Back
Original version

Property Held Hostage: How the Ihor Kushnaryov Case Turned into a Prosecutorial Cycle

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Seizing assets for years, failure to enforce court rulings, and delays in investigations create conditions for pressure on business, and attempts to resolve matters for money cast doubt on the legality of some officials’ actions. How seized assets become a bargaining chip and why such cases need proper oversight by anti-corruption bodies — in our report. Key points: The seized assets of Ihor Kushnaryov’s companies have remained under restrictions for many years. In 2019 the court lifted the seizure of real estate belonging to one of the funds, but eight days later it was reapplied. In a report to NABU the businessman reported possible extortion of 240 thousand dollars and funds in cryptocurrency in exchange for resolving issues with the property. The story raises questions about enforcement of court decisions, preservation of seized assets, and control over law enforcement actions. High-profile exposures like Mindichgate and Carthage revealed a general degradation of the security bloc, but the most dangerous corruption sore lies within the system itself: powers to uphold the law have turned into the ability to keep others’ property under seizure for years and to trade its release. Despite billions in taxpayer spending, it appears the system only simulates activity. Proceedings are still opened at politicians’ direction for political PR, and businessmen are pressured as sources of extorted money. A clear example is the story of Ihor Kushnaryov, a Ukrainian businessman and philanthropist who has for years tried to prove the baselessness of the accusations, ensure the inclusion of documents unfavorable to the investigation, and remove encumbrances from his companies’ property. According to the prosecutor’s office, the businessman’s structures allegedly only formally purchased the real estate while actual control remained with the previous owner. This concerns two properties bought in 2012–2013 from the family of former interior minister Vitaliy Zakharchenko — from his ex-wife. The transactions were formally executed, payments were made through banks, and, in the businessman’s view, the legality is confirmed by documents submitted to prosecutors for verification. Nevertheless, the property has remained under seizure for years. At the same time, more than three dozen other real estate objects owned by Kushnaryov and unrelated to Zakharchenko or his family members were seized. How a real estate case turned into years-long persecution In 2014, amid political purges, the prosecutor’s office effectively received a carte blanche to pursue anyone even remotely connected to the former regime. Kushnaryov served as an adviser in the Ministry of Internal Affairs both before and after Zakharchenko headed the agency; notably, he also worked as an adviser during Arsen Avakov’s tenure. However, his work prior to 2014 likely became the pretext investigators used to link him to the former interior minister. The property purchase agreements became one of the grounds to associate the well-known businessman with the case. Such linkages later became a systematic tool to pressure big business and financially extract from it. The prosecutor’s “signature” approach shows in the details. Under pressure from leadership demanding any results to move the case, prosecutors decided to pressure the director of the companies’ Dutch office. He received an unofficial call warning of sanctions and a threat of 50 years in prison, demanding immediate notification of local authorities. The scheme was crude: intimidation instead of official international procedure, presumably because they knew they would lose through lawful channels. But the director believed the threats and approached regulators without checking the facts. Dutch authorities froze the assets but, at the court’s request, conducted their own investigation. On 5 February 2016 the Dutch Ministry of Finance officially concluded there was insufficient evidence linking the funds to sanctioned individuals and no grounds to continue the freeze. Ukrainian investigators should have taken this conclusion into account, especially given how sanction-related information reached Dutch authorities. The former head of the Dutch company has already testified in court about threats and being misled by Ukrainian law enforcement. Those statements could form the basis for legal assessment of the prosecutors’ actions. The Dutch Ministry of Finance reported insufficient evidence of control of the fund by a sanctioned person and no grounds to support the freezing (screenshot) Despite this, the sanction narrative continued to be used in Ukraine. Finally, on 30 January 2019 the Pechersky District Court of Kyiv lifted the seizure on real estate of one of Kushnaryov’s Dutch funds (LVV), taking into account bank transfers and the Dutch ministry’s position. But that justice did not last long. On 7 February, literally eight days later, at a new request from investigators the assets were seized again—relying on the same sanction-based argument. The case returned to the same cycle. On 30 January 2019 the court lifted