Назад
Конституційна криза в Польщі. Лонгрід
Щоб зрозуміти, що відбувається навколо Конституційного трибуналу Польщі, хто кого призначав і чому сторони не визнають повноважень одна одної, відновимо хронологію подій.
Що таке Конституційний трибунал Польщі.
Конституційний трибунал Республіки Польща (Trybunał Konstytucyjny) — аналог Конституційного Суду України.
2015 рік.
Після приходу до влади партії «Право і справедливість» (PiS) Ярослава Качинського нова парламентська більшість оскаржила обрання попереднім Сеймом п'ятьох суддів Конституційного трибуналу та обрала інших, які склали присягу перед президентом Анджеєм Дудою.
Водночас сам Трибунал визнав конституційним обрання трьох із п'яти попередніх кандидатів.
Попри це, PiS продовжила формувати склад суду, а у 2016 році Дуда призначив його головою Юлію Пшилембську.
Надалі незалежність Трибуналу неодноразово ставили під сумнів польська опозиція, правники та європейські інституції.
2022–2024 роки.
У лютому 2022 року Сейм, контрольований PiS, обрав суддею Трибуналу Богдана Свєнчковського — колишнього Національного прокурора Польщі, який працював під керівництвом політичного союзника PiS Збігнєва Зьобро.
У 2023 році PiS втратила парламентську більшість, а уряд очолив Дональд Туск. Проте склад Трибуналу залишився переважно сформованим попередньою владою, оскільки суддів обирають на дев'ять років.
9 грудня 2024 року президент Дуда призначив Свєнчковського головою Трибуналу. Його заступником був Бартломей Соханський, також обраний за правління PiS.Таким чином, попри зміну уряду, попередня влада зберегла значний вплив на Конституційний трибунал.
2024–2025 роки.
Урядова коаліція Дональда Туска оголосила про відновлення верховенства права та перегляд наслідків судових реформ PiS.
Парламентська більшість поставила під сумнів окремі призначення та рішення Трибуналу й ініціювала зміни до законодавства.Це викликало протидію президента Анджея Дуди, а з серпня 2025 року — його наступника Кароля Навроцького, обраного за підтримки PiS.
Фактично сформувалися два політичні центри: уряд і парламентська більшість Туска, які прагнули реформувати Трибунал, та президент Навроцький, який підтримував його чинне керівництво.
13 березня 2026 року.
Сейм обрав шістьох суддів Конституційного трибуналу: Магдалену Бентковську, Марціна Дзюрду, Кристіана Маркевича, Анну Корвін-Пйотровську, Мацея Таборовського та Даріуша Шостека.
Усі кандидатури підтримала парламентська більшість, тоді як кандидати від PiS необхідних голосів не отримали.Серед новообраних — Анна Корвін-Пйотровська, колишня голова Окружного суду в Ополі, яка згодом оголосить про відсторонення керівництва Трибуналу.
Квітень 2026 року.
1 квітня президент Навроцький прийняв присягу лише у двох із шести новообраних суддів — Магдалени Бентковської та Даріуша Шостека.
Президентська адміністрація пояснила це тим, що лише дві вакансії виникли після його вступу на посаду.
Виник юридичний конфлікт: Конституція передбачає обрання суддів Сеймом, а закон — складення присяги перед президентом. Відтак постало питання, чи може президент відмовою прийняти присягу заблокувати вступ на посаду судді, обраного парламентом.
9 квітня всі шестеро суддів взяли участь у церемонії складення присяги в Сеймі. Урядова більшість вважала це способом подолати президентське блокування, натомість Навроцький заперечив законність процедури.
Таким чином, президентська сторона не визнавала повноважень чотирьох суддів, зокрема Корвін-Пйотровської.
Червень — жовтень 2026 року.
11 червня Сейм обрав суддею Славоміра Патиру, який у липні склав присягу перед президентом.
4 вересня парламент обрав колишнього міністра уряду Туска Мацея Бєрека, однак президент не прийняв його присягу.
Тому 14 жовтня Бєрек склав її в Сеймі.
Керівництво Трибуналу на чолі зі Свєнчковським не визнавало повноважень частини новообраних суддів, які, своєю чергою, звинувачували його в перешкоджанні їхній роботі.
Спір щодо призначень поступово переріс у боротьбу за фактичне керівництво Конституційним трибуналом.
Telegram-публікація
