист авторських прав мають розглядатися як складові національної безпеки України. На цьому наголошує доктор юридичних наук Олег Мандзюк у своїй статті, присвяченій творчості Івана Марчука, проблемі створення музею художника та правовим механізмам захисту його спадщини.

На думку експерта, в умовах повномасштабної війни культурна сфера залишається одним із напрямів протистояння з росією. Йдеться не лише про фізичне знищення культурних та наукових об'єктів, а й про збереження історичної пам'яті та самобутності українського суспільства.

Іван Марчук як символ культурної ідентичності

Окрему увагу Олег Мандзюк приділяє життєвому шляху Івана Марчука, розглядаючи його як приклад прихильності до національної культури:

"Справжній патріотизм вимірюється поступками: коли у 90-х роках Іван Марчук проживав майже 10 років у США та мав можливість стати громадянином США, він категорично відмовився від нього... Він зберіг власну творчість, а також убезпечив себе для нас та наших нащадків".

За оцінкою експерта, цей приклад ставить ширше питання ролі особистого вибору у збереженні національної спадщини. Творчість Марчука у такому контексті постає не лише як художнє надбання, а й частина культурної пам'яті, яку держава має зберігати для наступних поколінь.

Мандзюк також звертає увагу на характерну художню техніку художника — плентанізм, яку розглядають як особливий спосіб осмислення дійсності та національного досвіду:

"Пророцтво та глибина творчості Майстер є не простою магією. Вона складає унікальний спосіб мислення та передбачення майбутнього. Пленти Маестро – як приховані нитки буття, а плентанізм Марчука – це код нації".

Таким чином автор пов'язує художню спадщину Марчука з ширшим питанням культурної стійкості України. На його думку, твори художника дозволяють осмислювати історичні події, суспільні потрясіння та виклики, перед якими постала країна.

Музей Івана Марчука: питання, яке залишається відкритим

Ще однією проблемою, порушеною у статті, є створення музею Івана Марчука. За словами Мандзюка, ідею такого простору обговорюють уже близько двадцяти років, проте вона досі не набула остаточного втілення.

"Зазначу, що про Музей Івана Марчука ми чуємо вже років двадцять. Ще з часів президентства Віктора Ющенка цю ідею "майже" було втілено... Моє особисте відчуття в тому, що не хотілося б, щоб, можливо, чужа країна створила цей Музей швидше за владу рідної держави".

Експерт вважає, що реалізація такого проекту має стати одним із практичних кроків державної політики у сфері культури. Йдеться не лише про створення виставкового простору, а й про системну безпеку, дослідження та популяризацію творчості художника.

Особливого значення це питання набуває враховуючи вік художника та необхідність забезпечити належне збереження його спадщини. Тому дискусія про музей виходить за рамки культурного проекту та стосується відповідальності держави за збереження національного надбання.

Авторські права та правовий захист культурної спадщини

Важливою частиною статті є правовий аспект ситуації довкола творчості Івана Марчука. Олег Мандзюк звертає увагу на суперечку за ліцензійним договором 2020 року та на необхідність належного захисту авторських прав художника.

"Юристи та адвокати, які представляють інтереси Івана Марчука, також стверджують, що Ліцензійний договір 2020 року є кабальним та нікчемним... а захист культурного стану України має забезпечуватися на рівні національної безпеки".

Автор зазначає, що питання захисту культурного надбання не повинне обмежуватися приватно-правовою суперечкою. На його переконання, ефективність механізмів охорони авторського права безпосередньо впливає на здатність держави захищати національні культурні цінності.

У статті також згадується висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 7 серпня 2026 року, який, за наведеними автором даними, стосується справжності підписів. Ці обставини потребують оцінки в рамках відповідних юридичних процедур, а висновки про можливі порушення повинні ґрунтуватися на матеріалах справи та рішення компетентних органів.

Мандзюк пов'язує цю ситуацію і з більшою відповідальністю держави за дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності. Зокрема, він наголошує на важливості належної реакції правоохоронних органів та судової системи.

Культурна безпека за умов війни

Окремий фрагмент статті присвячено Лані Барнар та її діяльності у сфері документального кіно. Олег Мандзюк висловлює сумніви у професійному бекграунді режисера та порушує питання про можливі зв'язки з Росією.

"Особливо акцентую увагу на фігурі Лани Барнар... яка видає себе режисером документального кіно. Існує велика ймовірність, що в неї стосунки з державою-агресором... Мета полягає у перешкоджанні популяризації культурної спадщини Українського народу... Ці дії зазіхають на політику національної пам'яті".

