Ірина Фаріон: Істинна дорога України тільки одна - націоналістична. Частина 97

Чому в України найкращі платять за найгірших. 18-19 листопаду 2022 року, 268-269 дні великої війни

Цього та наступного дня Ірина Фаріон ширить переважно знакові для тих часів новини: про міжнародну підтримку України: поставки зброї, політичні події в Україні?

Так, 18 листопаду петиція до Президента України щодо позбавлення мандатів народних депутатів, які представляють «Опозиційний блок — За життя» (ОПЗЖ) набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів.

Ці “люди” - а фактично “п'ята колона” ворога в Україні - привели в наш дім, в хати наші війну. Ось її наслідки, які наводить Фаріон у своєму телеграм-каналі, лише у цей день:

“Цю сім'ю сьогодні вночі розстріляли рашисти - про це з посиланням на джерела в органах повідомляє «Українська правда»:

"18.11.2022 російські окупанти за місцем проживання Запорізька область, Пологівський район, смт Камиш-Зоря вул. Поштова, розстріляли родину з двома дітьми. Встановлено, що загиблими є Дармобід Олександр, Дармобід Наталія та їхні сини Владислав та Кирило".

Фото подружжя, чий будинок знищили російські нелюди біля Бахмута. Сьогодні знищений вже і Бахмут…

Журналіст Андрій Цаплієнко додав подробиці: за інформацією СБУ, поряд із сім'єю оселилися бойовики "днр" та кадировці. Окупанти почали чіплятися до жінки. Чоловік спробував за неї заступитися, виродки його розстріляли. Після цього вбили жінку разом із дітьми. Вулиця, де сталося вбивство, була повністю оточена російськими військами…”

І таких людських трагедій щоденно - сотні й тисячі.

* * * * * * *

20 листопаду 2022 року, 270 день великої війни

… Батальйон українських націоналістів “Карпатська Січ” на фронті несе втрати. Цього дня стало відомо про загибель Тараса “Арго” Кузьміна:

“Тарас Леонідович Кузьмін-«АРГО»

(30.10.1981, Одеса - 04.11.2022, Лиманський напрямок)

Командир іспаномовного крила 3-ї сотні. Завжди усміхнений, з хорошим почуттям гумору, надійний друг та добрий воїн.

Корінний одесит. Після служби в армії у 2000 році, виїхав в Аргентину. Коли почалась повномасштабна війна, залишив роботу, дівчину і разом з братом Назаром повернувся додому, на захист України.

«Чудовий командир, який завжди йшов у бій зі своїми людьми. Був батьком для кожного, стояв за кожного бійця. Вмів тримати дисципліну в підрозділи, ніколи не підвищуючи голос на солдатів», - розповідає брат Наз.

«Дід був вчителем історії, його переслідували, адже він викладав правдиву, заборонену на той час історію України. Хрестили нас з братом таємно, бо якби дізнались на роботі, батька б звільнили», - пригадував Тарас.

Друг Арго загинув на передовій лінії фронту, виконуючи бойове завдання, під час ворожих обстрілів”.

На тлі цієї втрати Ірино Дмитрівно звертається до читачів:

“Осягайте закриту від українців націоналістичну вертикаль від Миколи Євшана: «Се ангел проїздить тепер колісницею огненною – кого той огонь не зачепить і не запалить в нім нової іскри, не збудить в нім волі до життя – тому вже хіба ніколи не встати. Останній се час, щоб ми збудили в собі волю і захотіли бути нацією, яка сама собі диктує закони». Незабаром про нього "Ген українців".

* * * * * * *

21 листопаду 2022 року, 271 день великої війни

У цей день виходить “Тижневий ПолітОгляд від ФА”: “G 19: світ на двох? Важливі посили саміту G 20”.