the freeze on LVV’s assets. On 7 February it re-imposed a seizure on the fund’s assets. Eight days separated the rulings (screenshot) Seized without an indictment: why the case hasn’t reached trial in years There is another contradiction. For years the prosecutor’s office has linked the businessman to these assets, yet according to an Office of the Prosecutor General reply dated 9 December 2025 he has not been served a suspicion and his procedural status remains witness. The same letter refused the lawyer copies of procedural documents on the grounds that he represents a witness, not a defense party. This creates a closed loop: a person must for years refute allegations of hidden ownership yet cannot obtain case materials for a full defense precisely because of their witness status. Kushnaryov repeatedly requested to be questioned and to have evidence admitted, but after interviews and filings the investigation responds with the standard line: arguments will be checked during the investigation. For a proceeding registered back in November 2014 this formula looks like plain stalling. Or is it simply professional incompetence by prosecutors who for years have been unable to sort out the case? According to Kushnaryov, it even reached a demand for 240 thousand dollars conveyed via an intermediary to resolve the asset seizures. In November 2025 the businessman filed a criminal complaint with the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine. But getting the investigation started proved a separate “quest”: for NABU to enter the information into the register the entrepreneur had to go to the High Anti-Corruption Court. By a ruling of 5 December 2025 the HACC obliged NABU to enter the information into the Unified Register of Pre-Trial Investigations on that complaint. In other words, the aggrieved party had to sue an anti-corruption body just to get the start of an investigation into a bribery complaint… The house ARMA did not receive: new questions for law enforcement Another high-profile episode concerns the Kyiv house of the Global Investment fund linked to Kushnaryov. The property became the center of a public scandal because former energy minister Herman Halushchenko lived there. But behind the famous names lies a series of official crimes and manipulations with seized property. According to ARMA’s reply dated 6 October 2026 the court ruling to transfer the house into the agency’s management was sent by the prosecutor’s office as early as 2021. The real estate had been recognized as material evidence in a criminal proceeding. However, the court’s decision was never executed: the actual transfer of the house was not performed and no acceptance-transfer act was drawn up. Thus the ruling remained unenforced for years: the property was not transferred to ARMA and the agency did not take it into management. In a reply dated 6 October 2026 ARMA confirmed: the house the court ordered to transfer to the agency in 2021 was in fact not taken into management. Moreover, back in 2021 the investigator was supposed to inventory and appraise the property recognized as material evidence and ensure its proper preservation. A seizure does not absolve the state of responsibility for the property’s condition: it must not be allowed to deteriorate, be damaged, or lose value through neglect. Yet the property remained without adequate maintenance for years and gradually decayed. This is not only procedural negligence but also the responsibility of officials who were to ensure its preservation. Incidentally, Kushnaryov’s lawyers are currently preparing multi-million lawsuits on behalf of the companies owning the property against the state, represented by the Office of the Prosecutor General and the State Bureau of Investigations. They will seek compensation for damage caused by improper preservation of seized real estate over these years. Thus the property remained in limbo for years. Tenants who lawfully reside in the house lived and live there, but this fact is constantly questioned by security agencies: according to Kushnaryov’s side, tenants are blackmailed, pressured, and their residences are subject to repeated searches. Clearly only a court can determine the legality of the tenants’ presence, but when all case materials are submitted there will be evidence that people lived there until 2021 and are not owners but only tenants, and their occupancy is lawful. However, it appears prosecutors are not interested in a court hearing that could clarify circumstances and challenge the grounds that launched the case. Later a new twist appeared: Herman Halushchenko moved in promising to guarantee calm and act as a kind of protector of the property while residing there. But after Halushchenko’s arrest, investigators and prosecutors faced the same problems as early on: the property lacked an expert appraisal and was not transferred to ARMA. To justify negligence and illegalities, the SBI initiated a criminal case against the tenants, alleging they obstructed the transfer to ARMA. In the fall of 2026 the story took another turn: a money-for-resolution proposal resurfaced. During a search of the Kyiv house where Halushchenko lived, an ARMA representative approached Kushnaryov’s lawyer and