Експерт закликає надати обставинам, які вважає підозрілими, належну правову оцінку, зокрема, з боку Служби безпеки України. Водночас твердження про можливі зв'язки з державою-агресором вимагають незалежного підтвердження і не можуть вважатися встановленими фактами без відповідних доказів.

У цьому контексті автор ставить ширше питання захисту культурної сфери від можливого зовнішнього впливу. За його логікою, державна політика має охоплювати не лише фізичне збереження пам'яток та творів мистецтва, а й захист авторських прав, достовірне подання української історії та підтримку національної пам'яті.

Культурний суверенітет як складова державної політики

У своїй статті Олег Мандзюк послідовно каже, що культурний суверенітет є невід'ємною частиною державного суверенітету. Захист національного мистецтва, збереження історичної пам'яті та забезпечення авторських прав він розглядає як завдання, що потребують системної участі державних інституцій.

Порушені експертом питання стосуються не лише спадщини Івана Марчука. Вони також актуалізують дискусію про ефективність української культурної політики, механізми правового захисту художників та здатність держави протидіяти загрозам на культурному напрямі.

В умовах повномасштабної війни ці питання набувають особливої ваги. Збереження культурної ідентичності потребує не лише суспільної підтримки, а й конкретних рішень – від захисту інтелектуальної власності до реалізації проектів щодо збереження національної спадщини.

Ми повідомляли: Пішов із життя легендарний український аніматор Євген Сивокін: творець, який сформував покоління художників

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Геостратегія культурного суверенітету: Олег Мандзюк – про код національної безпеки". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: StopKor.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Геостратегія культурного суверенітету: Олег Мандзюк – про код національної безпеки". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: StopKor.

Олег Мандзюк пов'язує збереження культурної спадщини з державним суверенітетом та закликає посилити її захист на рівні національної безпеки

Захист культурної спадщини, збереження національної ідентичності та ефективний захист авторських прав мають розглядатися як складові національної безпеки України.

На цьому наголошує доктор юридичних наук Олег Мандзюк у своїй статті, присвяченій творчості Івана Марчука, проблемі створення музею художника та правовим механізмам захисту його спадщини.

На думку експерта, в умовах повномасштабної війни культурна сфера залишається одним із напрямів протистояння з росією.

Йдеться не лише про фізичне знищення культурних та наукових об'єктів, а й про збереження історичної пам'яті та самобутності українського суспільства.

Іван Марчук як символ культурної ідентичності

Окрему увагу Олег Мандзюк приділяє життєвому шляху Івана Марчука, розглядаючи його як приклад прихильності до національної культури:

"Справжній патріотизм вимірюється поступками: коли у 90-х роках Іван Марчук проживав майже 10 років у США та мав можливість стати громадянином США, він категорично відмовився від нього...

Він зберіг власну творчість, а також убезпечив себе для нас та наших нащадків".

За оцінкою експерта, цей приклад ставить ширше питання ролі особистого вибору у збереженні національної спадщини.

Творчість Марчука у такому контексті постає не лише як художнє надбання, а й частина культурної пам'яті, яку держава має зберігати для наступних поколінь.

Мандзюк також звертає увагу на характерну художню техніку художника — плентанізм, яку розглядають як особливий спосіб осмислення дійсності та національного досвіду:

"Пророцтво та глибина творчості Майстер є не простою магією.

Вона складає унікальний спосіб мислення та передбачення майбутнього.

Пленти Маестро – як приховані нитки буття, а плентанізм Марчука – це код нації".

Таким чином автор пов'язує художню спадщину Марчука з ширшим питанням культурної стійкості України.

На його думку, твори художника дозволяють осмислювати історичні події, суспільні потрясіння та виклики, перед якими постала країна.

Музей Івана Марчука: питання, яке залишається відкритим

Ще однією проблемою, порушеною у статті, є створення музею Івана Марчука.

За словами Мандзюка, ідею такого простору обговорюють уже близько двадцяти років, проте вона досі не набула остаточного втілення.

За словами Мандзюка, ідею такого простору обговорюють уже близько двадцяти років, проте вона досі не набула остаточного втілення:

"Зазначу, що про Музей Івана Марчука ми чуємо вже років двадцять.

Ще з часів президентства Віктора Ющенка цю ідею "майже" було втілено...

Моє особисте відчуття в тому, що не хотілося б, щоб, можливо, чужа країна створила цей Музей швидше за владу рідної держави".

Експерт вважає, що реалізація такого проекту має стати одним із практичних кроків державної політики у сфері культури.

Йдеться не лише про створення виставкового простору, а й про системну безпеку, дослідження та популяризацію творчості художника.

