СБУ та ДБР відкривають громадянам рф шлях до державної таємниці та національної безпеки

Поки сторони у кримінальних провадженнях роками очікують на експертні висновки, а досудове розслідування фактично перебуває на паузі, у стінах Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» вибудувалася власна система неформальних «правил гри». Установа, яка мала би гарантувати неупередженість і процесуальну істину, протягом тривалого часу використовувалась посадовими особами Міністерства юстиції України як інструмент реалізації корупційних і протиправних схем — не лише в Харківській області, а й по всій країні.

Кадрові процеси всередині інституту більше нагадують шахову партію, аніж прозору систему управління. Директори змінюються з підозрілою регулярністю, а ключові посади отримують не результат конкурсу чи професійної оцінки, а «потрібні» кандидати. Саме в цій логіці з’являється фігура Сергія Тюлєнєва — людини, яку публічно намагалися подати як ефективного менеджера та реформатора.

Заступник міністра юстиції – Андрій Гайченко публічно заявляв про «колосальний обсяг роботи», нібито виконаний Тюлєнєвим за лічені місяці. Однак реальність виявилася протилежною: жодних системних реформ, жодних якісних змін у роботі установи не відбулося ні в період тимчасового виконання обов’язків, ні після його повноцінного призначення директором. Інститут залишився тим самим закритим механізмом ручного управління.

Саме призначення Тюлєнєва стало ще одним підтвердженням усталеної практики: «свої» люди отримують посади без повноцінних конкурсів, без реальної спецперевірки, а формальною підставою стає наказ Міністерства юстиції, заздалегідь погоджений із заступником міністра. Процедура існує лише на папері, тоді як реальні рішення ухвалюються кулуарно.

Після призначення Тюлєнєва у публічному просторі та в межах правового моніторингу з’являється інформація про можливу наявність у нього громадянства Російської Федерації та здійснення господарської діяльності на території держави-агресора. Аналіз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб вказує на його фігурування як громадянина РФ серед засновників ТОВ «ВТКП “ЕЛАДА”» (код ЄДРПОУ 13621442), що об’єктивно породжує серйозні сумніви щодо його правового статусу та доброчесності.

У відповідь на суспільний резонанс Тюлєнєв ініціює перевірку Службою безпеки України. Згодом з’являється лист СБУ за підписом посадової особи, у якому зазначається, що Тюлєнєв нібито не є засновником зазначеного підприємства через «розбіжності анкетних даних». Водночас жодних підтвердних документів оприлюднено не було, що унеможливлює перевірку достовірності таких висновків і лише посилює сумніви щодо об’єктивності перевірки.

Російський слід простежується і в найближчому особистому колі Тюлєнєва. Йдеться не лише про його офіційну дружину — Анастасію Тюлєнєву, яка у 2014 році, вже після тимчасової окупації Криму, свідомо отримала паспорт громадянки Російської Федерації в місті Севастополі та задекларувала місце реєстрації на території РФ. Не менш показовим є й те, що російське громадянство має Наталія Мільгром — особа, яка фактично проживає з Тюлєнєвим і перебуває з ним у відносинах. Сукупність цих фактів виключає версію про випадкові або суто формальні зв’язки та формує обґрунтовані сумніви щодо реального кола його контактів і зв’язків із державою-агресором.

Але й це не все. Сергій Тюлєнєв був ключовою фігурою у схемах освоєння мільярдних бюджетів Харківщини, забезпечуючи підготовку «потрібних» експертних висновків. Саме через такі висновки легалізовувалися рішення щодо відновлення зруйнованих об’єктів, будівництва фортифікацій та заходів із захисту енергетичної інфраструктури, що напряму впливало на розподіл і списання бюджетних коштів. Канал взаємодії між керівництвом Харківської обласної військової адміністрації та державною експертною установою був вибудуваний через адвоката Валентина Мельника. Він одночасно представляв інтереси ХОВА у справах, пов’язаних із розкраданням бюджету, та фактично «супроводжував» проведення експертиз у Національному науковому центрі, формуючи потрібний результат.

Окремий корупційний маркер — меморандум про співпрацю між адвокатським об’єднанням «Мельник та партнери» та державною судово-експертною установою. Будь-які формалізовані відносини між адвокатами та органом, що проводить судові експертизи, є прямим порушенням принципів незалежності й неупередженості експертної діяльності. По суті, такий меморандум виконує функцію публічної реклами: сигнал для клієнтів, що через «потрібних» адвокатів можна вирішити питання будь-якої експертизи.

Нами було направлено інформаційні запити до Офісу Генерального прокурора України, Державного бюро розслідувань України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з вимогою надати вичерпну інформацію щодо підстав та процедури призначення Сергія Тюлєнєва на посаду директора Національного наукового центру, результатів проведених щодо нього спеціальних перевірок, у тому числі перевірок СБУ, факту та правових підстав надання йому доступу до відомостей, що становлять державну таємницю, наявних кримінальних проваджень щодо Тюлєнєва, а також законності та обґрунтованості укладення меморандуму про співпрацю між державною судово-експертною установою та адвокатським об’єднанням «Мельник та партнери».

У підсумку історія Сергія Тюлєнєва — це не про окрему кадрову помилку, а про системний збій у державі. Поки управління судово-експертною установою перебуває в руках людини з російським походженням і тісними зв’язками з громадянами РФ, експертизи залишаються інструментом ручного керування, а не правосуддя. За таких умов експертний висновок стає не доказом у справі, а механізмом впливу — на слідство, суди та мільярдні бюджетні рішення, що в умовах війни перетворює подібні призначення з кадрових ризиків на пряму загрозу державній безпеці.