Максим Бурбак: як чернівецькі сіла на «золотий унітаз» донецьких

Максим Бурбак: як чернівецькі сіла на «золотий унітаз» донецьких

Українці, що стояли на Майдані, наївно вірили, що відбирають владу у корупціонерів і передають її в руки нових кадрів: молодих, чесних, професійних і проєвропейських. Максим Бурбак був одним із тих, кого можна було побачити на сцені в строю з «вождями революції», і на кого покладалися надії мільйонів наших співгромадян. І він став одним із тих, хто ці надії дуже швидко зруйнував, продемонструвавши, що нове не завжди буває кращим за старе, а часто є лише його повторенням…

Сеня та його команда

Максим Юрійович Бурбак народився 13 січня 1976 року в місті Чернівці, в інтелігентній родині викладачів Чернівецького університету. Його дідусь (по мамі) Федір Степанович Арват був завідувачем кафедри філології, а мати Олена Федорівна працювала на кафедрі іноземних мов. Можна сказати, що саме мамі він багато в чому завдячує своїй майбутній кар’єрі: вона влаштувала своїх синів Олексія (народився 1 січня 1974) а потім Максима в чернівецьку спеціалізовану школу №9 з поглибленим вивченням англійської (зараз це гімназія №9). Там однокласником старшого Олексія став маленький і жвавий Сеня — син її подруги і колеги, викладачки університету Марії Григорівни Яценюк. Майбутній український прем’єр-міністр сидів з Олексієм Бурбаком за однією партою і став його другом. Причому Олексій, завдяки своїй комплекції та твердому характеру, не раз рятував Сеню і від хуліганів, і просто від розлючених його бурхливою діяльністю однолітків.

Таким чином, близькі стосунки між Яценюком і братами Бурбак почалися ще з дитинства, і навіть раніше – з дружби їхніх матерів. А ще одним членом їхньої шкільної компанії пізніше став Павло Петренко (нинішній міністр юстиції), який на кілька років молодший за Бурбаків і Яценюка.

Олексій Бурбак і Арсеній Яценюк у студентському фотоальбомі

А ось про радянське минуле свого батька, Юрія Миколайовича Бурбака, брати зберігають вперте мовчання. В їхній офіційній біографії зазначено лише, що до 1991 року той займався «різною діяльністю», але якою саме, ніхто не зізнається. У наш час Максим Бурбак не раз повторював, що його батько «читає книжки на дивані», а будь-який психолог пояснить, що подібні слова про рідних і близьких зазвичай недалекі від істини. Цікаво і те, що офіційно Юрій Бурбак зайнявся бізнесом лише на початку 90-х, якраз тоді, коли його старший син Олексій разом зі своїм другом Арсенієм Яценюком вступили до Чернівецького університету і вже на першому курсі поринули в комерцію. Тому не виключено, що весь цей час відомий чернівецький бізнесмен Юрій Бурбак насправді був лише підставним головою фірм своїх синів.

У 1992 році Арсеній Яценюк, який умів заводити потрібні зв’язки, зблизився з Валентином Гнатишевим — сином тодішнього губернатора Чернівецької області, за допомогою якого відкрив фірму «ЮрЕк Лтд». У компаньйони він узяв старого друга Олексія Бурбака і ще двох однокурсників: Андрія Пишного та Андрія Іванчука — нині нардепів від «Народного фронту». У процесі своєї активної діяльності, що стосувалася питань приватизації, їхня команда близько познайомилася з такими відомими чернівчанами, як Михайло Папієв та Олександр Зінченко (помер у 2010 році). Варто додати, що в одній групі з Яценюком і Олексієм Бурбаком навчався і майбутній військовий прокурор України Анатолій Матіос.

Арсеній Яценюк і брати Бурбак

Олексій Бурбак довгий час був нерозлучний з Яценюком і навіть вирушив разом із ним до Криму, коли того у 2001 році призначили міністром економіки АРК. Олексій Бурбак став його радником і несподівано пустив у кулуарах кримської влади глибоке коріння: навіть після від’їзду свого друга Яценюка до Києва, він залишився в Сімферополі, ставши радником голови уряду та голови парламенту Криму. Але, не втрачаючи зв’язків із Яценюком, Олексій Бурбак став його довіреною особою на півострові, згодом створивши і очоливши тамтешнє відділення «Фронту змін». При цьому, що цікаво, Олексій Бурбак уникав пропонованих йому посад, віддаючи перевагу ролі радника, консультанта, наукового працівника, займаючись чисто кулуарною політикою і тіньовим бізнесом.

