Очищення влади чи ручне управління. Парламент готує нові правила відкликання депутатів місцевих рад і мерів

У жовтні 2020 року в Україні відбулись останні місцеві вибори перед початком великої війни. Обрані тоді депутати місцевих рад і голови територіальних громад отримали мандат на п’ять років. Однак

через повномасштабне вторгнення Росії чергові вибори в жовтні 2025 року не відбулися. Стаття 19 закону «Про правовий режим воєнного

стану» забороняє проведення виборів під час війни. Тож каденція чинних депутатів і голів триває — і триватиме до повоєнних місцевих виборів, які відбудуться невідомо коли.

Проте мандат або посаду голови можна втратити і без виборів.

15 вересня з посади голови Вороньківської громади на Київшині усунули Любов Чешко, яка очолювала сільську раду понад сорок років. Дві третини депутатів ради висловили їй недовіру й достроково

припинили повноваження. За тиждень до того міську голову Умані на Черкащині Ірину Плетньову зняли з посади за допомогою іншого механізму — збору підписів і рішення з’їзду партії «За майбутнє», від

якої вона була обрана.

У грудні 2022 року мера Чернігова Владислава Атрошенка відсторонив від посади суд. Полтавського мера

Олександра Мамая звільнили за рішенням Вищого антикорупційного суду у квітні 2023-го. Одеський мер

втратив повноваження через указ президента про припинення громадянства. Сумського мера Олександра Лисенка,

спійманого на хабарі, позбавили повноважень депутати в січні 2024 року після того, як суд відсторонив його

від посади.

Більшість голів громад, звільнених чи відсторонених за час великої війни, оскаржила ці рішення, але нікому не вдалося добитись остаточного поновлення; в деяких випадках суди тривають. А

центральній владі закидають намагання взяти під контроль ключові муніципалітети, усуваючи «неслухняних» мерів.

Віталій Кличко на засіданні Асоціації міст України

Для депутатів існує механізм відкликання, скориставшись яким, партії після 2020 року замінили наступними у списку сотні місцевих висуванців. Це корисний інструмент на випадок необхідності

позбавити повноважень, наприклад, явних колаборантів або корупціонерів. Хоча застосовують його й до тих, хто голосує всупереч волі партії.

У місцевих радах залишається не менше трьох тисяч представників «Опозиційної платформи — За життя», «Партії Шарія», партії «Наші» та інших проросійських сил, й універсального способу позбавити їх

мандатів поки що немає.

Поки що місцеві ради вдається радше «прорідити», ніж оновити; і без проведення виборів їм часто починає бракувати голосів для ухвалення законних рішень.

Верховна Рада готується розглянути два законопроєкти, які можуть змінити правила позбавлення голів і депутатів їхніх повноважень, а також вплинути на роботу рад, які втратили частину депутатського

корпусу. LB.ua розібрався, що саме зміниться, за що ці ініціативи критикують, як дотепер усували (чи посували) міських голів і чи може це статися з київським мером.

Як прибрати мера чи депутата

Є чотири групи підстав припинення повноважень голови громади: автоматичне припинення, недовіра ради, утворення військової адміністрації і відкликання за народною ініціативою.

Воєнний стан зробив неможливим проведення позаче

ргових виборів після усунення голови й референдуму про його відставку. Тож до повоєнних виборів громаду очолює секретар ради, якого депутати можуть зняти простою більшістю. Також закон «Про

правовий режим воєнного стану» дозволив Верховній Раді за поданням президента передати начальнику військової адміністрації повноваження ради, виконкому та міського голови.

На практиці для усунення голів громад застосовують усі ці механізми, а голови, у свою чергу, майже завжди оскаржують своє усунення в суді. Ось кілька показових прикладів.

