🚫🧡🧡🧡🧡🧡🧡
Назва цієї страви стоїть у першій книжці, написаній сучасною українською мовою.
Юрій Голик ніколи не обіймав штатної державної посади.
«Енеїда» Івана Котляревського, полтавця, вперше вийшла друком у 1798 році в Петербурзі, і вийшла без дозволу автора.
Він був «позаштатним радником» Валентина Резніченка, радником прем'єра Гончарука і голови «Укравтодору» Кубракова, а згодом став «координатором» президентської програми «Велике будівництво».
У тексті цар Латин посилає Енеєві дари, і серед них, рядком, «полтавських пундиків пряжених».
💬 Сам він в інтерв'ю Babel пояснював, що свідомо уникає офіційних посад, щоб не ставати публічною особою, і називав себе «доларовим мільйонером».
Заступниця директора полтавського музею Котляревського називає «Енеїду» першою українською кулінарною книгою, і підстави для цього є: у поемі перелічено галушки, куліш, лемішку, тетерю, путрю, вареники, варенуху.
Відсутність посади не заважала впливу.
Але пундики там єдині, кому дано прописку.
Голик мав власний кабінет на третьому поверсі Офісу президента.
Не просто пундики, а полтавські.
Джерело описувало його як «комунікатора від ОП», який «вигадував схеми і нічого не підписував».
І ось що цікаво.
Навіть після дорожнього скандалу його автомобіль регулярно заїжджав на Банкову без огляду.
Майже всі, хто сьогодні готує пундики, роблять солодкі булочки з маком.
Візити були майже щоденними.
Це сучасний винахід.
Кураторство дорожнього будівництва описували як сферу, що «умовно належала Кирилу Тимошенку, Юрію Голику та Олександру Кубракову».
Справжні пундики солоні, і це не млинці й не коржики, а споруда.
Це і є модель: рішення без підпису, вплив без декларації, гроші без відповідальності.
Будується вона так.
Тісто прісне, але не на воді.
На яйцях і на кисляку або сироватці.
Саме кисле молоко дає ту ламкість, через яку готовий корж не гумовий.
Замісити, дати тісту відстоятися хвилин двадцять, а потім вимісити ще раз.
Подвійне вимішування тут не зайве: після відпочинку тісто стає податливим і розкачується вдвічі тонше.
Робоча пропорція, з якої варто починати: півкілограма борошна, два яйця, двісті мілілітрів сироватки, сіль.
Розкачати дуже тонко й нарізати кружальцями по десять-дванадцять сантиметрів.
Тепер головне слово.
Пряжити означає смажити у великій кількості жиру, і жиру справді треба багато.
Олія, смалець або топлене масло, шар не менше пальця.
Корж кидають у гарячий жир і тримають з обох боків до золотого.
Окремо зробити зажарку: дрібно нарізане сало витопити, додати багато цибулі, засмажити до медового кольору, посолити помітно.
І далі те, через що страва взагалі має сенс.
Коржі складають стовпчиком, один на один, і кожен шар промазують гарячою зажаркою.
Виходить башта з восьми-десяти поверхів.
Поставити стовпчик у слабку духовку, сто двадцять градусів, на п’ять-шість хвилин.
За цей час шари віддають один одному пару й злипаються в одне ціле.
Подавати гарячими, до червоного борщу, замість пампушок.
Різати стовпчик не треба.
Його розбирають руками, поверх за поверхом.
Котляревський за двісті з лишком років зробив для цієї страви більше, ніж будь-який кухар.
Смачного.
💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись
Назад
Telegram-публікація