Фаріон пише: “У День подвійного історичного українського прориву нових часів - Помаранчевої Революції і Революції Гідности - маю за потребу згадати героїзм воїнів УНР під час Другого Зимового походу на чолі з нащадком Тараса Шевченка Юрієм Тютюнникком. Тоді дикі кацапи розстріляли впритул 360 воїнів! Чи засвоїли українці цей кривавий досвід історії? Запитання риторичне. Звідси і повторення цієї катастрофи і найвища плата найкращими за найгірших”.

ЧИТАТИ: “БАЗАР 1921: 100 років ГЕРОЇЗМУ і ТРАГЕДІЇ”

* * *

І ще одне інтерв'ю того дня в журналі “Місто” (Івано-Франківськ):

“Ірина Фаріон: «Я була тією Кассандрою, хоч мене і кляли останніми

словами»

Радикальну свободівку Ірину Фаріон, яка попереджала про небезпеку з боку росії ще задовго до 2014 року, у 2022-му сприймають інакше. Попри те, що риторику свою вона не поміняла. Міняються самі українці. Тим часом Ірина Фаріон стає все більш популярною.

«МІСТО» поговорило з нею про мову, історію, Степана Бандеру та сучасних політиків.

- Пані Ірино, хочу почати з поляків. У нас з ними, як і з росіянами, теж є спільне історичне минуле. І на багато речей ми з ними дивимося по-різному. Зараз Польща нам дуже допомагає. Чи забули ми назавжди те, що було у минулому?

- Як можна забути про нашу героїчну історію? Змагання українців з поляками - це змагання за свою незалежність. Вони окупували наші терени з кінця XIV століття, а ми звільнилися від цієї окупації у XX столітті. Колосальний повстанський рух на чолі зі Степаном Бандерою - це найгероїчніша сторінка у нашій історії. Але після смерті Степана Бандери Степан Ленкавський очолив ОУН і сказав блискучу фразу. ЇЇ треба засвоїти кожному: “Наше майбутнє з Польщею важливіше за наше минуле”. А наше минуле - святе, бо це боротьба за самого себе.

Сьогодни Польща - наш партнер і побратим з дуже простої причини: вони розуміють, якщо ми не зупинимо росію під Харковом, вона буде під Краковом. Україна бореться не тільки за свою незалежність: а й за свободу всієї Європи. Так, як свого часу Київ зупинив монголо-татар, так сьогодні ми зупиняємо цю орду, дику і варварську.

Тому про наші стосунки з Польщею нема сенсу говорити. Треба максимально возвеличувати наших провідників - Коновальця, Бандеру і Шухевича. У поляків свої герої, а у нас - свої. Зараз інший час, і сьогодні вистачає мудрості Польщі та Україні спільно стояти проти одвічного ворога.

- Як Ви ставитеся до ініціативи президента дати полякам ті самі права, які є в українців, крім права голосу?

Я би не воліла цього коментувати, особливо у час війни. Тому що то, що поляки роблять для українців у Польщі, це не зіставити абсолютно ні з чим. Якщо президент пропонує такі преференції для поляків, то, очевидно, це на час

війни, а не на час постійного співробітництва.

А от за наших «прекрасних» переселенців, які повезли у Польщу брудний московський язик, мені дуже соромно. Що собі думає велика польська нація про тих, хто за 31 рік не вивчив мови Тараса Шевченка? Чи можуть собі поляки уявити, що хтось серед них не знає мови Адама Міцкевича? Ось про що нам треба думати, а не про преференції, які дає Зеленський полякам.

Війна оголила струпи, які полізли зараз усією Европою з їхнім рускім язиком. У нас набагато складніші всередині країни проблеми, ніж ті, які стоять на межі взаємин чи то з Польщею, чи то з Чехією. Взаємини з Угорщиною поза розумінням, це все одно, що

путін на заході (нагадуємо, що це інтерв'ю записано у 2022 році - А.).

- Чи потрібно пояснювати, що демонізація росією Бандери досить штучна?

- Нехай бояться. Нехай ноги підгинаються, і нема чого знімати їм той страх. Тому що страх - це ознака рабства. Якщо вони раби, то хай трясуться.

