Back
Original version

A Billion Down the Drain: After Official Cleanup in Kalush Hexachlorobenzene Remains, People Are Dying from Cancer by the Dozens

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

10 millions of inhabitants of Ukraine and Moldova risk poisoning from the water of the Dniester, where deathly hazardous wastes of hexachlorobenzene from Kalush may enter.

From 2011 to 2013 year, Israeli company SI Group Convort Ltd won a series of tenders totaling over 1 billion hryvnias to clean hazardous wastes from a landfill near the Carpathians in western Ukraine.

The government project was intended for the safe disposal of chemicals that cause cancer and are stored near Kalush, a city of 67 thousand people, near the Lnya river, a tributary of the Dniester.

The chemicals were a byproduct of potash mining in the region, accumulating for almost 30 years. Ecologists say the hazardous mixtures include the known carcinogen hexachlorobenzene (HCB).

SI Group Convort Ltd claimed the pollution site was successfully cleaned, and this was confirmed by the Ministry of Ecology and Natural Resources. Nevertheless, the ministry’s laboratory test results of soil samples from the proclaimed cleaned area were never published.

However, independent tests conducted at the end of 2014 year, funded by the Center for Investigative Reporting of Corruption and Organized Crime (OCCRP), showed that the level of HCB contamination was several thousand times above the norm. This raised questions about what exactly SI Group Convort Ltd did to clean the Kalush territory of hazardous wastes.

Starting from 1976 year, large volumes of HCB waste (their exact amount is a matter of debate) were stored at a so-called “landfill,” a massive pit dug specifically for safe storage of toxic materials. It was precisely for removing these wastes that the state paid the Israeli firm, and now company representatives claim the work was done well.

Ecologists, however, say the work was not done well enough, since some quantity of chemicals was not removed beyond Ukraine’s borders, and thus may enter groundwater and Dniester tributaries, endangering water supplies used by about 10 million people in western Ukraine and Moldova.

Israeli purifiers

The company SI Group Convort Ltd was founded in 5 October 2008 of the year by Israeli businessman Yehiam Jacks Avissar, who is today the director of the company. But it is Israeli Illya Marchevsky who currently owns 77,5% of the company; Avissar’s share amounts to 15%; another 7,5% belongs to Israeli lawyer Assassin Cohen.

In January 2011 year, the Tel Aviv court found Illya Marchevsky guilty of tax evasion and sentenced him to seven months in prison, later reduced to three months of community service by the Israeli Supreme Court.

Illya Marchevsky

Tax evasion occurred in 2002-2003 years, when Marchevsky together with Vladimir Libman owned and managed Israeli company Yavits Finance International Ltd, which imported lumber. The company went bankrupt and Marchevsky left it, but failed to provide the state with the necessary tax reports or to pay his debts to the tax authorities. This was reported by the Israeli Tax Authority’s legal department handling the case.

“The defendant chose to renounce his obligations as director of the company… he left the company which was loaded with debt and evaded responsibility for it,” says the verdict.

In January and February 2012 year Marchevsky repeatedly tried to stay the execution of the verdict in the Supreme Court, on the grounds that he was needed to fulfill a contract for waste removal in Ukraine. But the court rejected his request.

In September 2013 year the Ministry of Internal Affairs of Ukraine opened a criminal case against “SI Building System” (the subcontractor of SI Group Convort Ltd), accusing it of inflating the cost of its services.

The police suspected that the Ukrainian subcontractor “forged documents for waste transportation” and gave “false” information about the actual volume of transported wastes.

Wastes said to have been removed

At the beginning of 2014 year the Ministry of Ecology announced that 33,5 thousand tons of soil had been collected and exported from Kalush during 2010-2013 years. It was reported that the HCB share accounted for 50%.

In January 2014 year the Ministry of Ecology announced that the Kalush cleanup was successful and noted that 14 soil samples were sent for expert analysis to the Environment Geochemistry Institute of Ukraine to check HCB content in this soil.

The Ministry of Ecology promised to publish the results of these studies within a month, but never did.

In August 2014 year, an OCCRP journalist handed two soil samples from the Kalush landfill to the Ukrainian Laboratory of Quality and Safety of Agricultural Products at the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine for analysis.

