Back
Original version

Poroshenko’s Trade Partners: How Ukraine Funds Russia’s Aggression

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

Poroshenko’s Trade Partners: How Ukraine Funds Russia’s Aggression

The greed of officials in power has led to the third year of war with Russia, where we are funding the aggressor in the energy and banking sectors and even in the military-industrial complex.

Reported by the ANTI-COR portal citing media.

The scale of funding by Ukraine of the leadership of the ORDLO revealed during the Donbas trade blockade is only half the truth. In reality, the situation is much worse. Today the Ukrainian authorities directly finance the very force behind the puppet quasi-republics, whose weapons have killed 10 thousands of our citizens and wounded another 30 thousands, and about two million have become refugees—the Russian Federation.

In the third year of the war, strategically important spheres of life in the country are controlled by structures linked to Russian special services and the higher leadership of the Russian Federation. And the Ukrainian government does not block this process. On the contrary, dependence on the aggressor—energy, financial, industrial—deepens even further, threatening the country’s security.

“Today, Ukraine pays for its own war. And all talk of coal of the wrong grade, boilers of the wrong system, and money that doesn’t smell is an explanation for fools. Money smells—of the blood of our soldiers,” says one of the founders of the volunteer movement “Army-SOS,” Yuri Kasyanov.

In this situation, the height of cynicism is the demands of the country’s top leaders to European Union countries and the United States to preserve and strengthen trade sanctions against Russia.

“If someone’s tongue is returning to say that sanctions should be lifted, what else is needed to hold the aggressor accountable?” Petro Poroshenko stated after the massive shelling of Avdiivka.

But while demanding retention of sanctions from Europe and the United States, President Poroshenko closes his eyes to the profitable cooperation of Ukrainian companies with Russian commercial structures under the protection of the FSB and the Administration of the President of Russia.

Conscious citizens who understand the threat from Russia’s aggression realize the need to preserve sanctions. Western partners of Ukraine understand this as well. But Ukrainian official-businessmen have a slightly different view on the problem.

The war continues? It does. People die? They do. Is it possible to fund companies and structures directly connected with the aggressor’s army? No. Are EU and US sanctions against the Russian Federation necessary? They are. Accordingly, Ukraine must primarily adhere to sanctions policy. And it is here that our official awakens—or what about the money?

At this stage, it all comes down to sums that businessmen close to power absolutely do not want to lose under any circumstances. France may agree to multimillion-euro fines for refusing to supply Russia with military ships it ordered, even though the contract was signed before the annexation of Crimea and the invasion of Donbas.

Germany may take a hard position on trade with the Russian Federation. The United States can afford multimillion-dollar losses from declining trade relations with Putin. And we—cannot.

We cannot, or enterprises will stop, people will lose jobs, budget funds won’t come in, etc. and so on. Although the real reason is simple: greed, lack of principle, and close economic ties between Ukrainian officials-businessmen and their Russian counterparts. And the country’s leadership turns a blind eye.

Non-alternative energy

Quite enough has been said about the “indispensable” anthracite from Donbas. But despite indisputable evidence and economic calculations that buying Donbas anthracite funds ORDLO and Ukrainian oligarchs, the Groysman government stands by its position: trade with the occupied territories is mandatory.

However, behind talks about people’s fate and forecasts of freezing, electricity-less cities, there is clearly another motive—the losses for businessmen interested in trading with the fighters are too great.

According to various estimates, from 30 to 50% of Ukraine’s banking system is controlled by Russian capital.

According to rough calculations, Ahmetov, who is publicly called Poroshenko’s junior partner, will lose up to 30 million dollars per month due to the blockade of trade with ORDLO. Yet the wind will whistle in the pockets of high-ranking officials. And in such a situation, national interests become an abstract category that means nothing to them.

Moreover, the issue is not limited to the coal industry. One of the latest examples is the South Ukrainian NPP tender for assessing the technical condition and timing of reactor operation.

Now everything is leading to the possibility that the contract will be awarded to one company, nominally Czech but fully owned by Russia’s Gazprombank, which is subject to US sanctions. Its rival in the tender is another Czech firm, partly owned by the same Gazprombank.

In addition to funds from the contract going to the aggressor country and the bank directly under sanctions, the management of the NPP does not see anything wrong with allowing representatives of the warring country on a strategic facility.

Meanwhile, a bid from the Ukrainian institute named after Paton to perform these works was rejected. The official explanation from the plant’s director is—so what that they are Russians? The specialists are good, and the work must be done very responsibly.

