Рада зламалася. Чому "Слуга народу" втратила ядро та хто насправді керує парламентом після епохи монобільшості

Березень 2026 року став точкою неповернення для Верховної Ради IX скликання. Заява про те, що реальне «ядро» пропрезидентської фракції стиснулося до 111 депутатів, стала офіційним визнанням смерті монобільшості.

Поки уряд Юлії Свириденко намагається проштовхнути непопулярні податки для МВФ, депутати демонстративно ігнорують засідання, а президент Зеленський погрожує «втомленим» обранцям відправкою на фронт. BBC News Україна зазирнула за зашторені вікна на Грушевського, аби з’ясувати справжні причини парламентського дефолту. Від страху перед «електронними браслетами» НАБУ та образи на «плівки Міндіча» до тотального розриву комунікації з Офісом президента після відставки Андрія Єрмака. Чи зможе Кирило Буданов у ролі нового голови ОП приборкати хаос, чому ідея «Коаліції національної єдності» знову на столі та чи є шанс у цієї Ради доїхати до фінішу без системного СТО — читайте у великому огляді.

***

"Слуга народу" втратила ядро: фракція складається зі 111 депутатів", – така заява першого заступника голови парламентської більшості Андрія Мотовиловця ошелешила багатьох та спричинила цілу низку жвавих політичних дискусій.

Олії у вогонь долив і голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової і митної політики, "слуга народу" Данило Гетманцев, який заявив, що "Рада зламалася", а також його колишній колега, а нині член депутатської групи "Відновлення України" Олександр Юрченко, який сказав, що "50-60 "слуг" написали заяви про складання мандатів".

У відповідь на це президент Зеленський пригрозив депутатам, "які втомились", походом на фронт: мовляв, не хочете служити суспільству, служіть в окопах.

BBC News Україна поспілкувалася із цілою низкою парламентарів насамперед представниками "монобільшості" різних рівнів, щоб почути їхню версію подій.

Більшість із них погодилась надати свої коментарі виключно на умовах анонімності.

Усі депутати підтверджують, що проблеми з голосами справді є, але їх провокує не один, а ціла низка факторів.

Коротко перелік цих проблем можна описати так:

втома від рішень і пропозицій уряду Юлії Свириденко;

обурення, що "досі не позвільняли людей Міндіча";

переляк через справи НАБУ щодо представників парламенту;

образа на Банкову після літнього скандалу з голосуванням за відбирання, а потім за повернення незалежності НАБУ і САП;

образа на президента через його ставлення до парламенту загалом і щодо окремих депутатів персонально;

невдоволення через недолученість парламенту до процесу мирних перемовин;

погіршення комунікації між керівництвом фракції і простими "слугами",

керований протест з ідеологічних мотивів "групи Разумкова", "групи Павлюка" та інших неформальних утворень усередині фракції.

При цьому інколи одним і тим самим депутатом може рухати одразу кілька із вищезгаданих мотивів.

Аби глибше зрозуміти природу цих проблем, зупинимось на деяких детальніше.

Формально у парламенті досі існує "монобільшість" "Слуги народу", яка одноосібно сформувала уряд. В теорії існування монокоаліції дозволяло б ухвалювати рішення самостійно, але на практиці це давно зламалось.

"Нам випала доля працювати не просто у складні часи, ми працюємо в умовах справжнього історичного шторму. Уряд України буде і надалі повністю відкритий до співпраці з Радою", – запевняла депутатів 17 липня 2025 року кандидатка у прем'єри Юлія Свириденко. Парламент їй тоді повірив та віддав за її призначення 262 голоси. От тільки вже за кілька місяців відносини між сусідами на Грушевського – Радою і Кабміном, – дали тріщину.

"Урядовці зустрічаються з нами, щось розказують-пояснюють, але після цього, як правило, нічого не відбувається. Плюс використання одних і тих самих інструментів, як, наприклад, із цими кешбеками, уже починає ставати просто смішним. Як наслідок – все більше депутатів ставлять собі питання: "А чи справді у нас прем'єр і її економічний блок адекватні і дорослі люди?" – пояснює BBC News Україна впливовий представник парламенту.

Своє публічне невдоволення прем'єркою та Кабміном Рада спершу довго демонструвала під час години запитань до уряду.

"Ви просто подивіться, що у нас відбувається щоп'ятниці: у залі – кілька десятків депутатів, а інші навіть не вважають за потрібне витрачати свій час на беззмістовні відповіді Свириденко і Ко, бо це потім все одно не матиме нічого спільного з реальністю", – пояснює у розмові із BBC News Україна один із топів "Слуги народу".

Година запитань до уряду 13 березня 2026 року: міністри на чолі із прем'єркою Юлією Свириденко сидять перед майже порожнім сектором фракції "Слуга народу"

Протест у такій формі міг би продовжуватись і далі, але на тлі потреби ухвалити зобов'язання для МВФ, аби отримати фінансову допомогу, напруга між Радою та Кабміном почала набувати нових форм.

Дійшло до того, що під час пленарного тижня 10-13 березня депутати не соромились одне одному прямо зізнаватись, що не голосуватимуть за жоден урядовий законопроєкт.