The HCB level in the first soil sample exceeded the norm by 1856 times, and in the second sample by 3200 times. The samples — one kilogram of soil in each case — were taken at a depth of 30 cm in the part of the landfill not covered by grass or water. Officials from the Ministry of Ecology refused to comment on the OCCRP results.

Galyna Balan, a specialist at the Scientific Center for Preventive Toxicology, Food and Chemical Safety named after Academician L.I. Medved, says such indicators are unacceptable.

“If (hex)achlorobenzol enters the body with water, it can lead to blood disorders and promote the development of malignant tumors,” she says.

While Balan was skeptical about the OCCRP results, the institute where she works also refused to test Kalush soil for HCB and did not want to explain the reason on the record.

Public documents do not clarify what exact works were carried out at the Kalush landfill. Reports show that SI Group Convort Ltd received funds from the state, but the company did not explain to the State Financial Inspection of Ivano-Frankivsk region what exactly the 97% of money was spent on.

Other independent state bodies that studied the wastes found that SI Group Convort Ltd apparently distorted the nature of the material that was removed from the toxic waste site.

SI Group Convort Ltd sent the majority of wastes abroad. Officials expected extremely high soil contamination, but this was not always the case. A check by the British Environment Agency, which regulates the waste and ecology sector in the UK, showed that the HCB content in Kalush soil exported by SI Group Convort Ltd amounted to not 50% as previously tested, but on average only 14%.

The HCB concentration in soil sent to Poland for disposal was even lower. Poland’s Chief Environmental Inspector documented that the HCB content was 1,6%, or almost 31 times lower than expected.

Meanwhile Illya Marchevsky, the main shareholder of SI Group Convort Ltd, denied any violations and declined to comment on the OCCRP test results.

“We can prove every step with documents, and this indeed allowed SI Group Convort Ltd to successfully resolve all issues with law enforcement,” he said.

At the same time, Marchevsky provides no additional documents to journalists.

Bad traces

Now the landfill has acid lakes measuring 10-30 meters in length, as well as empty rusty barrels in which deadly chemicals were previously stored.

Local residents still gather mushrooms and berries in the nearby forest. They do not understand that hexachlorobenzene can spread through the body via air or skin contact and remain in the body for many years.

Many speak of the region’s terrifying plague — cancer. People say that none of the authorities ever told them that HCB can cause cancer.

“In every fourth house someone dies of cancer,” says Vasyl Shapko from the village Sivka Kaluska, a few kilometers from the landfill. “My mother died six days ago from brain cancer. My cousin died of bone cancer,” tears welling in the man’s eyes.

While Ivano-Frankivsk region, where Kalush is located, boasts some of the lowest cancer rates in Ukraine (223-244 cases per 100 thousand people), in Kalush and its surrounding area the figures are among the worst — 293 cases per 100 thousand people.

Doctors at the city’s central clinic say many residents also suffer from respiratory diseases.

Lidiya Kharkevich, a therapist at Kalush polyclinic, sees a link between chemical wastes and respiratory problems. “Every second Kalush resident suffers from respiratory diseases: asthma, bronchitis, infections,” she says, adding that she is convinced it is connected to buried chemical wastes.

The trouble is that proving that chemical wastes cause health problems is very difficult; proving it requires extensive epidemiological testing that could take many years. But the local authorities have no plans to conduct such tests in Kalush.

Ecologists predict that poison from the landfill will reach groundwater in the Lymnytsia and Sivka rivers, which flow into the Dniester and then into the Black Sea.

“Kalush’s ecological problems will turn into a cross-border catastrophe,” says Kalush ecologist Mykhailo Dovbenchuk.

“Moldovan authorities are deeply concerned … (since) 80 percent of the country’s population uses water from the Dniester. River pollution threatens water resources and winegrowing. If this happens, Moldova will sue the Ukrainian authorities for millions of dollars, but the Ministry of Ecology seems not to realize this,” Dovbenchuk adds.

Waste business

In 2014 year the State Financial Inspectors of Ivano-Frankivsk region noted that SI Group Convort did not have the qualifications to collect and export toxic wastes from Kalush, as it lacked the proper license to manage hazardous waste; thus, the company should not have won tenders.

The company claimed that such a license is not required in Israel, where it is registered.