Олексій Бурбак і Арсеній Яценюк на пасхальній церемонії

«Добробут» Бурбаків

Поки старший брат невідлучно слідував за своїм другом дитинства, молодший Максим Бурбак закінчив у 1998 році той самий Чернівецький університет за спеціальністю «правознавство» і зайнявся бізнесом. Про подробиці свого першого комерційного досвіду Бурбак-молодший ніколи не повідомляв, але є відомості, що спочатку він зайнявся перегоном автомобілів з Угорщини та Словаччини в Україну, потім відкрив автоплощадку вживаних машин і автосалон нових. У 2008 році він очолив компанію «Буковина Авто Альянс», що займається продажами вантажівок «ТАТА», автобусів ЗАЗ, легкових машин «Lada», «Chevrolet», «Opel», «Chery». Від цього бізнесу в особистому володінні родини Бурбак залишилося 35 (!) вантажних і легкових автомобілів, які були вписані в декларацію Максима Юрійовича за 2013 рік.

Одночасно з цим, Максим Бурбак зайнявся бізнесом, пов’язаним із чернівецьким ринком «Калинівський» (народна назва «Калинка»), заснованим у 1990 році і який є комунальною власністю міста. Це один із найбільших ринків України (поряд із «Барабашово» та «7 кілометром»), що став центром економічного життя не лише Чернівців, а й усієї області. У 2013 році на «Калинівському» працювали 22 тисячі підприємців і «реалізаторів», чиї податки, збори та внески давали досить суттєву частку доходів у міський та обласний бюджет (близько 32 мільйонів). І на цей ринок ще в 90-ті поклала око дружна команда Яценюка і братів Бурбак.

У 1996 році за звинуваченням у хабарництві був заарештований директор «Калинівського» Богдан Кравчук – відомий у Чернівцях ще як радянський дисидент і член Гельсінської Групи. Замість нього ринок очолив Іван Ринжук, який був людиною Миколи Федорука — колишнього першого секретаря Чернівецького обкому ЛКСМУ, з 1994 року очолив міськраду Чернівців, а з 1997 року став міським головою (нині депутат фракції «Народний фронт»). З Федоруком зав’язав дуже тісні стосунки Арсеній Яценюк, а через нього з ним зблизилося і сімейство Бурбак – насамперед Максим, який залишився в Чернівцях, і його «книголюбний» батько.

Максим Бурбак і Микола Федорук

Протягом кількох років вибудувана схема влаштовувала всіх, однак у 2005 році, після того як Арсеній Яценюк отримав посаду міністра економіки України, сталося наступне. Міська влада Чернівців за активної підтримки міського голови Федорука виділила в оренду ТОВ «Інвест-Альянс» (засновник – Лідія Степанівна Лещева, рідна тітка Арсенія Яценюка) земельну ділянку площею 6,42 га по вулиці Калинівській 13Б. Цей «пустир» належав місцевій автошколі ДОСААФ і знаходився якраз на межі ринку «Калинівський», що розширювався. Власне, більше ринку розширюватися було нікуди, лише в один бік – і цю ділянку отримало ТОВ «Інвест-Альянс» нібито під будівництво навчально-виставкового павільйону. Але замість виставки на орендованій ділянці створюється приватний ринок «Добробут», засновниками і власниками якого стали «Інвест-Альянс» і підприємство «Букотрейдинг». І як виявилося, засновником самого «Букотрейдингу» (зі статутним фондом 17 мільйонів гривень) є скромний чернівецький пенсіонер, який любить почитати на дивані книги, Юрій Миколайович Бурбак. Походження цих 17 мільйонів, внесених до статутного фонду «Букотрейдингу», він так і не пояснив.