Чернігів. 7 грудня 2022 року Яворівський райсуд на рік заборонив меру Чернігова Владиславу Атрошенку обіймати посаду через конфлікт інтересів. Атрошенко оскаржив рішення, але апеляційний

суд залишив його в силі. 7 лютого 2023 року в Чернігові утворили військову адміністрацію. Секретар ради спершу лише призупинив повноваження мера, тож МВА подала позов. 1 червня Чернігівський окружний

адмінсуд зобов'язав звільнити Атрошенка, і 6 червня його звільнили. Коли сплив рік, Атрошенко не повернувся на посаду мера.

Полтава. 2 березня Вищий антикорупційний суд призначив меру Полтави Олександру Мамаю п’ять років позбавлення волі умовно і річну заборону обіймати керівні посади. Мамая звільнили, обов'язки перейшли до секретаря ради Андрія Карпова. Мамай судився за поновлення і програв.

Олександр Мамай підчас заяви для ЗМІ

Суми. 2 жовтня 2023 року мера Олександра Лисенка затримали на хабарі. 9 жовтня Вищий антикорупційний суд відсторонив мера від посади, 31 жовтня в місті утворили військову адміністрацію, а

31 січня 2024 року рада таємним голосуванням висловила Лисенку недовіру. Цікаво, що недовіру пояснили не хабарництвом, а «втечею» мера з міста. Лисенко оскаржив рішення, але Сумський окружний

адмінсуд відмовив йому і в поновленні, і в компенсації зарплатні. Після цього Лисенко пішов служити в армію.

Кіцмань на Буковині. Мер Кіцманя Сергій Булега в червні 2022 року пішов в армію, але в січні 2023 повернувся на посаду. 7 січня 2025 року рада достроково припинила його повноваження,

закидаючи брак укриттів у школах і садочках, порушення протипожежних приписів, проблеми з водою і дорогами, недотримання регламенту. Булега оскаржив це рішення, і апеляційний суд поновив його на

посаді; того ж дня рада вдруге проголосувала за недовіру і подала касацію. Навесні 2026 року Верховний Суд визнав недовіру й припинення повноважень законними.

Славсько на Львівщині. 26 березня 2025 року рада таємно проголосувала за дострокове припинення повноважень селищного голови Володимира Беги, пославшись на систематичне недотримання

законодавства й регламенту ради. Бега назвав це «захопленням влади», звинувативши компанію «Галнафтогаз», яка готується збудувати на землях громади гірськолижний курорт. Збори мешканців ініціювали

відкликання тих депутатів, які висловили недовіру Безі. Інформації про судове оскарження не було.

Ірпінь на Київщині. У січні 2025 року мера Ірпеня Олександра Маркушина взяли під варту, а за

кілька днів відсторонили від посади на час слідства у справі про незаконний виїзд з країни. 29 липня рада висловила йому недовіру й достроково припинила повноваження. Маркушин оскаржив це рішення і

програв суд.

Одеса. 14 жовтня з’явився указ президента про припинення українського громадянства мера Одеси Геннадія

Труханова через начебто наявність у нього російського громадянства. 15 жовтня начальником міської військової адміністрації призначили Сергія Лисака. 8 квітня 2026 року Труханов подав до

Верховного Суду позов до президента з вимогою визнати незаконним указ №782/2025 у частині, що стосується його. Провадження відкрили 9 квітня, розгляд триває.

Умань. Перший випадок відкликання голови за народною ініціативою. Ініціатори зборів за 20 днів зібрали 6710 підписів — більше, ніж міська голова Ірина Плетньова отримала на виборах 2020

року. Територіальна виборча комісія перевірила частину підписів і визнала більшість дійсними. 8 вересня партія «За майбутнє», висуванкою якої була Плетньова, скликала в Києві з’їзд, який ухвалив

рішення про відкликання.

Плетньовій закидали підвищення тарифів на воду й проїзд, закриття під час війни семи дитсадків, закордонні відрядження тощо. Сама вона звинуватила в організації відкликання народного депутата і

свого однопартійця Антона Яценка, який, мовляв, хоче взяти місто під контроль. Вона ставить під сумнів достовірність підписів. 16 вересня Черкаський окружний адмінсуд призупинив дію рішення партії, і

Плетньова поки що продовжує виконувати обов'язки; судовий розгляд триває, і Яценко каже, що його партія не має наміру здаватися.

