Back
Original version

"Opposition Bloc" ceases to exist: two new parties will be formed

Automatically translated version. May contain inaccuracies compared to the original.

“Opposition Bloc” is dissolving: two new parties will be formed

“Opposition Bloc” is dissolving. There will be two new parties.

A source from the party’s leadership, the “Opposition Bloc” party, said that a final decision has already been made to split the political project between the two groups of its main beneficiaries.

On the one hand – Sergei Lvovochkin, Dmytro Firtash, and Yuri Boyko; on the other – Rinat Akhmetov and his team. The oligarchs were unable to reach a compromise and decided to part ways for good. Each will play his own ball, and accordingly two new political forces will be created.

The split will be roughly even – just as the list of this party was formed two groups of its co-founders for the last parliamentary elections. Each of the new political formations will include about twenty current deputies from “Oppoblok.” Probably the party based on Akhmetov’s group will have slightly more people.

The split had been brewing for a long time, because the wealthiest man in the country Rinat Akhmetov has his own views on the country’s situation that do not align with Lvovochkin’s and Firtash’s, whom the current political arrangement in the Verkhovna Rada clearly does not suit.

Indeed, the formation of “Opposition Bloc” was a political marriage with a plan. Akhmetov and Lvovochkin have long had difficult relations. In the era of President Yanukovych they competed for influence in the country. After the Revolution of Dignity, the situational union was a forced step by both sides. A survival instinct worked. Only in this way could they maintain influence on parliamentary processes at least partially.

At some moment the split became inevitable as well: two new parties will be formed.

One of them will be led by Yuri Boyko, but in fact the technical co-chair will be Sergei Lvovochkin. Whether Sergei Vladimirovich will be completely in the shadows, where he is most comfortable, depends on the circumstances. How seriously Firtash will influence things is a rhetorical question, as, according to our information, he already has a chamber prepared for him in an American prison in the state of Arkansas.

Likely, Firtash will become the “Lazarus-2” in modern Ukrainian history. The arsenal of this group includes a powerful media resource – the TV channel “Inter.” But what will happen to “Inter” is also an open question.

One thing is certain: the current curator of the channel’s information policy, a citizen of the Russian Federation, Ihor Shuvahalov, will be the key political technologist of this project, if he can freely stay on Ukrainian soil. Shuvahalov previously, who has been working in our country since the presidential elections 1999, held Ukrainian citizenship but lost it by decree of then-President Viktor Yushchenko in 2005.

Also, techniques for the new Lvovochkin project will be handled by his longtime associate Andriy YerMOlaev. The working name for the party is the Party of Ukraine’s Development. Lvovochkin had earlier attempted to promote a party with that name (de jure it still exists and is controlled by him) led by Yuriy Miroshnichenko and Serhiy Larín in 2014. Both are current deputies from “Oppoblok” and will certainly join the new project of their long-time patron. By the way, Larín worked as Lvovochkin’s deputy when he headed the President’s Administration under Yanukovych.

The other party will be led by Vadym Novinsky, owner of 25% of the country’s largest metallurgical holding “Metinvest,” 75% of whose shares belong to Rinath Akhmetov. It’s clear that Akhmetov himself will be in the shadows and not publicly promote the new party. But it’s equally clear that Rinat Leonidovich will be an authority #1 for this team, and no strategic decision will be made without his knowledge and agreement. Akhmetov’s arsenal includes the country’s largest capital, a number of powerful media resources, hundreds of thousands of employees in his enterprises, etc.

Regarding the public leader of the new Akhmetov-Novinsky party, despite Alexander Vilkul’s ambitions, it will be led by Vadym Novinsky.

A Orthodox oligarch who has become more active in the media space after the Prosecutor General’s Office sought permission to prosecute him, has, in several interviews, stressed that he did not intend to become actively involved in the information space. And probably he is sincere in this. At least from the summer 2013, when Vadym Vladyslavovych became a deputy in the by-election for Sevastopol, until the summer 2016, he did not show much public activity. But the Prosecutor General’s Office case forced Novinsky to change his lifestyle. Moreover, he had an alternative – to quit parliamentary activity and not appear on Ukrainian territory until better times. More than that, the main residence of the former Russian citizen Vadym Novinsky during his time as a deputy in the Verkhovna Rada remained Saint Petersburg, where his family constantly lives. He also has real estate in other countries, including a villa on the sunny island of Sardinia in Italy.