In response to OCCRP’s request, the Israeli Ministry of Environmental Protection disputed this claim and stated that all parties handling hazardous waste must have a special permit (Poisons Permit) and a ministry permit if the company transfers hazardous substances to treatment facilities outside the country.

Interestingly, in 2011 year the tender committee of the Sumy regional state administration did not accept the Israeli company’s proposal because it could not prove it had equipment, staff, or experience in handling hazardous waste in Ukraine.

Yet, despite this, SI Group Convort Ltd continued to win tenders. Some figures, however, do not add up.

In 2011 year the state paid SI Group Convort Ltd 331 million hryvnias for collection and removal of 9500 tons of soil contaminated with HCB. These wastes were exported to Poland.

Wastes brought from Ukraine lie just on the bank of the Baltic Sea.

Under the contract, all wastes were to be destroyed within 365 days. But SI Group Convort Ltd sent the wastes to a combustion plant in Gdansk, which can process only 1000 tons of waste per year. As a result, tons of poisonous wastes remain near the plant, leading to accusations against Krzysztof Puz, the Polish official responsible for the operation of waste incinerators in Gdansk.

A year after signing the contract with the Israeli company, Ukrainian politicians began to ask questions.

In February 2012 year Ukrainian MP Yuriy Kamazyn asked the General Prosecutor’s Office to look into what is going on with SI Group Convort Ltd and how Kalush is being cleaned of hazardous wastes. Then Deputy General Prosecutor Viktor Zanfirov replied that the investigation moved slowly because the company continues to win contracts.

21 February 2013 year regional department of the Main Directorate of the Ministry of Internal Affairs in Kalush opened a criminal case about embezzlement by officials of the Main Directorate of Regional Development and Construction of Ivano-Frankivsk Oblast, specifically during Kalush’s cleanup from HCB wastes.

In summer, Ukrainian deputy prime minister Yuriy Boyko ordered state agencies to build in Ukraine a plant for destroying hazardous wastes so that the state would not spend hundreds of millions of hryvnias on disposal of toxic substances abroad.

In July 2013 year central executive authorities of Ivano-Frankivsk city state administration held a meeting to discuss the Kalush environmental situation. Sitting at the same table with SI Group Convort’s shareholder Illya Marchevsky, who at that time was already involved in two criminal cases, Ukrainian officials rejected the idea of building a plant and asked the state for more money to process HCB wastes.

For unknown reasons Boyko retreated. Within a month he instructed the relevant ministries to find additional funds for disposal, transport, and destruction of hazardous wastes from the Kalush region.

And in November 2013 year SI Group Convort Ltd won another tender for 172 million hryvnias.

Other contracts, other poison

Not only residents and government officials in Ivano-Frankivsk region criticize SI Group Convort Ltd. In 2012 year the company won a tender in Vinnytsia region for 35 million hryvnias to remove and destroy about 1024 tons of toxic substances from Europe’s largest chemical landfill at the Jaurin landfill near the village of Dzhurin.

Local authorities say the Israeli firm removed only about 30% of the wastes.

Anatoliy Ishchenko, a specialist at the Department of Ecology and Natural Resources of Vinnytsia Oblast, explains that the actual amount of wastes turned out to be much larger than the contract anticipated.

Serhiy Honcharuk, head of the village council of Dzhurin, recalls how SI Group Convort Ltd left a waste pit open, and months later local officials had to fill the toxic cemetery with their own funds.

In September 2014 year OCCRP handed samples of soil from a field near the toxic cemetery to the Kyiv City Laboratory Center. Specialists found that the DDT concentration in the soil exceeded the norm by three times.

While many residents worry about possible exposure to toxins, there is a lack of official data about the region’s ecological situation. “We have not conducted any studies on the health impact of chemical substances on local residents,” states Oleksandr Nahorny, chief physician of the Dzuryin hospital.

But residents of villages near the poison dumps are convinced that chemical burial sites are the cause of their illnesses. “People lose their hair and die of cancer; cattle die of leukemia,” says Maria, who does not want to reveal her surname. She lives in the village Rusava (population 1200), several kilometers from the Dzuryin toxic cemetery.

According to the head of the Ukrainian Association of Toxicologists, Mykola Prodanchuk, the pesticide DDT, banned in most countries, can damage the immune system and cause cancer.