Особливого значення це питання набуває враховуючи вік художника та необхідність забезпечити належне збереження його спадщини.

Особливого значення це питання набуває з огляду на вік художника та необхідність забезпечити належне збереження його спадщини.

Тому дискусія про музей виходить за рамки культурного проекту та стосується відповідальності держави за збереження національного надбання.

Тому дискусія про музей виходить за межі культурного проєкту та стосується відповідальності держави за збереження національного надбання.

Авторські права та правовий захист культурної спадщини

Важливою частиною статті є правовий аспект ситуації довкола творчості Івана Марчука.

Олег Мандзюк звертає увагу на суперечку за ліцензійним договором 2020 року та на необхідність належного захисту авторських прав художника.

Олег Мандзюк звертає увагу на суперечку за ліцензійним договором 2020 року та на необхідність належного захисту авторських прав художника:

"Юристи та адвокати, які представляють інтереси Івана Марчука, також стверджують, що Ліцензійний договір 2020 року є кабальним та нікчемним... а захист культурного стану України має забезпечуватися на рівні національної безпеки".

Автор зазначає, що питання захисту культурного надбання не повинне обмежуватися приватно-правовою суперечкою.

На його переконання, ефективність механізмів охорони авторського права безпосередньо впливає на здатність держави захищати національні культурні цінності.

У статті також згадується висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 7 серпня 2026 року, який, за наведеними автором даними, стосується справжності підписів.

Ці обставини потребують оцінки в рамках відповідних юридичних процедур, а висновки про можливі порушення повинні ґрунтуватися на матеріалах справи та рішення компетентних органів.

Ці обставини потребують оцінки в межах відповідних юридичних процедур, а висновки про можливі порушення повинні ґрунтуватися на матеріалах справи та рішення компетентних органів.

Мандзюк пов'язує цю ситуацію і з більшою відповідальністю держави за дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Зокрема, він наголошує на важливості належної реакції правоохоронних органів та судової системи.

Культурна безпека за умов війни

Окремий фрагмент статті присвячено Лані Барнар та її діяльності у сфері документального кіно.

Олег Мандзюк висловлює сумніви у професійному бекграунді режисера та порушує питання про можливі зв'язки з Росією.

Олег Мандзюк висловлює сумніви у професійному бекграунді режисера та порушує питання про можливі зв'язки з росією:

"Особливо акцентую увагу на фігурі Лани Барнар... яка видає себе режисером документального кіно.

Існує велика ймовірність, що в неї стосунки з державою-агресором...

Мета полягає у перешкоджанні популяризації культурної спадщини Українського народу...

Ці дії зазіхають на політику національної пам'яті".

Експерт закликає надати обставинам, які вважає підозрілими, належну правову оцінку, зокрема, з боку Служби безпеки України.

Водночас твердження про можливі зв'язки з державою-агресором вимагають незалежного підтвердження і не можуть вважатися встановленими фактами без відповідних доказів.

У цьому контексті автор ставить ширше питання захисту культурної сфери від можливого зовнішнього впливу.

За його логікою, державна політика має охоплювати не лише фізичне збереження пам'яток та творів мистецтва, а й захист авторських прав, достовірне подання української історії та підтримку національної пам'яті.

Культурний суверенітет як складова державної політики

У своїй статті Олег Мандзюк послідовно каже, що культурний суверенітет є невід'ємною частиною державного суверенітету.

Захист національного мистецтва, збереження історичної пам'яті та забезпечення авторських прав він розглядає як завдання, що потребують системної участі державних інституцій.

Порушені експертом питання стосуються не лише спадщини Івана Марчука.

Вони також актуалізують дискусію про ефективність української культурної політики, механізми правового захисту художників та здатність держави протидіяти загрозам на культурному напрямі.

В умовах повномасштабної війни ці питання набувають особливої ваги.

Збереження культурної ідентичності потребує не лише суспільної підтримки, а й конкретних рішень – від захисту інтелектуальної власності до реалізації проектів щодо збереження національної спадщини.

Ми повідомляли: Пішов із життя легендарний український аніматор Євген Сивокін: творець, який сформував покоління художників

Ми повідомляли: Пішов із життя легендарний український аніматор Євген Сивокінь: творець, який сформував покоління художників.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Геостратегія культурного суверенітету: Олег Мандзюк – про код національної безпеки". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: StopKor.

Document: PDF proof of the edited version of the news item "Геостратегія культурного суверенітету: Олег Мандзюк – про код національної безпеки". It helps compare changes with the previous recorded version and confirms that the update was detected by the monitoring system. Source: StopKor.

Download Download PDF