Мені здається, що вирішення питання польсько-українських відносин можливе на ґрунті майбутнього, а не минулого.
І тут ми зараз можемо обрати.
Майбутнє як розвиток і створення у Східній Європі нового центру сили на основі Польщі та України.
Чи майбутнє як боротьба за минуле, де ми будемо безкінечно звинувачувати одне одного в усіх гріхах.
М'яч дуже сильно на польській стороні. Вони використовують цю карту і намагаються звести наше спільне майбутнє до розмов про минуле.
А я б говорив про майбутнє.
Про швидкісну залізницю між Києвом та Варшавою. Про створення спільних університетів, музеїв, шкіл. Про запуск спільних великих проєктів, таких як Євро-2012. Про створення військового союзу.
Давайте будувати, а не доводити одне одному, хто кого більше вбив.
Минуле дійсно трагічне. Але в нас немає іншого виходу, ніж пам'ятати — і жити далі.
Бо ми так дограємося і врешті станемо одне одному ворогами. Почнемо з УПА, а закінчимо Богданом Хмельницьким і реєстровим козацтвом.
Минуле не змінити. Майбутнє — ще можна.