Nevertheless, at least one farmer continues to grow raspberries and wheat within 50-meter distance from the Dzuryin cemetery. He ignores government directives about a protective zone of at least three kilometers around the toxic waste burial site. The only way to know whether the raspberries and wheat contain DDT is to conduct laboratory tests. Yet farmer Mykola Kuba, owner of this field, says he has no time for such nonsense.

First Deputy Head of the State Sanitary and Epidemiological Service of Ukraine, Oleksandr Kravchuk, says that in this case responsibility for illegal cultivation of wheat and raspberries in the sanitary zone lies with the farmer, as there is a moratorium on inspections of entrepreneurs by regulatory bodies.

“Legally we do not have the right to go and see whether raspberries are being grown in the sanitary zone,” Kravchuk says. “All responsibility lies with the farmer. But any citizen can go to the police and sue the farmer.”

However, local residents say they have no plans to sue their neighbor, because they do not buy products from his farm and do not want to spoil relations.

Waste returns?

SI Group Convort Ltd appeared in three criminal cases of embezzlement of budget funds by high-ranking officials of Ivano-Frankivsk Oblast’s Department of Construction and Architecture. While the criminal cases are under investigation, Marchevsky freely travels from Ukraine to Israel and back.

Moreover, his company demands 294 million hryvnias as compensation for a debt that the state supposedly owes to SI Group Convort Ltd.

Marchevsky warned that if the debt is not paid, he may soon return more 8000 tons of hazardous wastes back to Ukraine.

Nevertheless, the Ministry of Ecology says it has no plans to pay.

Despite this, in 7 July the Higher Antitrust Court of Ukraine ruled that Ivano-Frankivsk authorities must pay the company 294 million hryvnias.

The Israeli company continued exporting wastes until the end of 2014 year.

In Kyiv city administration, it is noted that over 2013-2014 years the company exported about 300 tons of hazardous wastes from the Kyiv plant “Radikal.”

Text: Liubov Velychko (Ukraine), Yossi Melman (Israel)

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Мільярд на вітер: після офіційного завершення очистки у Калуші залишився гексахлорбензол, люди масово вмирають від раку". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Bihus.Info.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Мільярд на вітер: після офіційного завершення очистки у Калуші залишився гексахлорбензол, люди масово вмирають від раку". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Bihus.Info.

10 мільйонів жителів України та Молдови ризикують отруїтися водою із Дністра, куди можуть потрапити смертельнонебезпечні відходи гексахлорбензолу із Калуша.

З 2011-го по 2013 рік ізраїльська компанія «СІ Груп Консорт ЛТД» виграла серію тендерів на суму понад 1 мільярд гривень, щоб очистити від небезпечних відходів полігон біля Карпат у Західній Україні.

Урядовий проект був призначений для безпечного видалення хімічних речовин, що спричиняють ракові захворювання, та зберігаються поруч із 67-тисячним містом Калуш, що біля річки Лімниця, притоки Дністра.

Хімікати були побічним продуктом калійного видобутку у регіоні, та накопичувалися протягом майже 30 років. За словами екологів, в число небезпечних сумішей входить відомий канцероген гексахлорбензол (ГХБ).

Компанія «СІ Груп Консорт ЛТД» заявила, що територія забруднення була успішно очищена, і це підтвердили у Міністерстві екології та природних ресурсів. Тим не менше, результати міністерських лабораторних тестів зразків ґрунту із заявленої очищеної території так і не були опубліковані.

Однак незалежні випробування кінця 2014-го року, що були оплачені Центром по дослідженню корупції і організованої злочинності (OCCRP) показали, що рівень забруднення ГХБ в кілька тисяч разів перевищує норму. І тому виникло питання, що, власне, зробила компанія «СІ Груп Консорт ЛТД», щоб очистити від небезпечних відходів територію біля Калуша.

Починаючи із 1976 року, великі об’єми відходів із ГХБ (точна їх кількість є предметом дискусій) зберігалися на так званому «полігоні», масивній ямі, яку вирили спеціально для безпечного зберігання токсичних матеріалів. Саме за видалення цих відходів держава заплатила ізраїльській фірмі, і тепер представники компанії заявляють, що робота була виконана якісно.