* * *

“Герострати на чолі освітньої сфери вилучили з навчальних програм усі базові твори, які насправді формують національну свідомість. І небо не витримало. Тому почалася ця війна”

* * *

Степан Бандера очолював національно-визвольний рух, його основне завдання було створити соборну самостійну незалежну українську державу. І якщо їхній мозок не здатен сьогодні цього переварити, то вони заслуговують на те, що вони отримали. Малі ніколи не здатні осягнути великих. А позаяк маленькі вибирали завжди неадекватну владу, то ця влада нічого не робила для поширення інформації про Степана Бандеру,

Романа Шухевича, Євгена Коновальця та інших.

Нема чого переживати, що постаті демонізуються. Моя постать також демонізується. І мені плювати. Сильна людина бере до рук книжку і читає. Якщо ти живеш в Україні, то за 31 рік можна знайти будь-який спосіб, щоб відкрити для себе постаті Бандери,

Шухевича і Коновальця. Якщо вони цього не зробили, то вони або розумово відсталі, або політично упереджені. Я колись це питання адресувала Миколі Азарову. Тепер я адресую всім тим, які не догнали ще, хто такі Бандера, Шухевич і Коновалець.

Путін воює саме з бандерівським духом. І я переконана, що якби уся країна була одержима бандерівським духом, то здохли би путін і вся москва, а без того нам до цієї перемоги йти і йти. І йти кількістю численних жертв. Тому що найкращі платять за най-

гірших. Тому що гірші не мали клепки в голові, щоб відкрити для себе істинну дорогу України. А дорога тільки одна - націоналістична.

- У нас освітні реформи роблять з кожним міністром. Це нормально?

- Міністри представляють ту чи іншу політичну силу, яка має більшість у парламенті. Після Майдану люди собі обрали тих, хто не має жодного стосунку до української ідеї. А вони почали знищувати освіту, продовжуючи шлях Дмитра Табачника.

25 листопада 2014 року колишній очільник Києво-Могилянської академії (Сергій Квіт - А.), - а це один із найретроградніших навчальних закладів України, починаючи із XVII століття, - ставши міністром освіти і науки, вилучив з обовʼязкової програми у вищих навчальних закладах українську мову та історію України. До такого не додумався навіть Табачник.

А ще вони фактично зупинили карʼєрне зростання професорів і доцентів. Щоб стати професором чи доцентом, тепер україністам треба писати англійською монографії. Якщо спочатку нас розстрілювали з допомогою російської мови, то тепер, щоб зупинити

українське відродження, вони вигадали новий спосіб - англійську, але під прикриттям інтеграції.

Чи у Польщі англійську мову вивчають замість польської? Чи в Чехії англійську вивчають замість чеської? Ні. Це сильні, самодостатні, великі народи.

Натомість ті, яких приводять до влади, навʼязують нам англійську замість московської. Все, аби лиш не червоно-чорне чи бандерівський рух! Так вони і вигадують програми на догоду своїй нікчемності, їхні програми - це виплід хворого духу, який не має

жодного національного стрижня. Про все це треба говорити в освітніх програмах, щоб змінювати характер виборця.

- Але ви, напевне, теж бачите, як публіка змінюється?

- Ціна зміни фантастична, правда? Ціна зміни - спалений Маріуполь, відсутня Волноваха, окуповані Луганщина і Донеччина, ядерний тероризм. Все це нам за любов до ката. І це не мої слова, а Тараса Григоровича Шевченка. Але нікчеми вилучили «Ве-

ликий льох» Шевченка із ЗНО. «Розритої могили» та «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні...» - теж нема.

Герострати на чолі освітньої сфери вилучили з навчальних програм усі базові твори, які насправді формують національну свідомість. І небо не витримало. Тому почалася ця війна. З нашого боку, сподіваюся, що національно-визвольна. З їхнього боку - останній крах. Крім того, це дзвінок до лицемірно підступної, хитрої Европи. Це дзвінок і до Америки, яка разом з москалями нас роззброювала у 90-му році, коли вони спільно із росією домовилися, щоб позбавити ядерного статусу нашу державу. А тепер платимо всі.

