Back
Не розумію призначення Тігіпка радником Буданова. Як і спілкування зі Столаром, Ахметовим, Льовочкіним і Кауфманом, наприклад.
Знаю Буданова непогано, мали не один спільний проєкт, зокрема реалізацію закону про розвідку тощо. Маю до нього повагу і навіть певну надію. Знаю, що він має підхід спецслужбіста і не цурається координуватись із різними персонажами задля конкретної мети.
Але все одно не розумію і не можу промовчати. Якщо свого часу оприлюднила інформацію про співпрацю Залужного з Ківаловим, Ізовітовою та іншими і не мовчала, коли була чергова спроба камбеку Тігіпка, то й зараз мовчати не буду.
Тігіпко дивним чином випливає біля Президента вже не перший раз, і не знаю, чи це вибір Кирила Олексійовича, чи вказівка згори його легалізувати, але в будь-якому випадку погано.
З моменту звільнення Єрмака не поміняли жодного заступника в ОП, вони зараз розділились на різні фракції, крутять інтриги. І хоча загалом є багато відгуків про кращу, вільнішу атмосферу в ОП та про те, що Буданов спростив бюрократію, кардинальних змін немає. А такі радники, офіційні й тіньові, бентежать. Дуже.
Нагадаю про Тігібка, (дяка Симорозу за акценти щодо цього політичного зомбі, доповнила):
- Сергій Тігіпко у 90-х роках, за завдяки зв’язкам у кримінальних колах отримав контроль над стратегічними українськими підприємствами.
- Пішов у владу для закріплення свого олігархічного статусу.
- За президентства Кучми став віце-прем’єром в уряді Лазаренка.
- У 2002–2004 роках очолював Національний банк України.
- У 2004 році очолював виборчий штаб Януковича. Був причетний до виборчої кампанії 2004 року, яка асоціюється з масовими фальсифікаціями.
- Після перемоги Януковича став віце-прем’єром в уряді Азарова.
- У 2010 році розпустив партію «Сильна Україна» та закликав своїх прихильників вступати до «Партія регіонів».
- Став заступником голови Партії регіонів, а у 2012 році — народним депутатом від Партії Регіонів.
- Голосував за «диктаторські закони 16 січня». Публічно виправдовував голосування за «диктаторські закони», заявляючи, що депутати нібито голосували «не читаючи».
- Підтримував економічну політику уряду Азарова, яку критикували за корупцію, посилення впливу олігархів та згортання реформ.
- У квітні 2014 року відвідав захоплену проросійськими силами будівлю Луганської ОДА. Після візиту публічно заявляв, що в Луганській ОДА перебувають «місцеві мешканці», а не озброєні бойовики.
- Публічно постійно озвучував проросійські тези.
- Після Революції Гідності намагався дистанціюватися від Партії регіонів, попри багаторічну співпрацю з режимом Януковича. - У різні роки підтримував майже всі українські влади, від Кучми до Януковича, що часто критикували як політичний конформізм та пристосуванство.
- Учасник формування олігархічної системи в Україні. Неодноразово потрапляв у рейтинги найбагатших олігархів України.
- Фігурував у журналістських розслідуваннях щодо впливу великого бізнесу на державні рішення та банківський сектор.
- Є власником фінансово-промислової групи ТАС та контролює Universal Bank, на базі якого працює monobank. Його банк згадувався у перевірках НБУ щодо фінансового моніторингу та можливих схем відмивання коштів.
- Після початку війни у 2014 році уникав чіткої публічної позиції щодо російської агресії та відповідальності рф.
Слова Тігіпка 9 квітня 2014 року:
"Все разговоры о том, что там присутствуют россияне, - это выдумка. Там жители Луганской области".
"Кроме того, там нет никаких заложников".
"Власть не слышит требований юго-востока. Люди предъявляют определенные требования, но никто не слышит и никто не хочет реагировать. Более того, их называют как угодно: сепаратистами или кем-то еще, но там на самом деле обычные нормальные люди, которые хотят изменений в стране и к которым сегодня не прислушиваются".