Екологи, однак, кажуть, що робота була виконана недостатньо добре, оскільки деяка кількість хімічних речовин не була вивезена за межі України, а, отже, може потрапити в ґрунтові води і притоки Дністра, піддаючи небезпеці водопостачання, яким користуються близько 10-ти мільйонів людей на Західній Україні та у Молдові.

Ізраїльські очищувачі

Компанія «СІ Груп Консорт Лтд» була заснована 5 жовтня 2008 року ізраїльським бізнесменом Йехіамом Джеком Авіссаром, який сьогодні є директором компанії. Але саме ізраїльтянин Ілля Марчевський в даний час володіє 77,5% акцій компанії; частка Авіссара складає 15%; ще 7,5% належать ізраїльському адвокатові Ассафу Коену.

У січні 2011 року суд Тель-Авіва визнав Іллю Марчевського винним в ухиленні від сплати податків і засудив його до семи місяців в’язниці, який пізніше був скорочений до трьох місяців громадських робіт у Верховним судом Ізраїлю.

Ілля Марчевський

Ухилення від сплати податків відбулося у 2002-2003-х роках, коли Марчевський разом з Володимиром Лібманом був власником і директором ізраїльської компанії Yavits Finance International Ltd, яка займалася імпортом пиломатеріалів. Компанія збанкрутувала і Марчевський пішов з неї, але не зміг надати державі необхідні податкові звіти або сплатити свої борги в податкові органи. Про це повідомив юридичний відділ ізраїльського податкового органу, який займався цією справою.

«Підсудний вибрав відректися від своїх зобов’язань в якості директора компанії… він залишив компанію, яка загрузла в боргах і (ухилився) від відповідальності за це» -, йдеться у вироку.

У січні і лютому 2012 року Марчевський неодноразово намагався призупинити виконання вироку у Верховному суді, на тій підставі, що він був потрібен для виконання контракту для видалення відходів в Україні. Але суд відхилив його прохання.

У вересні 2013 року МВС України порушило кримінальну справу проти «СІ Буд Сістем» (компанії, яка була субпідрядником «СІ Груп Консорт ЛТД»), звинувачуючи її у завищенні вартості її послуг.

У міліції підозрювали, що український субпідрядник «фальсифікував документи на транспортуванням відходів», і дав «неправдиву» інформацію про фактичний обсяг транспортованих відходів.

Відходи, які начебто були вивезені

На початку 2014-го року Міністерство екології повідомило, що 33,5 тисяч тон грунту було зібрано та експортовано із Калуша протягом 2010-2013 рр. Як повідомлялося, частка ГХБ складала 50%.

У січні 2014-го року Мінекології повідомило, що очистка Калуша була успішною, та зазначило, що 14 проб ґрунту було відправлено на експертизу до Інституту геохімії навколишнього середовища України, щоб перевірити вміст ГХБ у цьому ґрунті.

Міністерство екології пообіцяло оголосити результати цих досліджень через місяць, але так і не зробило цього.

У серпні 2014 року, журналіст для OCCRP віддав два зразки ґрунту із калуського полігону до Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів та природокористування України для аналізу.

Рівень ГХБ у першій пробі ґрунту у 1856 разів перевищив норму, а у другій пробі перевищення склало 3200 разів. Зразки – один кілограм ґрунту в кожному конкретному випадку – були взяті на глибині 30 см на тій частині полігону, яка не була покрита травою або водою. Чиновники із Міністерства екології відмовилися коментувати результати, отримані OCCRP.

Галина Балан, фахівець Наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І.Медведя каже, що такі показники є неприйнятними.

«Якщо (гекса)хлорбензол потрапляє в організм з водою, це може призвести до захворювань крові та стимулювати розвиток злоякісних пухлин»,- каже вона.

У той час як Г.Балан скептично поставилася до результатів аналізів OCCRP, в інституті, де вона працює, також відмовилися перевірити грунт із Калуша на вміст ГХБ і не захотіли під диктофонний запис пояснювати причину своєї відмови.

У публічних документах не зрозуміло, які саме роботи проводилися на полігоні у Калуші. Звіти показують, що «СІ Груп Консорт ЛТД» отримала кошти від держави, але компанія жодного разу не пояснила державній фінансовій інспекції Івано-Франківської області, на що саме було потрачено 97% грошей.