- Ви з тих людей, які можуть дозволити собі сказати: «А я казала». Відчуваєте себе пророчицею?

- Так, я була тією Кассандрою, мене всі кляли останніми словами. В 2014 році я казала, що це московсько-українська війна. Все почалося ще з «Беркуту», який стріляв на Майдані в 2014 році, це були ставленики путіна. Хтось їх покарав? Та що вибори ти

зробили? Викинули геть із законодавчого органу свободівців. Що їм то дало? Легше стало, що націоналістів нема у парламенті?

Мені влади не треба. Мені потрібна справедливість, гідна освіта, наука, яка вільна від чужих впливів і наративів. Але зараз я не можу на це вплинути, бо не в комітеті з питань освіти і науки. Ось це і є плата за те, що народ не поважає тих патріотів, які

насправді здатні вивести його з неволі.

- Якби вас запросили до реформувания освітньої програми, ви б погодилися?

- Я вже сотворила нову освітню програму давним-давно і роблю це послідовно з 2012 року. Це програми «Ген українців» і «Велич особистості».

До речі: вони в університеті “Львівська політехника” заведені у навчальну програму. І з курсу риторики, і з курсу сучасної української мови, і з курсу української мови за професійним спрямуванням. Крім того, я знаю, що вчителі масово використовують ці програми на уроках історії, української літератури та української мови.

- Але якби запросили у міністерство на дорадчому piвнi?

- Вони мене панічно бояться. Вони можуть нас допустити до місцевої влади, як, до прикладу, в Івано-Франківську, Тернополі, Камʼянці-Подільському чи Хмельницькому. Але для них повна паніка, якби ми знову зайшли у Верховну Раду, тому що це ламає

їхній спосіб мислення. Вони - люди совка, і з того совка вони не виходитимуть ще дуже довго, про це свідчать їхні міністр культури та міністр освіти (станом на листопад 2022 року міністром освіти і науки України був Сергій Шкарлет, а міністром культури та інформаційної політики — Олександр Ткаченко. Перший відомий як ставленник очевидного агента ФСБ РФ Дмитра Табачника, а другий - як “раб Ігоря Коломойського”, кримінального олігарха з Дніпра, лідера найвпливовішої єврейської етнічної ОЗУ в Україні - А.).

* * *

Я не знаю, що в голові оцього хлопця, на прізвище Зеленський, але знаю, що він мобілізував світ проти навали, яка називається «дика москва». А про це кричала тільки «Свобода».

* * *

- А президент?

- Щодо Зеленського єдине, що можу сказати: хлоп поки що не скапітулював. Я не знаю, що в голові оцього хлопця, на прізвище Зеленський, але знаю, що він мобілізував світ проти навали, яка називається «дика москва». А про це кричала тільки «Свобода». І російську мову ми перші заборонили у львівському транспорті. Я це зробила у 2010 році, коли була депутатом обласної ради. Останніми словами мене кляли тоді. А

через 12 років це рішення прийняли по всій Україні.

- У 2010 році справді тяжко було зрозуміти доцільність таких рішень.

- Якщо знати нашу історію, то не тяжко. Вони вбивають нас з 1658 року. У Батурині, після того як програв Іван Мазепа, вони замордували і вирізали наших 15 тисяч. Настромили їхні голови на палиці і пустили кров річкою. Мордували нас голодом, ви-

нищили всю інтелігенцію. Хто ті люди, які «поют на руском» далі? Це біоістоти.

Людина - це передусім носій культури національної. І тільки тоді її приймає весь світ. Символом Англії є носій національної культури на прізвище Шекспір. А символом французької національної культури е, до прикладу, Гюго. Не існує генія поза межами

національної культури. Це я апелюю до тих людей, у яких з щелепою проблеми. Чи з мізками.