“This is a very specialized area of work, so we cannot entrust it to, even if qualified, personnel who lack sufficient experience,” said the head of the nuclear plant, Volodymyr Lytshynenko.

Under such conditions, Russia’s plans to completely control Ukraine’s nuclear market, which is valued at hundreds of millions of dollars per year, do not look so unrealistic. War is war, but business is business.

Financial noose

Not better in the financial sector either. According to various estimates, from 30 to 50% of Ukraine’s banking system is controlled by Russian capital. And this is done through the head of the National Bank of Ukraine, Valeriya Hontaryova, who was strongly recommended for the post by Petro Poroshenko.

The same Hontaryova, who had, perhaps, close ties with representatives of the Russian banking system, deeply integrated into the Russian special services’ vertical. And today it is reliably unknown how deep this cooperation is and what its bounds are.

At least, as late as November 2016 this year, in the NBU building she held secret talks with the head of Russia’s External Economic Bank, Sergei Gorkov. He is the direct subordinate of Russian Prime Minister Dmitry Medvedev and a FSB officer.

When the meeting became known, several deputies asked what was discussed and what documents were signed.

Deputy Ihor Lutsenko even sent an official inquiry to Hontaryova to confirm or refute this information. And the answer was, to put it mildly, unexpected.

“Hontaryova confirmed that in November last year she spoke with leaders of the state Russian bank, “Vnesheconombank,” in the National Bank of Ukraine building. Regarding the results of the meeting and which documents were signed, Hontaryova refused to disclose in breach of the law,” Lutsenko shared the result of his inquiry.

Meanwhile, Hontaryova referred to banking secrecy. And in response to accusations that Russian capital in Ukraine’s banking system could at any moment undermine the country’s financial security, the head of the NBU stated: she has a special plan for this.

A Ukrainian citizen’s company successfully bypasses sanctions and supplies components and aircraft engines for the country’s military needs in its war against us.

However, that is not all. It turned out that strategic Ukrainian enterprises are serviced either by Russian banks or by their Ukrainian subsidiaries. Among such enterprises are Ukrenergo, Ukrzaliznytsia, Energoatom, and even Ukroboronprom.

“Despite the third year of war with Russian occupiers, more than 70 strategic state-owned enterprises continue to be serviced by these banks,” published by MP Vitaliy Kupriy. “We are talking about current accounts, credit lines, and collateral.”

If one day Russia freezes financial operations for not all seventy, but just several of the above Ukrainian corporations, then the war in Donbas, as Poroshenko once promised, would truly end in days. But not in Ukraine’s favor.

Support for the Russian defense industry

Despite all these facts, the height of cynicism is the close cooperation of Ukrainian companies with Russia in the defense and weapons sphere. Today the locomotive of such cooperation is the company “Motor Sich,” owned by MP Vyacheslav Boguslayev.

That same Boguslayev who is very friendly with Sergey Glazyev, a adviser to Putin. Russian media claim that this friendship helps the Ukrainian company still sell its products in the Russian market.

And this is the same Boguslayev who stood humbly at a solemn service at the Valam Monastery in the presence of Russian President Putin.

Moreover, this is the same Boguslayev who besides his duties as a member of parliament also serves on the national security and defense committee and has access to state secrets.

Today through subsidiary structures in Russia and Belarus his company successfully bypasses sanctions and supplies for the military needs of the country that is at war with us, components and aircraft engines, and also modifies and repairs them.

And Boguslaev cares little about the NSDC’s decision of September 16 2015, which prohibits cooperation with a number of Russian companies that produce, repair, and operate combat helicopters and aircraft, as well as dual-use aviation equipment.

Why, then, does the owner of “Motor Sich” feel so free? Because NSDC, by some strange coincidence, did not include the Russian company “Aviaremont-MS,” which is partially owned by Boguslaev, in the sanctions list. This loophole helps the deputy cooperate with the state’s enemy, whom he represents.

Meanwhile, pro-government MPs refuse to comment on this issue, and when UA1 asks who is behind all this and why neither NSDC nor SBU has taken an interest in the facts, MPs simply shrug and switch the discussion to the inadmissibility of the ORDLO blockade.

And only one of them privately, indirectly but lucratively replied: “Who is our NSDC head? Petro Poroshenko. And who appoints the leadership of the SBU? Petro Poroshenko. Now try to answer who benefits from this.”