Інші незалежні органи влади, які вивчали відходи, виявили, що «СІ Груп Консорт ЛТД», схоже, спотворило природу матеріалу, що був вивезений із території захоронення токсичних речовин.

«СІ Груп Консорт ЛТД» відправило більшу частину відходів за кордон. Чиновники очікували,що земля була надзвичайно сильно забруднена, але це не завжди було так. Перевірка Британського агентства навколишнього середовища, яке відповідає за регулювання галузі відходів та екології у Великобританії, показала, що вміст ГХБ в ґрунті із Калуша, який експортувався «СІ Груп Консорт ЛТД», складає не 50%, як очікувалося за результатами попередніх випробувань, а в середньому лише 14%.

Концентрація ГХБ в ґрунті, який був відправлений на утилізацію до Польщі була ще нижчою. Головний інспектор з охорони навколишнього середовища Польщі документально зазначив, що вміст ГХБ складає 1,6%, або майже у 31 раз нижче, ніж очікувалося.

В той же час Ілля Марчевський, основний акціонер «СІ Груп Консорт ЛТД», заперечив будь-які порушення, і не захотів коментувати результати тестів, отриманих OCCRP.

«Ми можемо довести кожен крок документами, і це насправді дозволило «СІ Груп Консорт ЛТД» успішно вирішувати всі питання з правоохоронними органами», – сказав він.

При цьому Марчевський не надає жодних додаткових документів журналістам.

Погані сліди

Зараз на полігоні є кислотні озера 10-30 метрів завдовжки, а також порожні іржаві бочки, у яких раніше зберігалися смертельнонебезпечні хімікати.

Місцеві жителі, як і раніше, збирають гриби та ягоди в лісі неподалік. Вони не розуміють, що, проникаючи в організм через повітря або контакт зі шкірою, гексахлорбензол поширюється по всіх тканинах і залишається в організмі протягом багатьох років.

Багато хто говорить про страшну чуму регіону – рак. Люди кажуть, що ніхто із можновладців ніколи не говорив їм, що ГХБ може викликати рак.

«У кожній четвертій хаті хтось помер від раку,- розповідає Василь Шапко із села Сівка Калуська, що знаходиться в декількох кілометрах від полігону. – Моя мати померла шість днів тому від раку мозку. Мій двоюрідний брат помер від раку кісток»,- на очах чоловіка з’являються сльози.

У той час як Івано-Франківська область, у якій знаходиться Калуш, може похвалитися одними з найнижчих рівнів захворюваності раку в Україні (223-244 випадки на 100 тисяч чоловік), у Калуші та у його найближчих околицях, показники чи не найгірші – 293 випадків на 100 тисяч населення.

Лікарі із центральної поліклініки міста Калуш кажуть, що багато жителів також страждають на захворювання дихальних шляхів.

Лідія Харкевич, терапевт калуської поліклініки, бачить зв’язок між хімічними відходами та проблемами із дихальними шляхами. «Кожен другий калушанин страждає від респіраторних захворювань: астми, бронхіту, інфекцій»,- каже вона, і додає, що переконала «це пов’язано з захороненими хімічними відходами».

Біда в тому, що довести, що хімічні відходи викликають проблеми зі здоров’ям, дуже складно; процес доведення вимагає проведення обширних епідеміологічних випробувань, які можуть зайняти багато років. Але планів проводити такі тести у Калуші у місцевої влади немає.

За прогнозами екологів, отрута із полігону потрапить у ґрунтові води річок Лімниця і Сівка, які впадають у Дністер, а потім і в Чорне море.

«Екологічні проблеми Калуша перетворяться у транскордонну катастрофу», – каже еколог із Калуша Михайло Довбенчук.

«Влада Молдови глибоко стурбована ситуацією … (оскільки) 80 відсотків жителів країни користуються водою з річки Дністер. Забруднення річок загрожує втратою водних ресурсів і знищення виноградників. Якщо це станеться, то Молдова судитиметься з українською владою на мільйони доларів, але Міністерство екології, здається, цього не усвідомлює», – додає Довбенчук.

Бізнес на відходах

У 2014 році Державна фінансова інспекція Івано-Франківської області зазначала, що «СІ Груп Консорт» не мала кваліфікації для збору та експорту токсичних відходів з Калуша, оскільки у неї не було належної ліцензії для управління небезпечними відходами; таким чином, компанія не повинна була виграти тендери.

