"Мене здала однокласниця Марійка". Історія життя і боротьби волинської зв’язкової УПА

Непримітна хатина біля лісу поблизу Сокаля на Львівщині вщент заповнена людьми. Молоді дівчата, котрі незадовго до цього пройшли підпільний ідеологічний вишкіл, зібралися щоб скласти присягу на вірність Україні.

Натхненні патріотичними ідеями та залюблені в ідею відновлення державності юначки прагнули стати повноцінними членами організації. Серед них була й шістнадцятирічна Тамара Ємчик — майбутня підпільниця і зв’язкова УПА, якій судилося пройти через арешт, каторгу, заслання і втрати, але не зламатися. Її історію розповіли у виданні "Локальна історія"

"Будете ходити до костьола — будете ходити в гімназію"

Тамара Ємчик народилася 1926 року в селі Милятин на Волині. В часі Першої світової війни сім’ю матері евакуювали на Схід України. В Маріуполі матір Тамари вступила до гімназії, щоб здобути педагогічну освіту. Але сім’я Іщуків не покидала можливості поїхати додому, і в 1920-му все ж повернулася "за Збруч", замешкали в Горохові.

Юність Тамари припала на буремний час Другої світової війни. До початку війни Тамара склала вступний іспит до гімназії у Луцьку. Коли з подругою прийшли дивитися списки прийнятих студентів, отримали відповідь від адміністрації: "Будете ходити, до костьола — будете ходити в гімназію". Для українців навіть здобути освіту у той час було випробуванням. Проте за декілька днів вулицями міста вже йшли радянські солдати, і школа стала радянською з російськими вчителями.