asked them to pass a message to the businessman to contact him. In the businessman’s complaint to NABU, a copy of which the editorial office has, the ARMA representative allegedly demanded cryptocurrency for resolving the property issue during a later conversation. On 8 October 2026 NABU confirmed the complaint was attached to a criminal proceeding opened back on 23 January 2026. They will verify reports of possible corrupt actions by officials of ARMA, the SBI, and the Office of the Prosecutor General. So many questions remain for the prosecutor’s office. Who was responsible all this time for preserving the seized property? Why was the court decision to transfer the assets to ARMA left only on paper? And how did seized real estate end up at the center of alleged corrupt arrangements? In the end, it appears seized property has become a kind of shadow marketplace for law enforcement, where inaction, ignoring violations, and possible protection come at a price. Who will be accountable for seized property and possible abuses Now the story must become the subject of an investigation into the actions of law enforcement themselves. NABU and SAP must verify the extortion reports, establish each official’s role, and determine whether years-long seizures were used as a way to profit from others’ property. Merely attaching another complaint to case materials is insufficient. If the facts are confirmed by evidence, the next steps should be notices of suspicion, indictments, and trials. A separate issue is effective judicial oversight of enforcement of court rulings and investigations that remain open for years without charges but with active restrictions on property. Prosecutors must justify to the court why seizures remain necessary, what has been done to verify evidence, and why the investigation’s duration is justified. Saying the investigation continues cannot indefinitely justify blocking property. If no legal grounds for restrictions remain, they must be lifted. For proven extortion, unlawful pressure, official abuse, and caused damages, personal liability must follow, up to criminal responsibility. Society pays billions of hryvnias in taxes not for law enforcement to simulate busywork for years, keep entrepreneurs in limbo, and undermine trust in the Ukrainian justice system. When seizure of property becomes a multi-year tool to pressure business without an indictment or conviction, it erodes trust in the state and requires urgent systemic reform and accountability of the guilty.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Майно в заручниках: як справа Ігоря Кушнарьова перетворилася на прокурорське коло". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Майно в заручниках: як справа Ігоря Кушнарьова перетворилася на прокурорське коло". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Арешт майна на роки, невиконання судових рішень і затягування розслідувань створюють умови для тиску на бізнес, а спроби вирішити питання за гроші ставлять під сумнів законність дій окремих посадовців. Як арештовані активи перетворюються на предмет торгу та чому такі справи потребують належного контролю з боку антикорупційних органів – у нашому матеріалі. Головне: Арештоване майно компаній Ігоря Кушнарьова залишається під обмеженнями протягом багатьох років. У 2019 році суд скасував арешт нерухомості одного з фондів, але за вісім днів його наклали повторно. У заяві до НАБУ бізнесмен повідомив про можливе вимагання 240 тисяч доларів і грошей у криптовалюті за вирішення питань з майном. Історія порушує питання виконання судових рішень, збереження арештованих активів і контролю за діями правоохоронців. Гучні викриття на кшталт Міндічгейту та Карфагену розкрили загальну деградацію силового блоку, але найнебезпечніший корупційний нарив криється в самій системі: повноваження захищати закон перетворилися на можливість роками тримати під арештом чуже майно та торгувати його звільненням. Попри мільярдні витрати платників податків, скидається на те, що система лише імітує діяльність. Адже провадження досі порушують за вказівкою політиків задля власного піару, а на бізнесменів тиснуть як на джерело вимагання грошей. Наочним прикладом цієї ситуації є історія Ігоря Кушнарьова, українського бізнесмена і мецената, який роками намагається довести безпідставність звинувачень, домогтися врахування незручних для слідства документів і зняти обтяження з майна своїх компаній. За твердженням прокуратури, структури бізнесмена нібито лише формально придбали нерухомість, а фактичний контроль над нею зберіг попередній власник. Йдеться про два об'єкти, викуплені у 2012-2013 роках у родини ексміністра внутрішніх справ Віталія Захарченка – у його колишньої дружини. Угоди оформлювали офіційно, гроші переказували через банки, а законність, за позицією бізнесмена, підтверджують документи, передані на перевірку прокурорам. Попри це, майно роками залишається під арештом. Водночас було заарештовано понад три десятки інших об’єктів нерухомості, що належали Кушнарьову й не мали стосунку до Захарченка чи членів його родини. Як справа про нерухомість перетворилася на багаторічне переслідування У 2014 році, на хвилі політичних чисток, прокуратура отримала фактичний карт-бланш на переслідування усіх, хто бодай