Відкликати «за народною ініціативою» можна й депутатів місцевих рад. Щоправда, остаточне рішення щодо своїх висуванців має ухвалювати керівний орган партії. Найчастіше саме партії відкликають

депутатів. За даними самих партій, які наводить «Опора», у 2020—2024 роках «Батьківщина» відкликала вже 79 депутатів місцевих рад, «Європейська солідарність» — 41, «За майбутнє» — 43, «Слуга народу»

— 64.

Відкликані депутати зазвичай просять суд зупинити рішення партії й до остаточного судового рішення зберігають мандат.

Окрема цікава історія з депутатами-висуванцями заборонених партій. Їх у місцевих радах досі понад чотири тисячі. Частину з них (зокрема колаборантів

Володимира Сальдо і Євгена Балицького) позбавили мандатів після вироків суду. Київська обласна рада у жовтні 2023 року призупинила повноваження восьми депутатів від ОПЗЖ й заблокувала їхні картки для

голосування. Проте здебільшого депутати від цих партій якщо й складають мандати, то за власним бажанням. Відкликати їх не можна, бо остаточне рішення має ухвалити керівний орган партії, а в

заборонених партій його немає. У квітні 2023 року Центральна виборча комісія визнала заборону партії обставиною, яка унеможливлює заміщення, тобто наступні у списку не приходять на зміну тим, хто

втратив мандат.

За даними «Опори», з тридцяти рад, де депутати від цих партій мали половину або більше голосів, досі працюють шість — решта опинилася в окупації або не працюють, бо депутати не збираються, а

громадами керують військові адміністрації.

Нові правила відкликання

Законопроєкт №13618 — спільна ініціатива народних депутатів із фракцій «Батьківщина», «Слуга народу» і «Європейська

солідарність». 21 серпня 2025 року Верховна Рада ухвалиола його за основу, а 10 вересня 2026 року Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та

містобудування рекомендував ухвалити проєкт у другому читанні та в цілому. Якщо у першій редакції йшлося тільки про депутатів місцевих рад, то зараз він стосується й голів громад.

Цей законопроєкт передбачає внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства, законів «Про статус депутатів місцевих рад» і «Про Центральну виборчу комісію», а саме:

довші строки збору підписів за відкликання голів і депутатів;

спеціальний порядок судового оскарження рішень партії, ради чи територіальної виборчої комісії про відкликання, а також рішень про заміщення депутатів;

заборону заміщувати депутатів і призначати проміжні вибори депутатів чи позачергові вибори голів, доки триває суд;

право Центральної виборчої комісії самій заміщувати депутатів, якщо ТВК бездіє;

нові підстави припинення мандата: скасування судом рішення ТВК про визнання людини обраною та її реєстрацію депутатом, а також набрання законної сили рішенням суду про заборону партії, від якої

депутата обрано; заміщувати депутатів заборонених партій не дозволятимуть;

правило, за яким відкликаний депутат втрачає мандат лише після того, як суд підтвердить законність відкликання або спливе термін оскарження; на час суду його повноваження призупиняються, а якщо

він виграє справу, поновлюються.

Одна з ключових новацій цього проєкту — зупинення повноважень відкликаних депутатів на час судового розгляду. Зараз відкликані депутати часто звертаються до суду, і поки той оцінить законність

рішення партії, зберігають мандат. За новими правилами його повноваження зупинятимуться, але замістити його партія не зможе; якщо суд визнає відкликання незаконним, повноваження відновлюватимуться

автоматично.

Нардеп Іван Крулько з «Батьківщини», співавтор законопроєкту, пояснює: іноді депутати припиняють зв’язок із партією, від якої вони обрані, й голосують на власний розсуд. «Буває, вони просто

приймають рішення проти громади, коли йде дерибан землі або майна. А партія має нести за це відповідальність. І мусить цих депутатів відкликати, але вони йдуть у суди, й розгляд цих справ

розтягується на роки», — коментує депутат.