Ми маємо бути максимально жорсткими зараз до людей, які цього не розуміють. Тому що вони нас заганяють у могильну яму, тешуть нам домовину. І вони знову підуть голосувати і оберуть чортзна-кого.

- Як ви радите сприймати тезу, що українська болюча і плаксива і дітям її тяжко вчити в школі?

У кожній літературі є сльози і радість. Скажіть, якщо ваша бабця пережила трагедію, ви маєте про цю трагедію не говорити? Ви маєте танцювати на її могилі брейк-данс чи що? Це поняття має бути відкинене. Це не плаксива історія чи література. Це література й історія героїв. Якщо ти не герой, то ти не здатен оцінити героїв ні в історії, ні в літературі.

Якщо істоти, які це говорять, не прочитали «Волинь» Уласа Самчука або «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, то їм треба закрити рота.

У нашій літературі є все. Щоб українська література відбулася як світова, вона мала спершу розсміятися «Енеїдою» Котляревського, згодом розплакатися «Марусею» Квітки-Основʼяненка, а потім гучно, гордо, на весь світ заявити про себе «Кобзарем» Тараса Шевченка. Ось це і є синтез нашої літератури. Сміх, сльози і велика гордість. Не гідність, цього сьогодні замало, а гордість. І тільки абсолютний дурень сьогодні не здатен осягнути і зрозуміти цього.

- У час онлайну хочеться спитати, де можна зустріти справжню Ірину Фаріон?

- Бачу, пішла стрімка зацікавленість до мене, що вже не можу спокійно перейтися вулицею. По-перше, є мій ютуб-канал «Ірина Фаріон», де е 210 тисяч

підписників. Далі є ще один канал, який називається «Студія Фаріон», де я щосуботи, з 18.00 до 19.30, проводжу прямі трансляції з культури мови. Це для тих, хто хоче навчитися української. Я не просто критикую, а даю відкриті лекції і роблю це системно

з травня цього року, без жодного передиху. Далі є мій телеграм-канал «Ірина Дмитрівна», інстаграм «Ірина Фаріон» та фейсбук «Ірина Фарі-

он», де картинка «Слово - меч духовний». Оце мої правдиві соціальні мережі і канали.

До них можуть усі долучитися і працювати впритул.

Наостанок хочу додати: ми переможемо обов'язково, тільки не треба компромісити зі злом, тому що це гріх. Так ми помножуємо зло, яке приходить і нас

вбиває. А це ми маємо вбивати їх, бо казав Тарас Гри-

горович: «...і вражою злою кровʼю волю окропіте».”

Інтерв'ю записала журналіст Тетяна Соболик

* * *

У цей день Ірино Дмитрівно ще раз нагадує:

“Сьогодні річниця не лише двох революцій – Помаранчевої 2004 року і Революції Гідности 2013–2014 рр. Сьогодні День пам’яти Героїв Другого Зимового походу 1921 року.

Після інтернування українських частин до Польщі С. Петлюра доручив Ю. Тютюннику сформувати апарат Партизансько-повстанського штабу. 22 червня 1921 року штаб переїхав до Львова, де почалася підготовка плану Другого Зимового походу на територію України:

«Перед очима цілого світу ми здаємо іспит і покажемо, що наймитами у чужинців уже ніколи не будемо. Ми є окрема нація, чуємо в собі силу, в нас палає любов до свого краю і ненависть до ворогів його» (з листівки в перші дні повстання).

21 листопада 1920 року Армія УНР під час Другого Зимового походу з боями відступила за Збруч і була інтернована польською владою (26 тисяч воїнів). Проте в окупованій більшовиками Україні боротьба тривала: 1921 року діяло близько 40 тисяч повстанців.

Під селом Базар большевики змусили селян викопати глибоку й велику могилу. Першу партію до розстрілу вивели 21 листопада. Запропонували покаятися і перейти до червоних. Слово взяв воїн СТЕПАН ЩЕРБАК:

«До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить».

