Історії з життя пілота Су-25 "Пумба" з Чернігівщини: палаючий аеродром, перший бойовий виліт, втрата побратимів у небі

У свої 28 років він має 227 бойових вильотів та понад 500 годин у небі. Повний Лицар ордену Богдана Хмельницького, також має орден "За мужність" III ступеня. Це про пілота штурмовика Су-25, підполковника 299-ї бригади тактичної авіації імені Василя Нікіфорова на позивний "Пумба".

З міркувань безпеки Суспільне Чернігів не розголошує його ім'я та прізвище. Також не показує його обличчя. Цей льотчик є уродженцем Чернігівщини, закінчив Чернігівський ліцей з посиленою фізичною підготовкою, а згодом — Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Про те, як рятував свій літак під час влучання російських ракет по аеродрому в перший день вторгнення, про перший бойовий виліт, страхи та переживання. Як це — бачити у небі підбиті літаки побратимів. Про уражені цілі російської армії, віру та обереги в небі, а також про своє життя пілот "Пумба" розповів Оксані Рекун.

"Якщо десь зривається, я залишаюся в літаку, і залишаюся вже назавжди на землі, на стоянці"

— Розкажіть про себе. Звідки Ви родом та де навчалися?

— Я з Чернігівщини. Назву населеного пункту також не буду називати з міркувань безпеки. Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. У мене мама військова. "Льотка" прищепила любов до армії. А саме любов до авіації — спостерігання за літаками. Бо я майже щоліта у своєму дитинстві був у бабусі на Київщині, у Бориспільському районі, поруч з аеропортом. І їх дуже багато якраз над селом пролітало. Я дивився і одного разу сказав: "Бачиш, дідо, скоро я так буду прилітати, зовсім скоро".

Поки що не пролітав над селом, але дуже хочу. А також мені подобалися відеоігри. Особливо там, де ти можеш літати. Це взагалі моя слабкість. Я обожнюю це відчуття свободи в трьох вимірах. Вверх, вниз, ліворуч, праворуч, прямо, назад. Це відчуття свободи. Всі три виміри — всі твої. Ти можеш все, що хочеш, робити. Правда, тільки доти, поки у тебе є пальне.

Потім вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Випустився лейтенантом з відзнакою й одразу пішов на службу до військової частини у Миколаєві — 299-та бригада тактичної авіації. Одразу штурмовик.

Так у мене розпочалася моя офіцерська професія із літака-штурмовика. Це був 2019 рік. І всього у мене було два з половиною роки підготуватися до повномасштабної війни. Десь півтора року бригада витрачає на підготовку одного пілота, це було до повномасштабного вторгнення, щоб він був готовий до ведення бойових дій. І так вийшло, що я до повномасштабного вторгнення був готовий, документально. Не скажу, що був морально і фізично готовий, але, документально, можна було відправляти хлопця в бій.