опосередковано перетинався з колишньою владою. Кушнарьов обіймав посаду радника в Міністерстві внутрішніх справ як до, так і після того, як відомство очолював Захарченко: зокрема, він працював радником і за міністра Арсена Авакова. Але, ймовірно, саме факт роботи до 2014 року став зачіпкою, яка дала змогу слідству пов’язати його з колишнім керівником МВС. А угоди купівлі-продажу майна стали одним із приводів пов’язати відомого бізнесмена зі справою. Подібні прив’язки згодом перетворилися на системний інструмент тиску на великий бізнес і його фінансового обілечування. Утім, “фірмовий підхід прокуратури проявляється в деталях. Під тиском керівництва, яке на той час вимагало будь-яких результатів, аби зрушити справу з мертвої точки, прокурори вирішили натиснути на директора нідерландського офісу компаній Кушнарьова. Йому неофіційно зателефонували й заявили про санкції та загрозу 50 років тюрми, вимагаючи негайно повідомити про це місцеві держоргани. Розрахунок виявився примітивним: залякування замість офіційної міжнародної процедури, очевидно, через розуміння, що законним шляхом вони програють. Але директор повірив погрозам і звернувся до регуляторів без перевірки фактів. Нідерландські органи заморозили активи, але на вимогу суду провели власне розслідування. 5 лютого 2016 року Мінфін Нідерландів офіційно констатував, що достатніх доказів зв’язку фондів із підсанкційними особами немає, як і підстав для подальшого блокування. Українське слідство мало б врахувати цей висновок, особливо з огляду на те, як санкційні відомості потрапили до нідерландських органів. Колишній керівник нідерландської компанії вже дав у суді офіційні свідчення про погрози та введення в оману з боку українських правоохоронців. Ці показання можуть стати підставою для юридичної оцінки дій причетних прокурорів. Мінфін Нідерландів повідомив про недостатність доказів контролю фонду підсанкційною особою та відсутність підстав підтримувати замороження (скриншот) Попри це в Україні санкційну версію продовжували використовувати далі. Зрештою, 30 січня 2019 року Печерський райсуд Києва скасував арешт нерухомості одного з нідерландських фондів Кушнарьова (LVV) врахувавши банківські розрахунки та позицію нідерландського міністерства. Та цієї справедливості надовго не вистачило. Вже 7 лютого, буквально через вісім днів, за новим клопотанням слідства майно заарештували знову. Спираючись на ту ж саму санкційну аргументацію. Історія пішла по старому колу. 30 січня 2019 року суд скасував арешт майна фонду LVV. 7 лютого він знову наклав арешт на активи фонду. Між ухвалами – вісім днів (скриншот) Арешт без підозри: чому справа роками не доходить до суду У цій історії є ще одна суперечність. Прокуратура роками пов’язує бізнесмена з цими активами, однак, згідно з відповіддю Офісу генпрокурора від 9 грудня 2025 року, підозру йому не вручали, а його процесуальний статус залишається свідок. Тим же листом адвокату відмовили в наданні копій процесуальних документів на тій підставі, що представляє свідка, а не сторону захисту. Виходить замкнене коло: людина роками змушена спростовувати закиди про приховану належність активів, але отримати матеріали справи для повноцінного захисту не може саме через свій статус. Кушнарьов неодноразово вимагав допитати його та долучити докази, проте після допитів і подання клопотань слідство відписує стандартним: доводи будуть перевірені під час розслідування. Для провадження, яке зареєстроване ще в листопаді 2014 року, така формула виглядає як банальне затягування часу. Або ж, можливо, це елементарна професійна некомпетентність прокурорів, які роками нездатні розібратися у справі? За словами Кушнарьова, дійшло навіть до вимоги у 240 тисяч доларів, яка звучала через посередника, за вирішення питання з арештами майна. У листопаді 2025 року бізнесмен подав відповідну заяву про злочин до Національного антикорупційного бюро України. Проте запустити розслідування виявилося окремим “квестом”: аби НАБУ просто внесло відомості до реєстру, підприємцю довелося звертатися до Вищого антикорупційного суду. У результаті ухвалою від 5 грудня 2025 року ВАКС зобов’язав НАБУ внести відомості до ЄРДР за цією заявою. Тобто потерпіла сторона змушена через суд домагатися від антикорупційного органу хоча б початку розслідування за заявою про вимагання хабаря… Будинок, який не передали АРМА: нові питання до правоохоронців Ще один гучний епізод стосується київського будинку фонду Global Investment, пов’язаного з Кушнарьовим. Об’єкт опинився в центрі публічного скандалу через проживання в ньому вже колишнього міністра енергетики Германа Галущенка. Проте за гучними прізвищами ховається ціла низка службових злочинів та махінацій із арештованим майном. Згідно з відповіддю АРМА від 6 жовтня 2026 року на адвокатський запит, ухвала суду про передачу будинку в управління агентству надійшла від прокуратури ще у 2021 році. При цьому нерухомість була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні. Однак рішення суду так і не виконали: фактичну передачу будинку не здійснили й актом приймання-передачі не оформили. Тобто ухвала роками залишалася не виконана: майно до АРМА не передали, агентство його в управління не прийняло. У відповіді від 6 жовтня 2026 року АРМА підтвердило: будинок, який суд постановив передати агентству 2021 