Іван Крулько

Щоб уникнути затягування, законопроєкт пропонує обмежений термін розгляду таких справ: 15 днів у першій інстанції й 15 днів в апеляції. «Щоб рада могла нормально працювати, суди мають достатньо

часу, щоб призначити справу і розглянути її», — каже Крулько.

Інша співавторка документа, Аліна Загоруйко зі «Слуги народу», пояснила LB.ua, як це працюватиме для голів громад: «У разі відкликання голови за народною ініціативою та судового оскарження цього

процесу позачергові вибори не призначаються до набрання законної сили рішенням суду, й до цього моменту повноваження голови виконує секретар ради».

Ще одна проблема, яку має розв’язати новий закон — затягування рішень щодо визнання обраними наступних кандидатів у списку. ОПОРА описувала випадки, коли

територіальна виборча комісія не робила цього місяцями в Полтаві, Запорізькій і Львівській областях. Тепер ЦВК отримає право заміщувати депутатів у таких випадках самотужки.

Припинення мандатів без заміни для депутатів, які були обрані від заборонених партій, запропонував Роман Лозинський із партії «Голос». Цю правку підтримав комітет; вона стосуватиметься партій

«Опозиційна платформа — За життя», «Опозиційний блок», «Партії Шарія», «Наші» та інших. Втім джерела LB.ua у профільному комітеті розповіли, що саме ця правка заблокувала винесення документа в

сесійну залу.

Членкиня профільного комітету Лариса Білозір (депутатська група «Довіра») у коментарі LB.ua сказала, що «категорично проти» проєкту №13618: «Це абсолютно недемократична процедура — взагалі

відкликання депутатів, а тут ще й голів. Венеційська комісія виступає проти». Народна депутатка каже, що запропоновані зміни посилять партійних босів, які нібито за народною ініціативою

відкликатимуть обраних народом депутатів і голів. Пропозицію Романа Лозинського щодо висуванців заборонених партій Лариса Білозір назвала хорошою, але вважає, що її можна подати як окремий

законопроєкт.

Критикує проєкт і радниця голови Асоціації міст України, колишня нардепка Оксана Продан, яка слухала засідання комітету під час його розгляду. Вона каже, що проєкт «дістали й швидко наповнили

неоднозначними рішеннями», зокрема щодо неугодних мерів. «Вважаю, що такі голосування ганьблять кожного, хто бере в цьому участь. Поправки зачитували з голосу, депутатам розказували, що куди

перенести…» — сказала вона LB.ua і назвала включення до проєкту норм, які стосуються голів громад, політично вмотивованим.

Аліна Загоруйко не змогла спрогнозувати, коли №13618 можуть винести в залу, адже його доля, за її словами, остаточно не вирішена.

Менше депутатів — легше працювати?

Навіть у мирний час, коли місцеві ради працювали в повному складі, їм часом нелегко було зібрати кворум. Що вже казати про час війни. Ради втрачають депутатів із різних причин, і відкликання без

заміни (те, що пропонує зробити з висуванцями заборонених партій проєкт №13618) — лише одна з них. За даними Центральної виборчої комісії, станом на 23 листопада 2025 року понад дев’ять тисяч

депутатів місцевих рад достроково припинили повноваження або не набули їх; це кожен п’ятий депутат у країні. Деяким радам уже зараз не вдається зібрати кількість голосів, необхідну для ухвалення

рішень.

«Якщо через об’єктивні обставини рада втрачає можливість працювати, від цього страждають не депутати. Від цього страждають люди», — каже народна депутатка з групи «Довіра» Лариса Білозір. Серед

причин відмови від мандатів вона називає мобілізацію і обмеження на виїзд за кордон для депутатів місцевих рад, у тому числі жінок. Ці обмеження діяли майже чотири роки і були скасовані у травні

2026-го. Без правомочного складу, каже депутатка, ради не можуть ухвалювати рішень щодо бюджету, земельних, соціальних та інфраструктурних питань, допомагати військовим, підтримувати школи й лікарні.