Nevertheless, besides Boguslaev’s company, the close collaboration with Russians in the defense-industrial complex was also noted in Ukroboronprom. One of the latest scandals is the purchase by this consortium’s subsidiary “Ukrinmash” of two dozen Russian engines for Ukrainian BTRs through Moldovan intermediaries for 300 thousand dollars.

Besides the moral aspect of this deal, there is also a real corruption: according to rough estimates, the Ukrainian branch overpaid by about a third of their cost for the Russian engines.

Notably, one of the intermediary firms through which this deal was funneled leads to Alexander Dubovoy’s circle, a longtime associate of Serhiy Pashynskyi. Pashynskyi himself until recently chaired Ukroboronprom’s Supervisory Board and remains head of the Parliament’s committee on national security and defense.

As the saying goes, with such friends Ukraine does not need enemies. They will do everything themselves and earn handsomely. And, unfortunately, while in the confrontation the slogan is “national interests – superprofit,” the score is 1:0. Not in favor of national interests.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Торгові партнери Порошенка: як Україна фінансує агресію РФ". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Торгові партнери Порошенка: як Україна фінансує агресію РФ". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Торгові партнери Порошенка: як Україна фінансує агресію РФ

Жадібність чиновників у владі призвела до того, що на третьому році війни з РФ ми фінансуємо агресора в енергетичному, банківському секторах і навіть у воєнпромі.

Повідомляє портал АНТИКОР з посиланням на ЗМІ.

Масштаби фінансування Україною верхівки ОРДЛО, що спливли в ході торгової блокади Донбасу – це лише половина правди. Насправді ситуація куди гірша. Сьогодні українська влада безпосередньо забезпечує коштами того, хто стоїть за маріонетковими псевдореспубліками, чиєю зброєю вбито 10 тисяч наших громадян і ще 30 тисяч поранено, а близько двох мільйонів стали біженцями, – Російську Федерацію.

На третьому році війни стратегічно важливі сфери життя країни контролюються структурами, пов’язаними з російськими спецслужбами та вищим керівництвом РФ. І з боку уряду України цей процес не блокується. Навпаки, залежність від агресора – енергетична, фінансова, промислова – ще більше поглиблюється, загрожуючи безпеці країни.

«Сьогодні Україна сама оплачує війну проти себе. А всі розмови про вугілля не тієї марки, котли не тієї системи, і гроші, які не пахнуть, – це пояснення для лохів. Гроші пахнуть – кров’ю наших солдатів», – вважає один із засновників волонтерського руху «Армія-SOS» Юрій Касьянов.

У цій ситуації верхом цинізму стають вимоги перших осіб держави до країн Євросоюзу та США зберегти і посилити торговельні санкції проти Росії.

«Якщо у когось повертається язик говорити про зняття санкцій, то що ще потрібно для того, аби притягнути агресора до відповідальності?», – заявив Петро Порошенко після масованого обстрілу Авдіївки.

Але вимагаючи збереження санкцій від Європи та США, президент Порошенко закриває очі на вигідну співпрацю українських компаній з російськими комерційними структурами, які перебувають під протекторатом ФСБ і Управління справами президента Росії.

Свідомим громадянам, котрі усвідомлюють загрозу, що йде від агресії Росії, зрозуміла необхідність збереження санкцій. Розуміють це і західні партнери України. Але в українських чиновників-бізнесменів трохи інший погляд на проблему.

Війна триває? Триває. Люди гинуть? Гинуть. Фінансувати компанії та структури, безпосередньо пов’язані з армією агресора можна? Не можна. Санкції ЄС та США щодо РФ потрібні? Потрібні. Відповідно, дотримуватися політики санкцій має, насамперед, Україна. І саме тут наш чиновник прокидається – а гроші?

На нинішньому етапі все впирається в суми, які наближені до влади комерсанти за жодних обставин не хочуть втрачати. Це Франція може погоджуватися на мільйонні штрафи за відмову постачати Росії замовлені нею військові кораблі, хоча контракт було підписано ще до анексії Криму та вторгнення на Донбас.

Це Німеччина може займати жорстку позицію щодо торгівлі з РФ. Це США можуть дозволити собі багатомільйонні збитки від відмови торгових відносин з Путіним. А ми – ні.

Ми не можемо, інакше підприємства зупиняться, люди залишаться без роботи, до бюджету не надійдуть кошти і т.д. і т.п. Хоча насправді причина одна: жадібність, безпринципність і тісні економічні зв’язки українських чиновників-бізнесменів зі своїми російськими колегами. І вище керівництво країни закриває на це очі.

