Теща судді, віруси на флешках та привид 1937-го: як Юлія Тимошенко перетворила ВАКС на головний ситком країни

В Україні існує стабільна, майже сакральна традиція: раз на десять років Юлії Володимирівні Тимошенко обирають запобіжний захід. Це такий собі політичний ювілей, який неможливо проігнорувати. 16 січня 2026 року Вищий антикорупційний суд став епіцентром дії, де замість сухого закону панував чистий стендап. Переказуємо розповідь з зали суду спеціального кореспондента видання LB.ua Віталія Ткачука

Поки на вулиці тиснув 15-градусний мороз, у залі засідань розгорталася драма про «зовнішніх колонізаторів», «політичне кілерство» та таємничих жінок у манішках «Маленький київський ФОП». Розбираємося, як НАБУ намагалося «грохнути» Юлію Володимирівну, а натомість подарувало нам найкращий сценарій для вечірнього шоу.

Мороз, «ФОПи» та група підтримки в білому

Ранок біля будівлі ВАКС розпочався з випробування на витривалість. Черга з журналістів, яка розтягнулася на сотні метрів, нагадувала чергу за дефіцитним товаром у радянські часи. Тільки замість ковбаси давали Юлію Володимирівну. Серед натовпу з камерами виділялися дивовижні жінки в білих накидках із написом «ФОП маленький звичайний Київ». Їхня роль була зрозуміла всім: створювати ефект масового народного гніву, хоча на запитання про суть справи вони зазвичай відповідали загадковим мовчанням або цитатами про «чесну Юлю».

Сама ж Юлія Володимирівна з’явилася ефектно, як і личить примадонні української політики. Зайшовши до зали, вона першим ділом оголосила, що «розмови, яку опублікувало НАБУ, ніколи не було», але вже за годину почала пояснювати, що запис насправді був, але його «підробили й скомпілювали».

Мабуть, у Юлії Володимирівни існує квантовий стан розмови: вона одночасно не відбулася і була підроблена. Цей тон задав настрій усьому засіданню.

Бенефіс судді Дубаса: теща як мірило публічності

Головною зіркою шоу, окрім підозрюваної, став суддя Віталій Дубас. Поки Тимошенко вимагала публічності, аби «сотні тисяч очей бачили все», суддя лаконічно зауважив, що публічність уже забезпечена по самі вуха. Його репліка про те, що навіть його 72-річна люба теща притулилася до екрана, миттєво стала мемом. Схоже, теща судді Дубаса тепер є офіційним аудитором прозорості українського правосуддя.

Не менш цікавими були стосунки судді з прокурором Грінчишиним. Коли останній боязко попросив прикрити його робоче місце від камер журналістів, Дубас із щирим здивуванням запропонував поставити прокурору «ширму». Взагалі, рівень тролінгу в залі досягав піку щоразу, коли сторона захисту намагалася апелювати до «історичних заслуг». На нагадування депутатів від «Батьківщини», що вони голосували за створення ВАКС, суддя спокійно відрізав: «На щастя, за мене ви не голосували». Це була ідеальна ілюстрація незалежності судової гілки влади.

Між 1937 роком та «бандою НАБУ»

Риторика Юлії Володимирівни за останні двадцять років не зазнала жодних змін, що свідчить про стабільність, якій позаздрить навіть швейцарський годинник. Виступ на 30 хвилин був сумішшю політичного маніфесту та апокаліптичного прогнозу. Тут було все: Україна як Афганістан, фашистський режим, північнокорейські методи та, звісно, улюблений 1937 рік. Коли Тимошенко почала віщувати появу «судових трійок», суддя Дубас влучно нагадав, що в 37-му запобіжні заходи не обирали — там працювали швидше.

Особливо пікантно виглядав у залі депутат Київради Михайло Терентьєв, який сам ходить під підозрою у справі про київські «туалетні схеми». Його картонка з написом «Сьогодні не 1937-й» додавала засіданню особливого сюрреалізму. Схоже, пану Терентьєву теж ближча позиція про «зовнішнє управління», ніж про конкретні земельні ділянки. А в цей час нардеп Олексій Кучеренко просто мирно спав на задньому ряду, демонструючи справжнє дзен-ставлення до чергової «епохальної битви за демократію».

Ціна питання: 33 мільйони за парламентську гідність

Кульмінацією роздумів про мораль стала фраза Тимошенко про те, що їй прикро за парламент, де депутата можна купити за «жалюгідні» 10 тисяч доларів. Питання судді Дубаса: «А за яку ціну не прикро?» — залишилося без відповіді, але змусило багатьох у залі замислитися над актуальними розцінками на політичному ринку. Схоже, обурення Юлії Володимирівни стосувалося не самого факту підкупу, а низького демпінгу цін на «народних обранців».

Зрештою, після дебатів та розгляду термосів із написом «Tramp» (випадковий збіг у сумці прокурора викликав окрему хвилю запитань у групи підтримки), суддя вийшов з рішенням. 33 мільйони 280 тисяч гривень застави. Сума чимала, але значно менша за 50 мільйонів, які просив прокурор. Юлія Володимирівна вже пообіцяла, що оскільки її рахунки «підступно заблоковані бандою», вона звернеться до друзів і партнерів. Цікаво, чи будуть серед цих партнерів «маленькі київські ФОПи» у білих манішках?

Анонс другої серії: апеляція та нові викриття

На виході з суду Тимошенко знову перетворилася на мітингову лідерку, обіцяючи довести, що справа — це «політичне кілерство» перед виборами. Це була класична кінцівка серії, що обіцяє глядачам ще більш захопливе продовження. Ми побачили все: від сплячих депутатів до іронічного судді, який знає, що таке справжня популярність серед пенсіонерів.

Українська політика вчергове довела, що вона — це не про стратегії чи закони, а про персональні шоу, де головне — вчасно згадати Януковича, звинуватити корпорації у перетворенні українців на рабів та перевірити флешку на віруси. Чекаємо апеляцію, адже сезон тільки розпочався, а теща судді Дубаса, ми впевнені, вже готує попкорн.

Всі фото: Зоряна Стельмах / LB.ua