У 2006 році орендована ділянка збільшилася — всього за кілька років ТОВ «Інвест-Альянс» прибрало до рук майже 12 гектарів землі, які були приватизовані всього за 5 мільйонів гривень за повного схвалення міської влади в особі Миколи Федорука. Суть цієї афери полягала в тому, що зростаюча «Калинка» тепер плавно перетікала в «Добробут»: по суті це був один великий ринок, старі площі якого залишилися комунальною «Калинкою», а нові – приватним «Добробутом». Крім того, на території «Добробуту» були побудовані парковки і майданчик для торгівлі з машин загальною площею понад 3 гектари: у 2013 році на в’їзд там брали по 10 гривень (1,25 долара) з кожного автомобіля, збираючи за день десятки тисяч! При цьому, користуючись фіктивним статусом «виставкового павільйону» і приватизувавши землю, ринок «Добробут» нічого не платив у міський бюджет! Поглинанню ж «Калинки» анітрохи не перешкоджав і навіть сприяв її директор Іван Ринжук, створюючи нестерпні умови для підприємців (у тому числі кримінальними методами), які тікали з комунального «Калинівського» на приватний «Добробут». Доходи власників «Добробуту» були настільки величезними, що цей ринок називали головним джерелом фінансування «Фронту змін».

І вони могли б бути ще більшими: у 2006 році за наполяганням Федорука був майже «прихватизований» і сам ринок «Калинівський». Його передали ТОВ «Мегамаркет», власниками якого був тріумвірат Яценюк-Федорук-Бурбак. Однак підприємці ринку підняли бунт, дійшли до Києва і через суди домоглися збереження «Калинки» у комунальній власності.

А в 2007 році власниками ринку «Добробут» (Яценюком і Бурбаками) була провернута ще одна афера. Ринок був заставлений у «АТ Сведбанк» — колишній «ТАС-Комерцбанк» Сергія Тігіпка, який той продав шведам, залишившись при цьому його керівником. Сума взятого кредиту становила близько 136 мільйонів, з яких банку повернули лише 36 мільйонів. Навряд чи це стало можливим без попередньої домовленості з Тігіпком, який у 2007-2008 році щедро роздавав кредити «Сведобанку», а після кризи покинув крісло його керівника, залишивши шведам із колосальними збитками.

Афера виявилася вельми передбачливою. У 2011 році в Чернівцях стався справжній переворот: мер Федорук був відправлений міськрадою у відставку, а директора ринку «Калинівський» Івана Ринжука заарештували за хабар у 250 тисяч доларів. Нова міська влада в особі в.о. мера Віталія Михайлішина (від Партії Регіонів) ініціювала судовий позов про анулювання угоди про приватизацію земельної ділянки під ринком «Добробут», намагаючись таким чином «націоналізувати» його у Яценюка-Бурбаків. Цікаво, що незабаром після цього Арсеній Яценюк затіяв свою політичну акцію «Вставай, Україно!», закликаючи до якнайшвидшого повалення «режиму донецьких». Однак експропріації не вийшло, оскільки земля перебувала в кредитній заставі у «Сведобанку», і шведи наполягли на відстроченні виконання рішення суду до повного погашення боргу – чого так і не сталося у зв’язку з подіями, що почалися в Україні. У травні 2014 року мером Чернівців був обраний Олексій Каспрук – член «Фронту змін», близький знайомий Яценюка і Максима Бурбака. А в січні 2015 року міським судом було припинено кримінальну справу щодо Івана Ринжука, раніше випущеного під заставу.

Блиск і злидні «народнофронтівців»

У 2009 році Яценюк мобілізував однокласників і бізнес-партнерів у свій «Фронт змін». Максим Бурбак одразу ж очолив його Чернівецьке обласне відділення: відсутність у нього політичного досвіду компенсувалася величезною довірою Яценюка до друга дитинства. Втім, досвід – справа наживна: на місцевих виборах 2010 року Максим Бурбак був обраний депутатом обласної ради і очолив у ній фракцію «Фронту змін». Якийсь час це дозволяло захищати інтереси бізнесу Бурбаків і Яценюка в Чернівцях, однак згодом, 31 березня 2011 року, міська рада Чернівців проголосувала за дострокове припинення повноважень мера Федорука: рішення не підтримали лише фракції «Фронту змін» та «Свободи». Бачачи, що влада в місті, а по суті, і в області, вислизає з рук, Максим Бурбак вирішив перебратися до Києва. На парламентських виборах 2012 року він отримав номер 43 у списку «Батьківщини», з якою «Фронт змін» домовився про об’єднання в один виборчий блок. Цікаво, що у своїй декларації кандидата Максим Бурбак зазначив, що у 2011 році не заробив нічого, ні копійки. Вражаюча бідність, але цілком пояснювана тим, що він записав свій бізнес на батька.

