Назад
Європейський суд з прав людини рішенням у справі «Федюкіна проти України» (Fedyukina v. Ukraine) від 11.12.2025, заява № 42906/18, присудив заявниці 12 000 євро на відшкодування моральної шкоди та 1 000 євро на відшкодування судових та інших витрат.
Чоловік заявниці був одним з тих міліціонерів, кого під час акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року направили підтримувати громадський порядок у центрі Києва. Заявниця скаржилася на відсутність ефективного розслідування смерті її чоловіка, який загинув від вогнепальних поранень, отриманих під час зіткнень між міліцією та протестувальниками в Києві 18 лютого 2014 року.
ЄСПЛ вирішив, що ефективного розслідування смерті чоловіка заявниці не проводилося, відтак мало місце порушення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на життя) у процесуальному аспекті.
Виникає запитання – хто саме зобов’язаний був забезпечити ефективне розслідування загибелі людини? Чия службова недбалість завдала шкоди державному бюджету України на суму 13 тисяч євро?
Прізвища відомі. Це – колишній начальник управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сергій Вікторович Горбатюк, який організовував досудове розслідування в «справах Майдану», і прокурор Олексій Ілліч Донський, який здійснював процесуальне керівництво в цих провадженнях. А допомагали їм, як водиться, професійні «громадські активісти», нужденну працю яких оплачував Міжнародний фонд «Відродження»: Євгенія Закревська, Роман Маселко, Віталій Титич, Масі Найєм.
Щоправда, до «справ Майдану» у Сергія Вікторовича та Олексія Ілліча руки не доходили. Це стало відомо завдяки детективам Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ, які разом зі співробітниками Оперативно-технічного управління НАБУ у 2018 році встановили апаратуру для негласного зняття інформації в приміщеннях Генпрокуратури на вулиці Борисоглібській у Києві.
Після того, як були зібрані докази того, що підлеглі Горбатюка торгують «справами Майдану», Сергій Вікторович отримав від керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського пропозицію, від якої не зміг відмовитись, і став обслуговувати бізнес Ситника. За аналогічних обставин «добровільним помічником НАБУ» став суддя Чернігівського апеляційного суду Салай, який, як і Горбатюк, перед тим мав досвід негласного позаштатного співробітника СБУ.
На замовлення Ситника Горбатюк брав списану в архів «справу Майдану», писав клопотання про надання згоди на проведення НСРД у цьому провадженні й направляв клопотання в Чернігів. А суддя Салай, який не мав жодного відношення до судового контролю в «справах Майдану», виготовляв ухвалу з дозволом на проведення НСРД стосовно людини, щодо якої Ситник взяв замовлення.
Втім, і про себе Сергій Вікторович не забував. Яскравий приклад тому – спроба продажу оточенню екс-міністра внутрішніх справ Захарченка кримінального провадження, що розслідувалось за фактом викрадення міліціонерами та їхніми «добровільними помічниками» активістів Майдану Юрія Вербицького та Ігоря Луценка. За таку послугу представник Захарченка мав уступити президенту Порошенку за безцінь телеканал «112 Україна».
Про це п’ять років тому я зняв документальний фільм:
https://youtu.be/lFH6TYUzSjA?si=kaL5xz_AWlDwT3f8
але щось не чути обурених голосів професійних «громадських активістів», які називали себе «Адвокатська дорадча група» й роками отримували гранти для захисту інтересів потерпілих у «справах Майдану».
Очевидно, «активісти» мали б захищати інтереси всіх потерпілих, у тому числі пані Федюкіної, яка врешті-решт звернулась до ЄСПЛ. Але на практиці було трохи по-інакшому: Горбатюк займався обслуговуванням комерційних інтересів Ситника й «справами Майдану», фактично, не цікавився. Натомість підписував «громадським активістам» довідки про те, що вони стільки-то годин відпрацювали як адвокати по «справах Майдану» – щоби на підставі цих довідок «активісти» звітували перед Міжнародним фондом «Відродження», який виплачував їм гроші.
І всі були задоволені. Окрім, звісно, потерпілих.
