🧩🧡🧡🧡🧡🧡🧡
Шухнін та Domino: що стоїть за чужим ім'ям
📌 Частина 1. Італійські проблеми
Свідоцтво на торговельну марку саме по собі нічого не продає. Воно відчиняє двері: на митницю, до постачальників, у суд проти конкурентів. Тому в другій частині нас цікавить, хто міг цими дверима користуватися і що через них проходило.
Ми на зв’язку з юристами Jacob Cohen Company S.p.A. і чекаємо від них матеріали. Українське свідоцтво № 199402 суд уже визнав недійсним.
Тепер питання інше: чи були в Domino договори, ліцензії або повноваження від власника бренду, і чи збігаються документи, які показували в Україні, з тим, про що насправді домовлялися з італійцями.
⚖️ Захищаючись у Печерському суді, Шухнін послався на рішення Солом’янського райсуду від 23 червня 2016, яке дозволило розширити перелік товарів за свідоцтвом. Тобто чужу назву не лише зареєстрували, а ще й через суд розширили на нові товари. Хто був другою стороною в тій справі і чи знала про неї італійська компанія, ми перевіряємо.
Литовська компанія. У справі JACOB COHEN серед відповідачів UAB Domino Grupe. Сама по собі литовська компанія нічого не порушує.
⚙️ Але Литва в ЄС, і тому виникають конкретні питання. Хто контролював компанію в ці роки? На якій підставі їй передавали права? Які операції вона проводила: імпорт, торгівля, управління марками?
Звідки товар. Якщо мережа називає себе представником італійського бренду, логічно встановити постачальника, канал і умови ввезення.
✔️ Чи вся продукція йшла з авторизованих каналів? Чи збігаються документи про походження з реальними товарними потоками?
✔️Чи використовували спірні реєстрації у відносинах з митницею, постачальниками або конкурентами?
✔️Навіщо продавцю італійських джинсів власне українське свідоцтво на італійське ім’я?
Справжньому дистриб’ютору таке свідоцтво не потрібне: товар приходить з Італії з документами виробника. Свідоцтво потрібне тому, хто хоче ставити це ім’я на товар сам.
За матеріалами патентного відомства, Шухнін обґрунтовував свою позицію використанням позначення з 2011, зокрема для виробництва одягу. Тому одна з версій, яку відпрацьовує бюро: права на марки могли знадобитися, щоб шити джинси під іменами Jacob Cohën і Stefano Ricci в Україні або замовляти їх у Китаї.
Це гіпотеза, а не встановлений факт. Доказів пошиву ми наразі не маємо. Але саме її ми перевіряємо першою: через постачальників тканини й фурнітури, митні декларації та документи про походження товару.
Ст. 229 ККУ карає за умисне незаконне використання торговельної марки, якщо завдано матеріальної шкоди у значному розмірі. Якщо документи підтвердять незаконне комерційне використання позначень, вони можуть стати підставою для звернення до правоохоронців. За наявності інших доказів можуть постати питання ст. 190 (шахрайство), 358 (підроблення документів або їх використання), 212 (ухилення від сплати податків), а також 201-3 (контрабанда товарів, кримінальна з 1 липня 2024 року при вартості понад 7,57 млн грн). Це напрями кваліфікації, кожен з яких потребує окремих фактів.
Європейська юрисдикція. В Італії незаконне використання чужої марки означає судову заборону, вилучення товару і стягнення збитків, а за наявності складу злочину кримінальну справу з покаранням до шести років. Головне питання: чи були дії на території Італії або інші підстави для італійської юрисдикції. Тому ми перевіряємо транскордонні операції, а не лише реєстри.
☑️ Ми направимо Антону Шухніну запит щодо реєстрацій, повноважень на використання брендів, ролі пов’язаних компаній і походження товару. Його позицію опублікуємо.
Два італійські доми роками судилися в Україні за власні прізвища. Тепер нас цікавить, у якому цеху ці прізвища пришивали до джинсів. Далі буде...
💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись