👑 Цар Всія Русі… вибачте, Всія Юстиції: як Велика Палата ВС міняє професію
«Мене терзають смутні сумніви…» — мабуть, саме з цієї фрази починається ранок адвокатів, коли вони дивляться на свіжі релізи Великої Палати Верховного Суду із черговими змінами правових позицій під чуйним наглядом Станіслава Кравченка та Сергія «Ягупоп» Погрібного.
Якщо вам здавалося, що класика Леоніда Гайдая — це просто фантастика, то ви просто не стежили за українською судовою системою. Там зараз крутять рімейк, де Кравченко та Погрібний успішно опанували ролі управдома Бунші і Милославського відповідно. Ну, тих самих, які випадково вдягнули корону і з переляку мало не роздали державні землі.
Паралелі настільки точні, що хочеться викликати шведського посла:
«Цар не справжній!» Пам'ятаєте, як Бунша намагався будувати з себе грізного правителя, але з нього постійно вилазив дрібний, заляканий чиновник? От і в Кравченка з Погрібним схожа історія. Після епічного фіналу «попередника» Князєва, нові очільники мали б повернути Суду велич. Натомість ми бачимо менеджмент рівня «тихіше води, нижче трави», де головне — щоб шторм не зачепив власні крісла.
Роздача «Кемських волостей» «Та забирайте, держава не збідніє!» — махав рукою Бунша. Велика Палата під керівництвом Погрібного/Кравченко демонструє схожу щедрість, але в правовому полі. Ламати через коліно власні ж позиції, виносити рішення, від яких у практикуючих адвокатів сіпається око, і здавати інтереси стабільності права в догоду миттєвій кон'юнктурі та псевдоактивістам. «Нічого-нічого, Кемська волость, велика справа!».
Під крилом у «Милославського» Бунша думав, що він правитель, поки справжній авторитет на застіллі тримав хитрий шахрай Жорж (він же Ягупоп), який вчасно підказував, що говорити і як кивати головою. Наразі в ролі в ролі залаштункового Милославського, кажуть, виступає Сергій Погрібний, який як раніше Князєв, де-факто керує Великою Палатою
Банкет за чужий рахунок Коли Бунша кричав «Танцюють всі!», столи ломилися від ікри. У наших реаліях «банкет» — це мільйонні суддівські зарплати та довічні утримання під час війни. Військо воює на кордонах (як і в кіно), країна затягує паски, а у Великій Палаті — свій ізольований VIP-таймлапс із мармуром та преміями.
Чим усе закінчиться? Марш-кидок шведської армії під стіни Кремля закінчився тим, що приїхала міліція, машина часу зламалася, а переляканий Бунша скинув халат і поповз назад до своєї квартири. Українська судова машина часу теж не вічна — міжнародний аудит та веттінг рано чи пізно вимкнуть рубильник. І тоді доведеться пояснювати, чому замість верховенства права в країні так довго крутили комедію.
«Боже, яке житіє моє…» 🥂
❗️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ
🚀 Читай більше на нашому FaceBook…