Ветеран проти системи: чому спроба обшуку у прийшовшого з війни чоловіка перетворилася на бійню

Трагедія в селі Нехворощ — класичний приклад того, як у критичний момент «ламаються» всі запобіжники: від психологічної стійкості ветерана до професійної етики правоохоронців. Він розводив рибу, збирав цілющі трави і мав позивний «Шаман». А 27 січня став «ліквідованим вбивцею».

Репортаж Любові Величко у вианні Texty.org.ua розкриває глибинний конфлікт між державною машиною, що діє за протоколами (часто грубо), та людьми, які повернулися з війни з загостреним почуттям справедливості та готовністю до самооборони. Результат: 4 загиблих поліцейських та ліквідований ветеран. Слідство тримається на версії «земельного спору», яку заперечує навіть сам «постраждалий» депутат.

О 8:12 ранку в будинку Наталії Ліневич пролунав телефонний дзвінок. Звично спокійним голосом її брат сказав: «Мене обложила поліція. Живим я їм не здамся». Цей репортаж — спроба по хвилинах відтворити події того дня, розібратися, як з’явилися ключові версії слідства і чому частина з них викликала серйозні сумніви в родини, ветеранів та місцевої громади.

Трагічний ранок

Того сірого морозного ранку під двором 58-річного Сергія Русінова стояло одинадцятеро поліцейських. Слідча, двоє поліцейських громади і восьмеро спецпризначенців зі зброєю, залізним молотом і драбиною прийшли сюди, щоб провести обшук. Господар не хотів впускати непрошених гостей у двір, розстебнув куртку і показав: під нею зброя. Він знав, що не має права зберігати вдома вибухівку й автомат. Але не очікував, що його запідозрять у замаху на вбивство місцевого депутата Віталія Сторожука.

Будинок, у якому жив Сергій Русінов. Зараз вхід опечатано. Фото авторки

Чому звинувачують саме Русінова? Адже мотивів для замаху в нього не було. Ще позавчора ввечері його добрий знайомий Воропаєв, помічник депутата Сторожука, заїжджав до нього з гостинцями: копченою ковбасою та курячими стегенцями. А потім Сергій погодився підвезти гостя-однокласника додому в сусіднє село.

Та й самого депутата він бачив двічі в житті. Востаннє за два дні до замаху, під час сесії міської ради, на якій вирішувалося питання виділення коштів для родин ветеранів. Сторожук попросив свого помічника запросити Сергія, щоб той «муляв око» депутатам і вони не наважилися на очах у ветерана голосувати проти збільшення фінансової допомоги.

Усе це здається нелогічним. Зате було зрозуміло: якщо його підозрюють і поліція знайде вибухівку, на виправдання підуть місяці, а може, і роки. Підозрюваного в замаху на вбивство депутата, який зберігав у себе вибухівку й зброю, навряд чи випустять на поруки.

Довіку сидіти з клеймом злочинця в холодній камері замість того, щоб грітися біля теплої грубки у своєму затишному будинку…? Хіба це не ганьба для нього, ветерана і нащадка Богдана Хмельницького? І як він подивиться в очі своїм синам, що, як і він, захищають Батьківщину?