But he chose another path and went all in, filing charges against him by the General Prosecutor as political repression and persecution not only of him personally but of the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate, with which the oligarch has formed a special relationship. After fleeing to Russia in 2014, oligarch Viktor Nusenko’s Novinsky remained the strongest sponsor of the UOC MP, helped elect a metropolitan close to him as head of this church. According to witnesses, today Vadym Novinsky has the greatest influence on UOC MP processes, although he is a layman, he studies at a theological seminary and serves as a monastery bell-ringer.

In the context of the new political project, it is clear that the Orthodox oligarch will use every opportunity of the prosecution case to present himself as a “martyr-sufferer,” the “main opposition to the regime of Poroshenko.” Moreover, Novinsky, together with Akhmetov, has already decided that Vadym Vladyslavovych will run for president in the next elections. Obviously, he has little real chance of winning. But his chances to win a significant portion of the pro-regional electorate’s sympathy are high. Note that the public leader of the other group, Yuri Boyko, will also run for president, which is well known.

The new political forces will have the same social slogans, appeal to the same voter segment, and likely will share programs and media rhetoric. The only possible difference is that the party led by Novinsky will probably emphasize Orthodox values more, given its public leader’s background. The “twist” here is that Akhmetov is a Muslim.

However, in the two new parties based on the “Opposition Bloc,” there will be diametrically opposite positions on the issue of early parliamentary elections and the country’s near future in general. This is what ultimately prompted the split.

Akhmetov-Novinsky’s party will aim to maintain a constantly friendly dialogue with the Presidential Administration, will not swing toward early elections, and may opportunistically support the pro-government coalition when it lacks votes to push a given issue in the Verkhovna Rada. In the coalition, such problems are, as is known, constant.

The Lvovochkin-Firtash-Boyko party, in contrast, will closely cooperate with Yulia Tymoshenko’s “Bat’kivshchyna.” In fact, this process has long begun and is coordinated by Viktor Medvedchuk’s godson. The goal is to force early parliamentary elections at any cost. It’s clear that Tymoshenko denies and will continue to deny any cooperation with Lvovochkin (who, by the way, in 2011 was one of those who initiated her arrest) so as not to incur electoral losses in Central and Western Ukraine.

Nevertheless, the synchrony of actions and the similarity of rhetoric are obvious. And the frequent appearances of Yulia Volodymyrivna on the Inter channel are a clear confirmation. As is the public defense of this channel by Tymoshenko when right-wing organizations and volunteers conducted various protests demanding a ban on Inter’s broadcasts.

Regarding the legal side of the “marriage dissolution.” Likely, some deputies – one group who were elected from the “Oppoblok” list – will be expelled from the faction with their consent so they do not risk losing their mandates. Majoritarian MPs who want to join this group will leave the faction themselves – the Damocles sword of losing a mandate does not hang over them. That is the peculiarity of current law. Then – majoritarian MPs who left the faction, and list MPs who were expelled, form a new group in parliament under the mechanism by which groups “People’s Will” and “Revival” were formed in this convocation.

Those who remain will rename the faction (more precisely, what remains of it) to the name of their new party. Another possible scenario is the self-dissolution of the “Opposition Bloc” faction and the creation of two legally new groups in parliament.

On personnel. It is known that, in addition to Novinsky and Vilkul, the Akhmetov group will include: Tetiana Bakhtaeva, Yuriy Voropaev (coordinated Akhmetov’s deputies inside the “Oppoblok” faction), Natalia Korolevska, Oleksandr Dolzhenkov, Oleksii Bilyi, Ihor Shurma (the son Rostyslav of whom runs one of Akhmetov’s enterprises), Dmytro Shpenov, Yuriy Solod (Korolevska’s husband), Serhii Sazhko, Oleksandr Nechayev, Yuriy Moroko, Andriy Kiseliov, Dmytro Kolesnikov, Yukim Zvyahilskyi and brothers Dmytro and Mykhailo Dobkin.

In turn, members of the Lvovochkin group, besides himself, Boyko, Larín and Miroshnichenko, will include: Yevhen Bakulin, Serhiy Dunayev (Boyko’s son-in-law), Yuliy Ioffe, Ivan Mirnyi, Vasyl Nimchenko (close to Viktor Medvedchuk), Yuriy Pavlenko, Mykhailo Papiev and, of course, Lvovochkin’s sister Yuliya.