Особливо гостра, за її словами, проблема у прифронтових громадах. А зважаючи на те, що саме у регіонах, де тривають бойові дії, найбільша частка депутатів від заборонених партій, проблема може стати

ще гострішою. За підрахунками руху «Чесно», в Україні є понад 90 місцевих рад, які після відкликання депутатів від заборонених партій втратять правомочність. Тоді, аби уникнути безвладдя, центральна

влада муситиме призначити в громаді військову адміністрацію.

Вихід із ситуації пропонує законопроєкт №14405. Його зареєстрували 27 січня 2026 року перший віцеспікер Олександр

Корнієнко і ще дев’ятнадцятеро народних депутатів. 16 вересня Верховна Рада ухвалила його за основу 236 голосами, хоча комітет рекомендував ухвалити його відразу в цілому. Зараз його готують до

другого читання.

Ключова новація проста: кількість голосів, необхідна для ухвалення рішення, рахується не від загального складу ради, а від фактичної кількості депутатів. Закон має діяти у час воєнного стану й

шість місяців після нього. У комітетській редакції він поширюватиметься лише на ради громад із менш ніж 10 тисячами виборців, у яких лишилося менше депутатів, ніж вимагає частина шоста статті 45

Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Такі ради залишатимуться повноважними, навіть якщо в них лишилося

від третини до половини загального складу. Рад, які втратять правомочність після відкликання проросійських висуванців, ці норми не стосуватимуться, адже в цих громадах більш ніж 10 тисяч

виборців.

Іван Крулько з «Батьківщини» сказав LB.ua, що в проєкті «є раціональне зерно». «Є ситуації, коли в місцевих радах через неможливість провести довибори не вистачає депутатів. Краще зберегти ради з

меншою кількістю депутатів, ніж вони будуть зруйновані, а громадою керуватиме людина, призначена з Києва».

Але є одне «але». Рада зі зменшеним складом легше збере голоси для висловлення недовіри голові. Наприклад, якщо в раді з загальним складом 26 депутатів лишилося 17 мандатів, висловити недовіру

голові вона не зможе — для цього потрібно 18 голосів. За нових правил вистачить 12. Іван Крулько бачить у цьому небезпеку: «В нас зараз майже чотириста рад в Україні не мають міських, селищних або

сільських голів. Це катастрофа. Там керують люди, яких не обирали люди на реальних виборах», адже, за словами народного депутата, секретар — саме він виконує обов’язки голови в таких випадках —

«відповідає не перед людьми за свої дії, а перед тими депутатами, які його вибрали керувати».

Бачить у цьому загрозу і Оксана Продан: «Проєкт №14405 обіцяє маленьким громадам спрощення роботи — начебто якщо менше депутатів потрібно буде, буде легше працювати. Але одночасно запроваджується

процедура простішого відсторонення голів громад. Проєкт спрямований проти місцевого самоврядування взагалі: звужує представництво, створює підстави для тиску на депутатів і голів, провокує зменшення

кількості рад у майбутньому».

Асоціація міст України, яку представляє Оксана Продан, розкритикувала проєкт.

Комітет пішов назустріч: прибрав із законопроєкту обов’язкове утворення

військової адміністрації, гарантував роботу рад до обрання нового складу й обмежив нові процедури усунення голів мажоритарними радами з проблемами повноважності. Оксана Продан каже, що принаймні

частина членів Асоціації міст позитивно сприйме ухвалення закону, якщо винесений на голосування текст не міститиме «прямих загроз».

Чи можна посунути Кличка?

Багаторічний конфлікт між центральною владою і командою київського мера — ні для кого не секрет, і про наміри Офісу президента «зняти» Віталія Кличка ми чуємо також не перший рік. Дотепер спроби

були невдалими, а більшість законних механізмів за теперішніх правил навряд чи можуть спрацювати (принаймні, щодо посади міського голови).