«Ранених не добивали, а кидали живцем до ями, разом з забитими – закидуючи скривавлену масу людей грудами замерзлої землі, що ще довго ворушилася… це були вже відрухові конвульсії конаючих людей – злегка присипаних землею. В час розстрілу всі засуджені проявили надзвичайну мужність. Вмирали в обіймах, співаючи: «Ще не вмерла!...»

Розстрілювали невеликими групами 22 і 23 листопада.

Розстріляли 360 воїнів! Наймолодшому Олександру Барбарину – 16! Більшість із Київщини, 5 – з Галичини. Більшість – українці. Вісьмох полонених командирів вивезли для допитів до Києва. Знищили.”

ДИВІТЬСЯ! “Ген українців” - Другий зимовий похід УНР. Листопадовий рейд. Базар 1921 | Ірина Фаріон:

* * *

Ірина Фаріон:

“У День двох історичних подій - Помаранчевої Революції та Революції Гідности - заповіт від творця історичної події 21 листопада 1921 року. Почуйте.

"Пригноблена нація – визволяючись, перш за все мусить встановити національну диктатуру".

Юрій Тютюнник”

(Далі буде).

Аргумент

Початок дивіться тут:

«Фаріон дана нації на виріст» Частина 1

Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» Частина 2

Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю Частина 3

Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! Частина 4

Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки Частина 5

Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» Частина 6

Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) Частина 7

Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» Частина 8

Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» Частина 9

Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» Частина 10

Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців Частина 11

Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» Частина 12

Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди Частина 13

Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо Частина 14

Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп Частина 15

Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації Частина 16

Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому Частина 17

Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти Частина 18

Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” Частина 19

Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! Частина 20

Ірина Фаріон: Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа Частина 21

Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. Частина 22

Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. Частина 23

Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара, не було б Частина 24

Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів Частина 25

Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. Частина 26

Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. Частина 27

Ірина Фаріон: «Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть». Частина 28

Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. Частина 29.

Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». Частина 30

Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі. Частина 31

Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. Частина 32

Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. Частина 33

Ірина Фаріон: Час реально ставати надзвичайно радикальними. Частина 34

Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. Частина 35

Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. Частина 36

Ірина Фаріон. ДіЯгноз – Арєстовіч: малий про великих. Частина 37

Ірина Фаріон: Московський язик - це тавро маргіналів. Частина 38

Ірина Фаріон: А арєстовічь - бидло московське - і далі вєщятиме? Частина 39

Ірина Фаріон: Якщо інформаційний простір брудний, то тоді бруд в головах. Частина 40

Ірина Фаріон: Малі ніколи не визнають великих. Тому обирають собі подібних, а не звитяжців. Частина 41

Ірина Фаріон: Ставаймо нацією з колючками. Частина 42

Ірина Фаріон: Найбільше ненавидять те, що зрадили. Частина 43

Ірина Фаріон: «Неможливо Україну завоювати, якщо не спертися на малороса». Частина 44

Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. Частина 45

Ірина Фаріон: Мова без історії і мова без політики - це тіло, яке несуть на цвинтар. Частина 46

Ірина Фаріон: Тому у нас і війна, бо не вибудовано мовно-ментального кордону. Частина 47

Ірина Фаріон: Громадянство і мова - це зброя. Частина 48

Ірина Фаріон: Вся трагедія українців полягає у бракові націоналізму. Частина 49

Ірина Фаріон: Цькують лише слабких. То ставаймо сильними, як Бандера. Частина 50

Ірина Фаріон: Все зараз в руках українського суспільства. Частина 51

Ірина Фаріон: Наша влада не вміє діяти чесно, відкрито. А намагається затягувати час, щоб розв’язувати свої приватні інтереси. Частина 52

Ірина Фаріон. Україна переможе тоді, коли повсюдно переможе її мова. Частина 53

Ірина Фаріон: «Мова - гамерси в тилу і пароль на фронті». Частина 54

Ірина Фаріон: Мова не може бути модною. Це Божа даність. Як батьки. Частина 55

Ірина Фаріон: Лише меч може принести мир. Частина 56

Ірина Фаріон: Безпека світу - це безпека України. Частина 57

Ірина Фаріон: Українцям треба ставати месником і відплатником. Частина 58

Ірина Фаріон: Аби в кожному недоукраїнцеві остаточно в голові здох руський мір. Частина 59

