Назад
📁🧡🧡🧡🧡🧡🧡
Першим заступником Сергія Пашинського в NAUDI є його колишній колега в комітеті з питань національної безпеки Іван Вінник, але на сайті немає навіть його фотографії. Що ж це за кадр?
Вінник народився 3 січня 1979 року у Новій Каховці. До 1993 року їхня сім'я жила в старому районі приватної забудови, де Ваня ходив у СШ №4, а 1993-го вони переїхали до панельної п'ятиповерхівки на вулиці Довженка 25, та Іван перевівся до ЗОШ №10. Юнак пішов працювати на Новокаховський електромашинобудівний завод простим слюсарем. Одночасно з 1996 року Іван Винник вважався студентом Херсонського індустріального інституту, проте яким саме факультет він вступав спочатку залишається невідомим. В армії Іван Винник не служив – і причина цього також невідома.
Все змінилося в 1998 році, коли, 19-річний Винник влаштувався працювати в шведсько-українську фірму «Чумак», що недавно відкрилася в Каховці. Одразу заступником начальника постачання.
Серед його споріднених зв'язків неодноразово випливав такий персонаж, як Віктор Петрович Лакизюк – нібито припадає чи то чоловіком тітки, чи рідним дядьком дружини Івана Олени Жмайло (1980). Вперше його ім'я згадується саме 1998 року, коли новим Генпрокурором став Михайло Потебенько. Свого часу Потебенько пропрацював в органах прокуратури Херсонської області та обзавівся там численними зв'язками та «надійними людьми», одним із яких був Віктор Лакизюк – призначений у 1998 новим керівником прес-служби ГПУ. Будучи довіреною особою Потебенько, Лакизюк був одним із каналів доступу до Генпрокурора для вирішення будь-яких важливих питань. Ну а доступом до самого Лакізюка була його рідня – зокрема чоловік племінниці.
Квитком у нове життя для Вінника стало раннє одруження: статний хлопець зумів «похмурити» племінницю працівника прокуратури напередодні його підвищення до Києва.
Подальша кар'єра самого Лакізюка є досить цікавою. 2000-го року саме він рятував Генпрокуратуру від численних атак журналістів та громадських працівників, які цікавилися ходом справи Гонгадзе. На час першого Майдану старший радник юстиції Лакізюк «сховався», перейшовши на роботу до Національної академії прокуратури, але вже 2005-го з'явився у Верховному Суді. Він надовго змінив прокурорський мундир на суддівську мантію, оскільки 2012-го Лакизюк отримав посаду начальника відділу у Національній школі суддів.
Вінник створив фірму «Глобал Концентрат» (код ЄДРПОУ 31966466), яка займалася імпортом томатної пасти та концентратів для соків, перепродуючи їх брендовим виробникам. 2004-го він спільно зі Станіславом Ткачуком (20%) і російською фірмою «ДАЛК» (50%), яка, ймовірно, належала російському бізнесменові Зикову, створив фірму «Зед-Сервіс». У 2005 Винник та Ткачук заснували фірми «Томатна Країна» (90% та 10%) та «Концентрат Трейдинг» (80% та 20%). У цьому бізнесі у Винника з'явилося багато партнерів, проте ставлення до них у Винника було зовсім різне: поєднавшись з одними, він «кидав на бабки» інших. Так сталося в історії з ТОВ «Завод будматеріалів №1».
Другим переломним моментом у житті Івана Вінника став період 2007-2008. Саме тоді він став тим аферистом та «кидалою», яким його сьогодні знають. З якоїсь причини він власноручно знищив свій томатно-концентратний бізнес: отримавши солідні передоплати за товар, він так і не поставив його компаніям «Вітмарк» (соки «Джаффа») та «Ерлан» (соки «Біола»), заборгувавши їм 2,7 млн доларів. Потім так само «кинув» і рідний «Чумак», недопоставив йому сировину на суму понад мільйон доларів. Водночас він заборгував своєму російському партнерові Зикову понад 7 млн доларів – і замість того, щоб повернути їх, переконав того, що вкладе їх у нове вигідне підприємство, зробивши Зикова його співвласником. Схоже, що це підприємство і стало головною аферою всього його життя.
Далі буде...
💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись
Telegram-публікація