Particularly noteworthy is the transfer to Lvovochkin’s party of deputy Nestor Shufrych, who had quite a difficult relationship with him. In the 2009-milieu, a conflict between current allies escalated into a fight when Shufrych punched Lvovochkin in the face.

Sharf-spryazhyvshy in his statements and actions, Shufrych ran afoul of a fight in this convocation of the parliament when, after insulting words toward Oleh Liashko, Shufrych himself received a punch in the face from Radical Party deputy Ihor Mosiychuk. Shufrych’s presence in the Lvovochkin project is dictated by his long-standing friendship and coordination with Viktor Medvedchuk. Incidentally, Viktor Medvedchuk himself, then head of the President’s Administration, clashed with Lvovochkin. Whether it came to a fight then is not known.

Currently, however, Medvedchuk and Lvovochkin have excellent relations and full cooperation.

To the pleasure of the Kremlin’s coordinators.

Nastya Kovalevich for INFORMATOR

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "“Опозиційний блок” припиняє існування: будуть дві нові партії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "“Опозиційний блок” припиняє існування: будуть дві нові партії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

“Опозиційний блок” припиняє існування: будуть дві нові партії

“Опозиційний блок” припиняє існування. Будуть дві нові партії.

Джерело видання з керівництва партії “Опозиційний блок” повідомило, що вже прийняте остаточне рішення про поділ політичного проекту між двома групами її головних бенефіціарів.

З одного боку – це Сергій Льовочкін, Дмитро Фірташ і Юрій Бойко, а з іншого – Рінат Ахметов та його команда. Олігархи так і не змогли дійти компромісу і вирішили остаточно розійтися. Кожен гратиме свою пісню, відповідно – будуть створені дві нові політичні сили.

Поділ відбуватиметься приблизно порівну – так само, як і формувався двома групами співзасновників список цієї партії на минулих парламентських виборах. До кожного з політичних новоутворень увійде приблизно по двадцять чинних депутатів від “Опоблоку”. Ймовірно, партія на основі групи Ахметова налічуватиме трохи більше людей.

Розкол назрівав вже давно, оскільки найбагатший чоловік цієї країни Рінат Ахметов має свої погляди на ситуацію в країні, які не збігаються з баченням Льовочкіна та Фірташа, котрих однозначно не влаштовує нинішній політичний розклад у Верховній Раді.

Власне, саме формування “Опозиційний блок” було політичним шлюбом з розрахунку. У Ахметова і Льовочкіна – віддавна складні стосунки. В часи президентства Януковича вони конкурували за сфери впливу в країні. Після Революції гідності ситуативне об’єднання було вимушеним кроком обидвох сторінок. Спрацював інстинкт самозбереження. Тільки таким вони мали шанс хоча б частково зберегти вплив на парламентські процеси.

В якийсь момент розкол став так само неминучим: будуть створені дві нові партії.

Одну з яких очолить Юрій Бойко, але, по факту, технічним співголовою буде Сергій Льовочкін. Чи буде Сергій Володимирович зовсім у тіні, де йому найкомфортніше – залежить від обставин. Наскільки реально впливатиме Фірташ, для якого, за нашою інформацією, вже підготували камеру в американській тюрмі штату Арканзас – питання риторичне.

Ймовірно, Фірташ стане “Лазаренком-2” у новітній українській історії. В арсеналі цієї групи, між тим, потужний медіа-ресурс – телеканал “Інтер”. Але що буде з “Інтером” – теж відкрите питання.

Однозначно можна сказати, що нинішній куратор інформаційної політики цього каналу, громадянин Російської Федерації Ігор Шувалов буде ключовим політтехнологом цього проекту. Якщо матиме можливість вільно перебувати на території України. Свого часу Шувалов, який постійно працює в нашій державі ще з президентських виборів 1999 року, мав українське громадянство, але втратив його згідно Указу тодішнього Президента Віктора Ющенка у 2005.

Також технологіями у новому проекті Льовочкіна займатиметься його давній соратник Андрій Єрмолаєв. Робочий варіант назви – Партія розвитку України. У Льовочкіна вже була спроба розкрутити партію з такою назвою (де юре вона досі існує і контрольована ним) на чолі з Юрієм Мірошниченком та Сергієм Ларіним у 2014 році. Вони обидвоє нинішні депутати від “Опоблоку” і стовідсотково примкнуть до нового проекту їхнього багаторічного патрона. До речі, Ларін прцював у Льовочкіна заступником, коли той очолював Адміністрацію Президента Януковича.

