Розрив між законом та реальністю: експрацівник ТЦК розповів, чому військкоми виконують функції поліції

У територіальних центрах комплектування робота, за словами колишнього військовослужбовця, організована не за фіксованим графіком, а за плановими показниками.

Він стверджує, що лише приблизно кожного десятого військовозобов’язаного до ТЦК доставляють працівники поліції.

Зокрема, він пояснив, що відповідно до закону, розшук і доставлення військовозобов’язаних, які не з’являються за повістками, мають здійснювати працівники Національна поліція України.

Водночас у реальності, як стверджує співрозмовник, саме поліція забезпечує доставлення лише приблизно кожного десятого громадянина, тоді як решту випадків фактично беруть на себе працівники ТЦК.

Він зазначив, що така практика створює суттєвий розрив між нормами закону та реальним виконанням функцій.

Через це співробітники територіальних центрів нерідко виконують дії, які формально не входять до їхніх повноважень, що, за його словами, часто стає причиною конфліктних ситуацій.

"Тож реформи – це про необхідність увідповіднювати систему до закону, де ключову роль у доставленні має відігравати поліція.

Або ж легалізувати фактичну практику, наділивши ТЦК відповідними повноваженнями й правовим захистом", – додав він.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Що цікаво, робота в ТЦК відбувається не за звичним робочим графіком, а відповідно до встановлених планових показників.

Він пояснив, що у підрозділах визначаються щоденні, тижневі та місячні завдання, і фактичне завершення роботи залежить від їх виконання.

Також він наголосив на високому рівні суспільної напруги навколо діяльності ТЦК, яка нерідко супроводжується конфліктами та випадками агресії щодо їхніх працівників.

Додатково, за його словами, існують проблеми з обліковими базами, через які трапляються помилкові повістки або оголошення в розшук навіть тих осіб, які вже проходять військову службу.

Водночас в Офісі військового омбудсмана у коментарі LIGA.net зазначили, що між законодавчими нормами та реальною практикою існує розрив.

Там підкреслюють, що примусове доставлення громадян має бути функцією правоохоронних органів, тоді як ТЦК повинні зосереджуватися на обліку, плануванні та соціальному супроводі без виконання силових функцій.