року, фактично в управління не приймали Крім того, ще у 2021 році слідчий мав описати й оцінити майно, визнане речовим доказом, а також забезпечити його належне збереження. Арешт не звільняє державу від відповідальності за стан нерухомості: вона не повинна руйнуватися, псуватися чи втрачати цінність через відсутність догляду. Однак майно роками залишалося без належного обслуговування й поступово занепадало. Це питання не лише процесуального недбальства, а й відповідальності посадовців, які мали забезпечити його збереження. До слова, наразі адвокати Кушнарьова готують від імені компаній – власників майна – багатомільйонні позови до господарського суду проти держави в особі Офісу генерального прокурора та ДБР. Вони вимагатимуть відшкодування збитків, завданих унаслідок неналежного збереження арештованої нерухомості протягом цих років. Таким чином майно роками залишалося в підвішеному стані. У будинку мешкали та мешкають орендарі, які проживають там на законних підставах, але цей факт постійно перебуває у силових відомствах під питанням: за твердженням сторони Кушнарьова, орендарів шантажують, на них тиснуть, у їх помешканнях відбуваються постійні обшуки. Зрозуміло, що законність перебування у будинку орендарів може встановлювати тільки суд, але коли всі матеріали справи туди потраплять – стануть зрозумілими факти, що люди жили до 2021 року й не є власниками, а тільки орендарями і їхнє перебування у будинку законне. Однак складається враження, що прокурори не зацікавлені в судовому розгляді, який міг би прояснити обставини справи та поставити під сумнів підстави, з яких її було розпочато. Згодом у справі з цією нерухомістю з’явився новий сюжет: туди в'їхав Герман Галущенко під обіцянки гарантувати спокій і виступати своєрідним покровителем об'єкта, поки він там перебуває. Але після арешту Галущенка у слідчих та прокурорів виникли ті ж проблеми, що й були на початку: майно не має експертної оцінки та не передано до АРМА. Щоб хоч якось виправдати недбалість та порушення закону ДБР порушило кримінальну справу проти орендарів, ніби саме вони перешкоджають передати майно для управління в АРМА. Восени 2026 року історія отримала новий поворот: знову пролунала пропозиція за гроші вирішити питання. Під час обшуку київського будинку, де проживав Галущенко, представник АРМА підійшов до адвоката Кушнарьова й попросив передати бізнесмену, щоб той із ним зв’язався. В заяві бізнесмена до НАБУ, копія якої є у розпорядженні редакції, під час подальшої розмови представник АРМА нібито вимагав гроші в криптовалюті за вирішення питання з майном. 8 жовтня 2026 року НАБУ підтвердило, що звернення долучили до кримінального провадження, відкритого ще 23 січня 2026 року. Перевірятимуть повідомлення про можливі корупційні дії посадовців АРМА, ДБР та Офісу генпрокурора. Отже, до прокуратури залишається чимало запитань. Хто весь цей час відповідав за збереження арештованого майна? Чому рішення суду про передачу активів в управління АРМА так і залишилося на папері? І як сталося, що арештована нерухомість опинилася в центрі історії з можливими корупційними домовленостями? У підсумку складається враження, що арештоване майно перетворилося на своєрідний тіньовий маркетплейс для силовиків, де за бездіяльність, ігнорування порушень і можливе кришування доводиться платити окрему ціну. Хто відповідатиме за арештоване майно та можливі зловживання Тепер ця історія має стати предметом розслідування щодо дій самих правоохоронців. НАБУ і САП мають перевірити повідомлення про вимагання грошей, встановити роль кожного з посадовців і з’ясувати, чи не використовували багаторічні арешти як інструмент заробітку на чужому майні. Самого долучення чергової заяви до матеріалів провадження недостатньо. Якщо викладені факти підтвердяться доказами, наступними кроками мають стати повідомлення про підозру, обвинувальні акти та судовий розгляд. Окреме питання – ефективний судовий контроль за виконанням судових рішень і розслідуваннями, які роками залишаються відкритими без висунення обвинувачень, але з чинними обмеженнями щодо майна. Прокурори мають обґрунтовувати перед судом, чому арешти досі необхідні, що зроблено для перевірки доказів і чим виправдана тривалість розслідування. Посилання на те, що слідство триває, не може безкінечно виправдовувати блокування майна. Якщо законних підстав для обмежень більше немає, їх необхідно скасувати. За доведені факти вимагання, незаконного тиску, службових зловживань і завдані збитки має наставати персональна відповідальність, аж до кримінальної. Суспільство платить мільярди гривень податків не для того, щоб силовики роками імітували бурхливу діяльність, тримали підприємців у підвішеному стані та підривали довіру до українського правосуддя. Коли арешт майна перетворюється на багаторічний інструмент тиску на бізнес без підозри й вироку, це підриває довіру до держави та вимагає невідкладних системних змін і відповідальності винних.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Майно в заручниках: як справа Ігоря Кушнарьова перетворилася на прокурорське коло". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Майно в заручниках: як справа Ігоря Кушнарьова перетворилася на прокурорське коло". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: RBC-Ukraine.

Download Download PDF