Безальтернативна енергетика

Про «незамінний» антрацит з Донбасу було сказано вже достатньо. Але, попри незаперечні докази і економічні викладки про те, що закупівлями донецького антрациту ми спонсоруємо ОРДЛО і українських олігархів, уряд Гройсмана стоїть на своєму: торгувати з окупованими територіями потрібно в обов’язковому порядку.

От тільки за розмовами про долю людей і прогнозами про замерзаючі знеструмлені міста явно проглядається інший мотив – надто вже великими є збитки зацікавлених у торгівлі з бойовиками бізнесменів.

За різними оцінками від 30 до 50% банківської системи України контролює російський капітал.

За приблизними підрахунками Ахметов, якого позаочі називають молодшим партнером Порошенка, втрачатиме до 30 млн доларів щомісяця через блокаду торгівлі з ОРДЛО. Втім, вітер засвистить і в кишенях високопоставлених чиновників. І в такій ситуації національні інтереси стають для них абстрактною категорією, що нічого не значить.

Причому лише вугільною промисловістю справа не обмежується. Один з останніх прикладів – тендер Південно-Української АЕС на оцінку технічного стану та термінів роботи атомних реакторів.

Зараз все йде до того, що замовлення отримає одна з компаній, номінально чеська, але яка повністю належить російському «Газпромбанку», на який поширюються санкції США. Її конкурент по тендеру – ще одна структура з Чехії, частиною якої володіє все той же «Газпромбанк».

Крім того, що гроші від контракту надійдуть країні-агресору та банку, який безпосередньо перебуває під санкціями, керівництво АЕС не бачить нічого поганого в тому, що допускає на стратегічний об’єкт представників воюючої з нами країни.

При цьому заявку на виконання цих робіт від українського Інституту ім. Патона відхилили. Офіційне роз’яснення директора станції – ну і що, що росіяни? Зате фахівці хороші, а роботу належить виконати дуже відповідальну.

«Це дуже специфічний напрямок роботи, аби ми могли довірити його нехай і кваліфікованому, але без достатнього досвіду персоналу», – заявив керівник атомної станції Володимир Лисниченко.

За таких умов наміри Росії повністю контролювати український ядерний ринок, вартість якого оцінюють у сотні мільйонів доларів на рік, виглядають не такими вже нереальними. Війна війною, а бізнес є бізнес.

Фінансовий зашморг

Не кращі справи і в фінансовому секторі. За різними оцінками від 30 до 50% банківської системи України контролює російський капітал. І робить це через главу Нацбанку України Валерію Гонтареву, яку на цю посаду настійно рекомендував Петро Порошенко.

Ту саму Гонтареву, у якої були, і можливо, залишилися тісні зв’язки з представниками російської банківської системи, міцно інтегрованої у вертикаль спецслужб РФ. І на сьогодні достовірно невідомо, наскільки глибокою є ця співпраця і які її рамки.

Принаймні, не далі, як у листопаді 2016 року в приміщенні НБУ вона проводила таємні переговори з головою російського «Зовнішекономбанку» Сергієм Горьковим. Він же безпосередній підлеглий російського прем’єра Дмитра Медведєва, він же офіцер ФСБ.

Коли факт зустрічі сплив спочатку на рівні чуток, а потім в пресі, низка нардепів поцікавилися, що обговорювалося на цій зустрічі та які документи було підписано.

Депутат Ігор Луценко навіть спрямував офіційний запит на ім’я Гонтаревої з тим, аби вона підтвердила чи спростувала цю інформацію. І відповідь була, м’яко кажучи, несподіваною.

«Гонтарєва підтвердила, що в листопаді минулого року спілкувалася з керівниками державного російського банку, «Зовнішекономбанку», в приміщенні Нацбанку. Про те, якими були результати зустрічі, які документи підписано, Гонтарева в порушення закону повідомляти навідріз відмовилася», – поділився результатом свого запиту Луценко.

При цьому Гонтарева послалася на банківську таємницю. А на закиди, що російський капітал у банківській системі України може в будь-який момент підірвати фінансову безпеку країни, глава НБУ заявила: на цей випадок у неї є свій особливий план.

Компанія громадянина України успішно обходить проблему санкцій і поставляє комплектуючі та авіаційні двигуни для військових потреб країни, що воює з нами.