Компанія ж заявила, що така ліцензія не потрібна в Ізраїлі, де вона зареєстрована.

У відповіді на запит OCCRP ізраїльське міністерство охорони навколишнього середовища оскаржило цю заяву, і повідомило, що всі сторони, що беруть участь у поводженні із небезпечними відходами повинні мати спеціальний дозвіл (Poisons Permit) і спеціальний дозвіл міністерства, якщо компанія передає небезпечні речовини на очисні споруди за межами країни.

Цікаво, що у 2011-му році тендерний комітет Сумського державного обласного управління охорони навколишнього середовища не прийняв пропозицію ізраїльської компанії, оскільки вона не змогла довести, що має обладнання, співробітників, а також досвід роботи в сфері обігу з небезпечними відходами в Україні.

Але, незважаючи на це, «СІ Груп Консорт ЛТД» продовжила вигравати тендери. Та деякі цифри не збігаються.

У 2011 році держава заплатила «СІ Груп Консорт ЛТД» 331 мільйонів гривень на збір та видалення 9500 тонн землі забрудненої ГХБ. Ці відходи були експортовані у Польщу.

Привезені з України відходи лежать просто на березі Балтійського моря

Відповідно до контракту, усі відходи повинні були бути знищені протягом 365-ти днів. Але «СІ Груп Консорт ЛТД» відправила відходи у піч для спалювання у Гданську, яка може обробляти тільки 1000 тонн відходів на рік. В результаті, тонни отруйних відходів все ще зберігаються в безпосередній близькості від заводу, що призвело до звинувачень пред’явлених Кшиштофу Пужу (Krzysztof Pusz), польському чиновнику, який несе відповідальність за роботу сміттєспалювальних заводів у Гданську.

Через рік після підписання договору із ізраїльською компанією, питання почали задавати і українські політики.

У лютому 2012 року народний депутат України Юрій Кармазін попросив генпрокуратуру розібратися, що відбувається з «СІ Груп Консорт ЛТД» та як відбувається очищення Калуша від небезпечних відходів. Тодішній заступник генпрокурора Віктор Занфіров відповів, що розслідування по цій справі рухається повільно, так як компанія продовжує вигравати контракти.

21 лютого 2013 року регіональне відділення головного управління Міністерства внутрішніх справ у Калуші порушило кримінальну справу про розкраданнях бюджетних коштів посадовими особами Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА, зокрема, під час очищення в районі Калуша від відходів ГХБ.

Влітку віце-прем’єр-міністр України Юрій Бойко наказав державним відомствам побудувати в Україні завод для знищення небезпечних відходів, аби в результаті, держава не витрачала сотні мільйонів гривень на утилізацію токсичних речовин за кордоном.

У липні 2013 року центральні органи виконавчої влади Івано-Франківської міської державної адміністрації провели засідання, щоб обговорити екологічну ситуацію в Калуші. Сидячи за одним столом із акціонером «СІ Груп Консорт ЛТД» Іллею Марчевським, який на той час уже фігурував у двох кримінальних справах, українські чиновники відкинули ідею будівництва заводу і попросили у держави більше грошей для переробки відходів ГХБ.

Із невідомих причин Бойко дав задній хід. Протягом місяця він доручив відповідним міністерствам, знайти додаткові кошти для видалення, транспортування та утилізацію небезпечних відходів з калуського регіону.

А у листопаді 2013 року «СІ Груп Консорт ЛТД» виграла ще один тендер на суму 172 млн. гривень.

Інші контракти, інша отрута

Не лише мешканці та держчиновники Івано-Франківської області критикують роботу «СІ Груп Консорт ЛТД». У 2012 році у Вінницькій області компанія виграла тендер на суму 35 млн. гривень на видалення та знищення близько 1024 тон отруйних речовин із найбільшого хімічного звалища Європи на полігоні поблизу села Джурин.

Місцева влада каже, що ізраїльська фірма вивезла лише близько 30% відходів.

Анатолій Іщенко, спеціаліст Департаменту екології та природних ресурсів Вінницьої ОДА, пояснює, що фактичний обсяг відходів виявився набагато більшим, ніж було передбачено договором.