Іншу партію очолить Вадим Новинський, власник 25% найпотужнішого металургійного холдингу країни “Метінвест”, 75% акцій якого належить Рінату Ахметову. Те, що сам Ахметов буде в тіні і в публічному просторі навіть не підтримуватиме нову партію – очевидно. Але не менш очевидно, що Рінат Леонідович буде авторитетом #1 для цієї команди, і жодне стратегічне рішення без його відома і погодження прийматись не буде. В арсеналі Ахметова – найбільший в країні капітал, низка потужних медіа-ресурсів, сотні тисяч працівників його підприємств і т.д.

Щодо публічного лідера нової партії Ахметова, то попри відповідні амбіції Олександра Вілкула її очолить Вадим Новинський.

Православний олігарх, який активізувався в медіа-просторі після подання Генеральної прокуратури на дозвіл на притягнення його до кримінальної відповідальності, в декількох інтерв’ю наголошував, що не збирався виходити активно в інформаційний простір. І, мабуть, він в цьому щирий. Принаймні з літа 2013, відколи Вадим Владиславович став депутатом на довиборах по округу в місті Севастополь, аж до літа 2016 року не проявляв особливої публічної активності. Але історія з поданням ГПУ поставила Новинського в ситуацію, коли він був вимушений змінити свій спосіб життя. При тому, що у нього була альтернатива – покінчити із парламентською діяльністю і не з’являтися на території України до кращих часів. Більше того, основним місцем проживання колишньго громадянина Росії Вадима Новинського навіть в часи його депутатства у Верховній Раді залишався Санкт-Петербург, де постійно мешкає його сім’я. Крім того, він має нерухомість в інших країнах, в тому числі віллу на сонячному острові Сардінія в Італії.

Але обрав інший шлях і пішов ва-банк, подаючи претензії Генпрокуратури як політичні репресії і переслідування не лише персонально його самого, а і Української Православної Московського Патріархату, з якою у олігарха склались особливі стосунки. Після втечі у Росію в 2014 році олігарха Віктора Нусенкіса Новинський лишився єдиним потужним спонсором УПЦ МП, зміг посприяти обранню близького до себе митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія предстоятелем цієї церкви. За словами очевидців, нині Вадим Новинський найбільше впливає на процеси в УПЦ МП, попри те, що є людиною світською, правда, навчається в духовній семінарії і прислужує паламарем в Іонінському монастирі.

У контексті нового політичного проекту цілком зрозуміло, що православний олігарх всіляко використовуватиме подання на притягнення його до відповідальності, щоб подавати себе у образі “мученика-страстостерпця”, “головного опозиціонера режиму Порошенка”. Ба більше, Новинський разом з Ахметовим вже прийняли рішення, що Вадим Владиславович балотуватиметься в Президента на наступних виборах. Вочевидь, шансів на перемогу у нього об’єктивно немає. А от завоювати значну частину симпатій пострегіоналівського електорату, “іконою для проросійського виборця” – шанси у Новинського високі. Зауважимо, що публічний лідер іншої групи Юрій Бойко теж балотуватиметься в Президенти, що загальновідомо.

Нові політичні сили матимуть ті ж соціальні лозунги, апелюватимуть до одного і того ж сегменту виборців і, певно, матимуть ідентичні програми та риторику в медіа-просторі. Єдина можлива різниця – партія на чолі з Новинським, ймовірно, більше згадуватиме про православні цінності, враховуючи специфіку її публічного лідера. “Родзинка” тут у тому, що Ахметов – мусульманин.

Проте, у двох нових партій на основі “Опозиційного блоку” будуть діаметрально протилежні позиції стосовно питання перевиборів парламенту і найближчого майбутнього країни в цілому. Що власне і стало останньою краплею, яка спричинила розкол.

Партія Ахметова-Новинського матиме на меті постійно підтримувати доброзичливий діалог з Адміністрацією Президента, не буде “хитати” на перевибори і, можливо, ситуативно підтримувати провладну коаліцію, коли тій не вистачатиме голосів для притягнення того чи іншого питання у Верховній Раді. У коаліції такі проблеми – як відомо, постійно.