Однак і це ще не все. Виявилося, що стратегічні підприємства України обслуговуються або в російських банках, або у їхніх дочірніх українських представництвах. Серед таких підприємств «Укренерго», «Укрзалізниця», «Енергоатом» і навіть «Укроборонпром».

«Попри третій рік війни з російськими окупантами, понад 70 стратегічних державних підприємств продовжують обслуговуватися у цих банках, – опублікував результати свого розслідування нардеп Віталій Купрій. – Мова йде як про поточні рахунки, так і про кредитні лінії, а також заставне майно».

Якщо просто уявити, що одного прекрасного дня РФ заморозить фінансові операції нехай навіть не всіх сімдесяти, а лише кількох перерахованих вище українських корпорацій, то війна на Донбасі, як колись обіцяв Порошенко, справді закінчиться за лічені дні. От тільки не на користь України.

Підтримати російський ВПК

Незважаючи на всі ці факти, верхом цинізму залишається тісна співпраця українських підприємств з РФ у сфері оборони та озброєння. На сьогодні локомотивом такого співробітництва залишається компанія «Мотор Січ», що належить нардепу В’ячеславу Богуслаєву.

Це той самий Богуслаєв, який дуже дружний з Сергієм Глазьєвим, радником Путіна. Російські ЗМІ стверджують, що саме ця дружба допомагає українській компанії досі реалізовувати свою продукцію і послуги на російському ринку.

А ще це той самий Богуслаєв, який смиренно стояв на урочистому богослужінні у Валаамському монастирі в присутності президента РФ Путіна.

Понад те, цей той самий Богуслаєв, який крім своїх повноважень народного депутата України виконує роботу члена парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони, а також має доступ до державної таємниці.

Сьогодні через дочірні структури в Росії та Білорусі його компанія успішно обходить проблему санкцій і поставляє для військових потреб країни, що воює з нами, комплектуючі та авіаційні двигуни, а також модифікує і ремонтує їх.

І плювати Богуслаєв хотів на рішення РНБО від 16 вересня 2015 року, що забороняє співпрацю з низкою російських компаній, які виробляють, ремонтують і експлуатують бойові вертольоти та літаки, а також авіаційну техніку подвійного призначення.

Чому ж власник «Мотор Січ» настільки вільно почувається? Та тому що РНБО за якимось дивним збігом обставин не включила до списку санкцій російське підприємство «Авіаремонт-МС», яким частково володіє Богуслаєв. Саме ця шпаринка й допомагає співпрацювати нардепу з ворогом держави, яку він представляє.

При цьому нардепи з провладної більшості навідріз відмовляються коментувати вказану проблему, а на всі розпитування UA1 про те, хто за всім цим стоїть і чому досі ані РНБО, ані СБУ не зацікавилися зазначеними фактами, депутати лише знизують плечима і одразу ж переводять розмову на неприпустимість блокади ОРДЛО.

І лиш один з них у приватній бесіді непрямо, але цілком дохідливо відповів: «А хто у нас глава РНБО? Петро Порошенко. А хто призначає керівництво СБУ? Петро Порошенко. А тепер самі спробуйте відповісти на питання, чому це відбувається і кому це вигідно».

Втім, окрім компанії Богуслаєва у тісній співпраці з росіянами в сфері військово-промислового комплексу відзначився й «Укроборонпром». Один з останніх скандалів – покупка підрозділом цього концерну «Укрінмаш» двох десятків російських двигунів для українських БТР через молдавських посередників за 300 тис. доларів.

Крім морального аспекту цієї угоди є ще й цілком реальний корупційний: за приблизними підрахунками «дочка» «Укроборонпрому» переплатила за російські двигуни близько третини їх вартості.

Примітно, що одна з фірм-прокладок, через яку провернули цю угоду, веде до оточення Олександра Дубового, старого знайомого Сергія Пашинського. Сам же Пашинський донедавна був главою Наглядової ради «Укроборонпрому» та досі залишається головою парламентського комітету з нацбезпеки і оборони.

Як то кажуть, з такими друзями Україні й ворогів не треба. Все самі зроблять, та ще й гарно зароблять. І, на жаль, поки у протистоянні «національні інтереси – надприбуток» рахунок 1:0. Не на користь національних інтересів.

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Торгові партнери Порошенка: як Україна фінансує агресію РФ". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Торгові партнери Порошенка: як Україна фінансує агресію РФ". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Download Download PDF