Ігор Луценко: Скільки нам людей потрібно на фронті

Омріяні "терміни служби" - це чиста, сувора математика.

Немає змісту кричати чи плакати. Держава тут буде максимально твердою: поки не буде чітко і без сумнівів визначено момент, коли нас можуть безпечно відпустити, без катастрофічних наслідків для фронту - нас не відпустять.

А коли можна буде відпустити?

Тоді, коли буде зрозуміло, що кількість людей на фронті, в реальній війні ДОСТАТНЯ.

Як ви вже мабуть відчули, саме цей момент - визначення ДОСТАТНЬОЇ кількості чисельності Сил оборони - є найбільш слабкою і непевною ланкою.

Чому?

Тому що військова система сама ніколи не насититься людьми. Скільки їй не дай - буде мало.

Поставте себе на місце будь-якого командира. Уявіть, що вам постачають безкоштовних виконавців ваших завдань. Безкоштовних, тому що керівник не обмежений жодними бюджетами на їх утримання.

Кожен додатковий боєць, якщо він не алкозалежний чи хворий - це чистий плюс до ваших, як керівника, можливостей.

І от, такий ресурс для виконання завдань вам пропонують обмежити. Чи зможете ви уникнути спокуси завищити свою потребу в людях? Що тут є критерієм ДОСТАТНОСТІ кількості людей? Приміром, для оборони треба менше людей, чим для наступу...

Тому чіткі терміни служби - це може бути лише акт політичної волі. Котрий ніколи не народиться в рамках якогось окремого міністерства чи навіть цілого кабміну. Потрібен хтось, хто не буде питати виконавців їх думку, а просто рубатиме з плеча.

Це може бути рішення тільки однієї особи - Верховного головнокомандуючого. Переконати його можна по-доброму, цифрами: розкладом, якою РЕАЛЬНОЮ кількістю людей на фронті за останні роки добивалася своїх результатів наша армія.

Або - як завжди, великим і гучним суспільним запитом.

Але чи до цього зараз нашому суспільству? Чи усвідомлює воно, що від строків служби залежить живучість війська, а від живучості війська - все інше?

Ігор Луценко, військовослужбовець; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент»

На цю тему:

Мобілізація справедливості. Чому без дітей еліти в окопах жодні реформи не подолають дезертирство

Сергій Гнезділов: Конфлікт Залужного з президентом і мобілізація

Юрій Касьянов: Справедлива мобілізація

Ігор Луценко: Байдужість до війни