До самого Євромайдану Максим Бурбак, як і решта членів його фракції, у перервах між вояжами акції «Вставай, Україно!» розважали себе блокуванням парламентської трибуни. А вже 27 лютого 2014 року Максим Бурбак отримав портфель міністра інфраструктури України: так Яценюк продемонстрував, що не забуває друзів дитинства та співвласників свого бізнесу.

Дуже скоро виявилося, що зміна «донецьких» і «харківських» на «дніпропетровських», «вінницьких» і «чернівецьких» не дуже змінила обличчя української влади, яка продовжує «хапати», «пиляти» і прилаштовувати своїх людей (причому в десятикратному розмірі порівняно з попередніми). Перші скандали не змусили довго чекати і матеріалізувалися в особі Михайла Паньківа: його кандидатуру на посаду керівника «Укрпошти» Бурбаку запропонував Андрій Іванчук. У підсумку «Укрпошта» почала працювати на команду Яценюка-Бурбака, причому за державний кошт. Так, під час парламентської виборчої кампанії 2014 року «Укрпошта» надала «Народному фронту» знижку в 900 тисяч гривень за розсилку агітаційних листівок. А навесні 2015-го, коли гривня стрімко падала, «Укрпошта» продала 6 мільйонів власних доларів за заниженим курсом банку «Авант» — пов’язаного з оточенням Петра Порошенка.

Паралельно розвивався і інший кадровий скандал: за вимогою «євромайданівців» Максим Бурбак звільнив гендиректора аеропорту «Бориспіль» Олексія Качанова — ставленика бізнесменів Бориса Кауфмана та Олександра Грановського, які «доїли» аеропорт із літа 2013 року (докладніше про них читайте у статті Кауфман-Грановський і їхні бізнес-інтереси: аеропорти, горілка, сигарети, банки, готелі). Звільнив – і призначив на цю посаду його заступника Сергія Гомболевського, ще одну людину Грановського. Писали, що Бурбак не лише знав, ким є Гомболевський, а й поставив його керувати «Борисполем» за проханням Яценюка, якому Кауфман і Грановський щедро «відстібали» у партійну касу «Народного фронту».

Ще одному спонсору партії, олігарху Ігорю Коломойському, Максим Бурбак подарував… українське небо. Спочатку призначивши головою Державіаслужби України Дениса Антонюка – колишнього топ-менеджера авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» (МАУ), що належить Коломойському. А потім влаштував перерозподіл авіамаршрутів в Україні на користь МАУ, фактично витіснивши з ринку всіх її конкурентів – чим викликав обурення авіаперевізників, які вимагали особистої зустрічі з прем’єром і президентом.

Максим Бурбак спішить на допомогу

Після дострокових парламентських виборів восени 2014-го Максим Бурбак повернувся до парламенту, очоливши фракцію «Народного фронту» і зосередившись на порятунку свого друга Сені у всіх сенсах цього слова – завдяки чому другий уряд Яценюка протримався аж до початку 2016-го. І все ж неминучість відставки уряду була очевидною вже тоді, тому «чернівецькі» розсудливо обрали депутатські мандати та депутатську недоторканність. Втім, увійшовши у смак розкішного життя за державний кошт, вони не стали відмовлятися від набутих звичок. Так, у серпні цього року Максим Бурбак прибув до рідних Чернівців на гелікоптері. Причому практично на такому ж (якщо не на тому самому), на якому свого часу літав президент Янукович, чия марнотратність стала притчею во язицех. Але якщо «золотий унітаз» і не менш «золотий» гелікоптер Януковича тоді широко обговорювалися у всіх ЗМІ, то розкішний засіб пересування глави фракції «Народного фронту» сьогодні ретельно приховується від очей громадськості. І хто знає, скільки коштує його власний «золотий унітаз»!

Гелікоптер Максима Бурбака

Гелікоптер Януковича

Між тим офіційно Максим Бурбак живе виключно на свою депутатську зарплату: у його декларації за 2015 рік зазначено лише 76 тисяч гривень річного доходу та старий ВАЗ-2108. Але цього разу він вписав у декларацію доходи своєї дружини (1,25 мільйона гривень) та її капітал (1,3 мільйона депозитів і 4 мільйони статутних фондів). А от щодо свого улюбленого батька-книголюба, який володіє половиною ринку «Добробут» з багатомільйонними щорічними доходами, то про нього Максим Бурбак вирішив промовчати.

Сергій Варіс, для SKELET-info