Голова сільської ради села Джурин Сергій Гончарук згадує, як «СІ Груп Консорт ЛТД» залишила яму із відходами розритою, і через кілька місяців місцевим чиновникам довелося за власні кошти засипати отрутомогильник.

У вересні 2014 року OCCRP віддала зразки ґрунту із поля, що знаходиться поруч із отрутомогильником, до Київського міського лабораторного центру. Спеціалісти виявили, що концентрація ДДТ у землі в три рази перевищує норму.

У той час як чимало жителів стурбовані тим, що вони можуть постраждати від токсинів у навколишньому середовищі, офіційних даних про екологічну ситуацію у регіоні катма. «У нас не було проведено жодного дослідження про вплив хімічних речовин на здоров’я місцевих жителів»,- констатує Олександр Нагорний, головний лікар джуринської лікарні.

Але мешканці сіл, які живуть неподалік від полігонів із отрутою, не сумніваються в тому, що хімічні захоронення є причиною їх хвороб. «Люди втрачають волосся і вмирають від раку; худоба помирає від лейкемії»,- говорить Марія, яка не хоче називати своє прізвище. Вона живе у селі Русава (населення 1200 чоловік), розташованому в декількох кілометрах від Джуринського отрутомогильника.

За словами голови Товариства токсикологів України Миколи Проданчука, заборонений у більшості країн світу пестицид ДДТ може призвести до пошкодження імунної системи і викликати рак.

Та не зважаючи на це, принаймні, один фермер продовжує вирощувати малину і пшеницю в 50-ти метрах від Джуринського могильника. Йому байдуже до державних вимог про існування захисної зони у радіусі не менше трьох кілометрів навколо місця захоронення небезпечних відходів. Єдиний спосіб дізнатися, чи містить ДДТ малина і пшениця – провести лабораторні досліджень. Тим не менше, фермер Микола Куба, який є власником цього поля, каже, що на т��кі нісенітниці у нього не має часу.

Перший заступник голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України Олександр Кравчук каже, що в цьому випадку відповідальність за незаконне вирощування пшениці та малини в санітарній зоні лежить на фермерові, позаяк існує мораторій на перевірку підприємців регулюючими органами.

«Юридично ми не маємо права піти і подивитися, чи вирощується малина в санітарній зоні,- говорить Кравчук. – Вся відповідальність лежить на фермерові. Але будь-який громадянин може звернутися в міліцію та подати в суд на фермера».

Проте місцеві жителі кажуть, що не мають жодних планів подавати до суду на сусіда, тому що вони не купують продукти з його ферми, і не хочуть псувати із ним стосунки.

Відходи повертаються?

Компанія «СІ Груп Консорт ЛТД» фігурувала у трьох кримінальних справах про розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах посадовими особами Департаменту будівництва і архітектури Івано-Франківської ОДА. У той час як кримінальні справи розслідуються, Марчевський вільно подорожує з України до Ізраїлю і назад.

Крім того, його компанія вимагає 294 млн. гривень як компенсацію боргу, який держава нібито має перед «СІ Груп Консорт ЛТД».

Марчевський попередив, що якщо борг не буде сплачено, він найближчим часом може повернути більше 8000 тонн небезпечних відходів назад до України.

Тим не менш, у Міністерстві екології кажуть, що не збираються віддавати гроші.

Незважаючи на це, 7 липня Вищий господарський суд України постановив, що місцеві органи влади в Івано-Франківську повинні сплатити компанії 294 мільйони гривень.

Ізраїльська компанія продовжувала експортувати відходи до кінця 2014 року.

У Київській міській державній адміністрації зазначають, що протягом 2013-2014-х років компанія експортувала близько 300 тонн небезпечних відходів з території київського заводу «Радикал».

Текст: Любов Величко (Україна), Йосі Мельман (Ізраїль)

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "Мільярд на вітер: після офіційного завершення очистки у Калуші залишився гексахлорбензол, люди масово вмирають від раку". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Bihus.Info.

Document: PDF proof of the original version of the news item "Мільярд на вітер: після офіційного завершення очистки у Калуші залишився гексахлорбензол, люди масово вмирають від раку". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: Bihus.Info.

Download Download PDF