Зараз конфлікт у черговій фазі загострення: Володимир Зеленський розкритикував київську міську владу за невиконання плану стійкості й анонсував рішення щодо «раціональної зміни алгоритмів управління Києвом». Кличко відреагував заявою, що центральна влада «просто хоче його посунути».

Віталій Кличко

Підстави для усунення київського міського голови — ті самі, що й для інших голів громад, але з певними особливостями. За законом « Про столицю України — місто-герой Київ » питання про дострокове припинення повноважень мера Києва вносять на розгляд Київради лише з ініціативи щонайменше половини депутатів від

загального складу ради, тобто 60 зі 120. Щоб висловити недовіру, потрібні голоси щонайменше двох третин (80 депутатів).

23 вересня 2025 року лідер фракції «Слуга народу» в Київраді Андрій Вітренко зареєстрував проєкт рішення про

дострокове припинення повноважень Кличка. Він закидав меру невиконання рішень ради, кадрову політику «для своїх» і відсутність системних рішень щодо укриттів, транспорту й теплопостачання. Пленарне

засідання 25 вересня, на якому мали розглянути це питання, не відбулося: Вітренко оприлюднив розпорядження мера про його скасування, датоване 4 вересня. Кличко на ініціативу відповів, що для розгляду

питання потрібні підписи 60 депутатів. Голосування так і не було.

Інший механізм — відкликання виборцями. Пропозицію мають ухвалити збори щонайменше 400 виборців, на збір підписів є тридцять днів. Підписів має бути понад 365 161 (стільки голосів Кличко

отримав на виборах 2020 року). Остаточне ж рішення має ухвалити з’їзд партії «УДАР Віталія Кличка», яку сам Кличко і очолює.

Якщо Кличка гіпотетично усунуть із посади міського голови, його обов’язки мають перейти до секретаря Київської міської ради. Однак ця посада вакантна з квітня 2025 року, коли у відставку пішов Володимир Бондаренко. Нового секретаря дотепер не обрали, засідання веде сам Кличко.

Крім посади міського голови, Віталій Кличко має посаду голови Київської міської державної адміністрації. Голову КМДА призначає президент, але Конституційний Суд у рішенні №21-рп/2003 визнав, що цю посаду може обіймати лише обраний київський міський голова. Ще 24 липня 2019 року Офіс президента

попросив уряд внести подання на звільнення Кличка з посади голови КМДА, і 4 вересня уряд Олексія Гончарука погодив звільнення. Указ про звільнення президент так і не підписав, а Кличко оскаржив

подання в суді.

Віталій Кличко і вантаж генераторів для Києва

У червні 2023 року за підсумками перевірки укриттів після загибелі людей біля зачиненого укриття в

Деснянському районі уряд оголосив Кличкові як голові КМДА догану. Петиція до президента про його відсторонення з посади голови КМДА на час розслідування зібрала 9487 підписів із 25 тисяч необхідних

для розгляду.

З 2022 року в Києві існує міська військова адміністрація, повноваження якої чітко не визначені й перетинаються з повноваженнями КМДА. За поданням президента Верховна Рада може передати начальнику

міської військової адміністрації повноваження ради й міського голови, але поки що цього не зробила. 16 липня 2026 року президент звільнив начальника КМВА Тимура Ткаченка, відтоді адміністрацію

тимчасово очолює його перший заступник Андрій Ткачов. Спостерігаючи за ситуацією в Києві, LB.ua

дотепер не бачив ознак готовності КМВА взяти на себе відповідальність за місто, або хоча б за ті

аспекти його життя в час війни і постійних ракетно-дронових атак, на які натякає слово «військова» в її назві.

Можливо, центральна влада має намір змінити це або ж створити новий центр чи механізм ухвалення рішень, скориставшись як приводом об’єктивними проблемами столиці в час війни. Але «посунути» Кличка

точно буду непросто.