Ірина Фаріон: Без покоління ОУН-УПА не було б сьогочасних героїв ЗСУ. Частина 60

Ірина Фаріон: Українська влада не доросла до сили української мови. Частина 61

Ірина Фаріон: «Рускоязичних українців» немає, є змосковщені українці. Частина 62

Ірина Фаріон: Націоналісти - це не лише військова аристократія. Це інтелектуальна брила. Частина 63

Ірина Фаріон: Коли ми знищимо Москву? Тоді, коли ми знищимо власну слабкість». Частина 64

Ірина Фаріон: Пізнаваймо і шануймо своїх. На їхній плечах сьогоднішній змаг. Частина 65

Ірина Фаріон: Гуманітарна політика - це основна броня кожної нації. Частина 66

Ірина Фаріон: Я не буваю культурною з безкультурними людьми. Частина 67

Ірина Фаріон. Сьогодні весь простір кишить безпотрібними англізмами. Звідки таке улягання перед чужим? Частина 68

Ірина Фаріон. Коли Тебе ображають дурні, то Ти попереду. Частина 69

Ірина Фаріон. Наші сьогоднішні жертви - це неосмислене і неприйняте минуле. Частина 70

Ірина Фаріон: Неможливо звільнити територій, коли душі московські. Частина 71

Ірина Фаріон: Тримаймося за руки і за душі. Тоді і крила будуть. Частина 72

Ірина Фаріон: Історія - це те, що завжди. Частина 73

Ірина Фаріон. Ми деокупуємо наші території, коли деокупуємо голови і виставимо націєцентричні пріоритети. Частина 74

Ірина Фаріон: Велика трагедія нашої нації полягає в тому, що вона не карає зрадників. Частина 75

Ірина Фаріон: Агов!!! А згадайте, кого звільнив з полону Порошенко? Частина 76

Ірина Фаріон: Визволити мозок складніше, як територію. Частина 77

Ірина Фаріон. 12 кроків англіїзації на тлі деукраїнізації. Частина 78

Ірина Фаріон: Він знав кого вбити, а кого вести шляхом Істини. Частина 79

Ірина Фаріон: Найстратегічнішим міністерством в Україні є Міністерство освіти. Частина 80

Ірина Фаріон: Нам потрібна українська, україноцентрична держава! Частина 81

Ірина Фаріон: «…Моральне виродження. Звідси і війна». Частина 82

Ірина Фаріон: Ми, сильні, вільні і свідомі, маємо втримати вертикаль світу. Бо це місія України. Частина 83

Ірина Фаріон: “Наше життя — це всього лише коротка мандрівка задля високої ідеї”. Частина 84

Ірина Фаріон: Зеленський зумисне не привітав зі створенням УПА. Частина 85

Ірина Фаріон: Безпам'ятна нація - це біосміття. Прокидаймося! Частина 86

Ірина Фаріон: “У своїй армії не говорять чужою мовою”. Частина 87

Ірина Фаріон: “Завжди шаную тих, хто на лягає на догоду черні”. Частина 88

Ірина Фаріон: “Шануймо і славімо. Хоч цього не хоче держава Ізраіль”. Частина 89

Ірина Фаріон: Сьогодні кожен убитий московит - це солодка справедливість. Частина 90

Ірина Фаріон: «Герої платять за покидьків». Частина 91

Ірина Фаріон: «Ціна прозріння - війна і вбивство тисяч людей». Частина 92

Ірина Фаріон: “Визволяймося Духом і знаннями - тоді звільнимося у всьому”. Частина 93

Ірина Фаріон: «Слово — це зброя, а не спів солов’я!». Частина 94

Ірина Фаріон: «Слово — це зброя, а не спів солов’я!». Частина 95

Ірина Фаріон: Найкраща Донька своєї Мови. Частина 96