Партія Льовочкіна-Фірташа-Бойка натомість тісно співпрацюватиме з “Батьківщиною” Юлією Тимошенко. Фактично цей процес давно розпочався і координує його кум Віктор Медведчук. Ціль – дострокові парламентські перевибори за будь-яку ціну. Зрозуміло, що Тимошенко спростовує і до останнього буде спростовувати будь-яку співпрацю з Льовочкіним (який, до речі, у 2011 році був одним з ініціаторів її арешту), щоб не мати через це електоральних втрат на Центральній і Західній Україні.

Однак, синхронність дій і схожість риторики – очевидні. А чи не щоденні появи Юлії Володимирівни на каналі “Інтер” – тому чітке підтвердження. Як і публічний захист цього каналу з вуст Тимошенко, коли праві організації і ветерани добровольчих батальйонів проводили різні акції з вимогою заборонити трансляцію “Інтера”.

Щодо юридичної сторони “оформлення розлучення”. Ймовірно, частину депутатів – одну групу, що були обрані за списком “Опоблоку”, за їх згоди виключать з фракції, щоб у них не було загрози втратити мандат. Мажоритарники, які захочуть приєднатися до цієї групи вийдуть з фракції самі – над ними Дамоклів меч втрати мандату не висить. Така специфіка чинного законодавства. Далі – мажоритарники, які вийшли з фракції, і списочники, з неї виключені, створюють нову групу в парламенті за механізмом, згідно якого у цьому скликанні були створені групи “Воля народу” і “Відродження”.

Ті, що лишаться – перейменують фракцію (точніше, те, що від неї лишиться) під назву своєї нової партії. Теоретично можливий й інший сценарій – саморозпуск фракції “Опозиційний блок” і створення двох юридично нових груп у парламенті.

Щодо персоналій. Відомо, що до групи Ріната Ахметова точно увійдуть, крім згаданих вище Новинського і Вілкула, народні депутати: Тетяна Бахтеєва, Юрій Воропаєв (координував депутатів Ахметова всередині фракції “Опоблок”), Наталія Королевська, Олександр Долженков, Олексій Білий, Ігор Шурма (син якого Ростислав керує одним з підприємств Ахметова), Дмитро Шпенов, Юрій Солод (чоловік Королевської), Сергій Сажко, Олександр Нечаєв, Юрій Мороко, Андрій Кісельов, Дмитро Колєсніков, Юхим Звягільський та брати Дмитро і Михайло Добкіни.

У свою чергу членами групи Сергія Льовочкіна, окрім його самого, Бойка, Ларіна і Мірошніченка, стануть: Євген Бакулін, Сергій Дунаєв (зять Бойка), Юлій Іоффе, Іван Мирний, Василь Німченко (близький до Віктора Медведчука), Юрій Павленко, Михайло Папієв і, звичайно, сестра Льовочкіна Юлія.

Особливої уваги заслуговує перехід у партію Льовочкіна депутата Нестора Шуфрича, який мав досить складні з ним відносини. У 2009-му конфлікт між нинішніми союзниками дійшов до бійки, коли Шуфрич вдарив Льовочкіна кулаком в обличчя Льовочкіна.

Різкий у висловлюваннях і діях Шуфрич нарвався на бійку і в цьому скликанні парламенту, коли після образливих слів з його вуст на адресу Олега Ляшка, вже Шуфрич отримав сам кулаком у обличчя від депутата з Радикальної партії Ігоря Мосійчука. Присутність Нестора Івановича саме у новому проекті Льовочкіна продиктовано його багаторічною дружбою і координацією дій з Віктором Медведчуком. Між іншим, свого часу і сам Віктор Медведчук, тодішній глава Адміністрації Президента Кучми, конфліктував з молодим помічником Президента Сергієм Льовочкіним. Чи дійшло тоді до бійки – точно не відомо.

Натомість нині – у Медведчука з Льовочкіним чудові стосунки і повна співпраця.

На радість кураторам у Кремлі.

Настя Ковалевичдля ІНФОРМАТОРа

Open the news PDF proof

Document: PDF proof of the original version of the news item "“Опозиційний блок” припиняє існування: будуть дві нові партії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Document: PDF proof of the original version of the news item "“Опозиційний блок” припиняє існування: будуть дві нові партії". It records the publication content at the moment of the first scan, the preservation date and the source: ANTIKOR.

Download Download PDF